Ви знаєте, шановні читачі, що таке апітерапія? Хтось можливо знає, хтось ні. Зізнаюсь, що і мої знання про це, до недавна, були досить скромними. Я здогадувався, як і більшість, що це щось пов’язане із бджолами та терапією, але набагато більше я дізнався про так зване лікування бджолами після того, як побував у Михайлівці, де наближається до завершення будівництво першого у нашій області апітерапевтичного оздоровчого комлексу, офіційне відкриття якого заплановане на 29 квітня.
Коли я почув, що у Глибоцькому районі будується такий оздоровчий центр, який практично готовий, поставив собі за мету відвідати його якнайшвидше та дізнатись якомога більше про бджолину терапію, яка, за словами спеціалістів, є вельми ефективною й корисною для здоров’я. І ось, днями моїм задумам судилось збутись. Для цього я «взяв дорогу» на Михайлівку. Тут мене зустрів дуже приємний чоловік, який з радістю погодився показати всю свою «бджолину імперію». Звати його Михайло Баловсяк. Він є і автором ідеї, і головним «режисером» цього чудового та особливого місця під назвою апітерапевтичний оздоровчий комплекс «Мивіра» — проекту, який був здійснений за підтримки Австрійської Агенції Розвитку та Програми розвитку ООН в Україні.
За словами Михайла Васильовича, його центр апітерапії буде першим на Буковині. Наразі у Чернівецькій області є бджолині будиночки, лежанки, а ось подібного оздоровчого комплексу немає ніде.
— Такі хатинки, — розповідає михайлівський бджоляр, — я давно хотів зробити, але все руки не доходили. У 2012 році був на з’їзді пасічників у Львові і там зародився такий задум. Вже повертаючись звідти додому, у поїзді побачив лежанки, які мали приблизно 60 см у ширину та 2 м у довжину. І так, за цим зразком, змайстрував у себе на пасіці три лежанки, яким вже шість років.
Ці лежанки на власній пасіці і стали першим кроком на шляху до появи майбутнього апітерапевтичного оздоровчого комплексу Михайла Баловсяка. Однак, великий поштовх, за його словами, дали Австрійська Агенція Розвитку та Програма розвитку ООН в Україні, які виділили 100 тисяч гривень для реалізації цієї ідеї.
— А у скільки загалом обійшовся вам цей оздоровчий центр? — запитую я пана Михайла.
— Остаточну суму, — відповідає він, — не підрахував. 100 тисяч — це лише частина. Своїх коштів також вклав немало. Скажу одне: лише бджіл треба закупити сюди на 50 тисяч гривень.
Що ж представляє із себе оздоровчий комплекс «Мивіра»? Це 2 будинки та 3 піраміди із 10 лежанками, куди люди зможуть прийти, полежати декілька годин, або переночувати. Скоро сюди завезуть 40 сімей бджіл, які і виступлять у ролі лікарів. Тут, як каже мій співрозмовник, немає ні граму хімії. Все зроблено з натуральних матеріалів, всі фарби — на водяній основі. Будиночки оздоблені іконами та іншими цікавими речами.
— Навіть придане дружини пригодилось, — жартує господар.
Відпочивати на цих лежанках, за словами героя мого матеріалу, потрібно не менше трьох годин, а восьми годин вистачає сповна. Можна це робити тільки з 1 квітня до кінця жовтня, коли у бджіл йде розвиток.
— Це загальне оздоровлення організму. Тут поспав три години, і так ніби спав цілу ніч. Прокидаєшся іншою людиною, — додає він.
Щодо цін у його оздоровчому комлексі, чоловік розповідає, що вони ще не встановлені і будуть залежити від попиту та пропозиції. Але водночас, за його словами, він проаналізував в Інтернеті вартість таких послуг і, наприклад, на Івано-Франківщині одна година апітерапії коштує 30 гривень, а ціла ніч — 200 гривень.
Як ви вже напевне здогадались, у галузі бджільництва, Михайло Баловсяк — людина зовсім не нова, а навіть навпаки. Цим він займається вже довгий час і є одним із найдосвідченіших та найбільших бджолярів району. А новачком він був 25 років назад, коли тільки починав свою «бджолину історію».
— До мене, — каже чоловік, — ніхто у нашій сім’ї не займався бджолами та й я, до 30 років, не бачив бджоли.
А нині, окрім апітерапевтичного комплексу, Михайло Васильович може похвалитись однією з найпотужніших пасік на Глибоччині, яка нараховує 250 сімей. Має власну майстерню, де виготовляє все, що необхідне у бджолинній справі. Також реалізує так звані бджолині пакети: один пакет складається з матки та 4 рамок від вулика. Його покупцями є люди чи не зі всієї України.
А про бджіл він знає безліч цікавих речей. Одна історія, яку розповів пан Баловсяк, мені запам’яталась найбільше. Декілька років тому в Японії вирувало цунамі і, як не дивно, бджоли відчували цю біду, а тому протягом місяця кусались дуже сильно. Щоправда, і кількість меду у тому році була дуже великою.
Завершити свою розповідь я хочу словами М. Баловсяка, які закарбувались у мене в пам’яті: «Бджіл треба любити, а інакше ніякого толку не буде». У них, мабуть, і скривається таємниця успіху бджоляра Михайла Баловсяка.
Георгій СЕМЕНЮК, газета “НОВИЙ ДЕНЬ”.
Фото автора.
Web: http://nanewday.cv.ua/
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Глибоччини