Дитині морква, полоненому триразове харчування: хто відповідає за шкільну тарілку на Буковині

Історія з цілою сирою морквиною, яку подали дітям у Чернівецькому ліцеї №9, на перший погляд могла б залишитися черговим курйозом із соцмереж. Посміялися, обурилися — і забули.

Але проблема набагато серйозніша.

Бо йдеться не про одну морквину. Йдеться про відповідальність приватного підрядника, який отримує бюджетні кошти за організацію харчування дітей і працює далеко не в одному навчальному закладі.

І головне питання тут дуже просте: якщо держава платить за повноцінний гарячий прийом їжі, то чому дитина повинна отримувати результат, який сам представник підрядника пояснює словами — «не встигли порізати»?

Не встигли порізати — це пояснення чи визнання проблеми?

Після появи фотографії сніданку у ліцеї №9 представник компанії-підрядника Василь Пацарнюк фактично визнав помилку.

За його словами, із моркви мав бути салат, однак працівники просто не встигли його приготувати: нові люди, нова локація, перший день роботи — «десь не спрацювало».

І ось тут варто зупинитися.

Бо ми говоримо не про домашню кухню, де господар не встиг нарізати салат до приходу гостей.

Ми говоримо про професійну послугу, яка оплачується бюджетними коштами.

Батькам і державі не повинно бути важливо, хто сьогодні вперше вийшов на роботу, хто не встиг, хто не зорієнтувався і для кого це «нова локація».

Підрядник виграв право годувати дітей — отже, взяв на себе відповідальність забезпечити персонал, технологічний процес, продукти та готовність кухні.

Діти не повинні ставати учасниками виробничого експерименту приватної компанії.

І це не маленька фірма, яка випадково отримала одну їдальню

Особливо важливо, що йдеться не про виконавця, який уперше зіткнувся зі шкільним харчуванням.

Чернівецька ОВА вже офіційно повідомила, що той самий підрядник, який працює у скандальному ліцеї №9, забезпечує харчування і в ліцеї №22. Саме туди 4 вересня з моніторинговим візитом приїхала заступниця начальника ОВА Оксана Сакрієр.

А ще раніше ПП «Алгоритм», яке пов’язане з Василем Пацарнюком, публічно повідомляло, що обслуговує вісім навчальних закладів лише у Чернівецькій громаді.

Тобто це вже не історія про одну кухню і одну невдалу морквину.

Це великий оператор шкільного харчування.

І чим більше дітей годує підприємство, тим вищою, а не нижчою має бути його відповідальність.

Держава гроші дала

Особливо дивно виглядають постійні пояснення про труднощі підрядників на тлі того, що держава суттєво фінансує програму шкільного харчування.

У Чернівцях гранична вартість одного гарячого прийому їжі залежно від віку дитини та виду харчування сягає приблизно 59–85 гривень.

З 1 вересня безоплатним гарячим харчуванням охоплені учні 1–11 класів комунальних шкіл.

Отже, питання вже не тільки в тому, скільки держава виділила.

Питання звучить так:

що саме приватний виконавець поклав на тарілку за бюджетні гроші?

Бо держава заплатила не за сиру морквину.

Держава заплатила за послугу з організації повноцінного харчування.

Цікавий контраст із військовополоненими

І тут виникає доволі незручне порівняння.

Україна, виконуючи норми міжнародного гуманітарного права, забезпечує військовополонених триразовим харчуванням гарячою їжею.

Норми розписані до грамів: хліб, крупи, м’ясо, риба, картопля, овочі, жири, цукор, чай.

Загальна норма становить приблизно 3000 кілокалорій на добу.

І це правильно. Україна — цивілізована держава і повинна виконувати міжнародні зобов’язання.

Але тоді виникає закономірне запитання:

Якщо держава здатна чітко визначити, скільки грамів овочів, м’яса чи риби має отримати військовополонений, чому приватний підрядник, який годує українських дітей за державні кошти, може пояснити невиконану страву словами «не встигли порізати»?

Не держава не встигла.

Не дитина винна.

Не впорався конкретний виконавець послуги.

І саме так речі варто називати своїми іменами.

Раніше підрядник уже говорив, що працювати невигідно

Цікаво, що представники цього бізнесу й раніше публічно скаржилися на економіку шкільного харчування.

Василь Пацарнюк розповідав ЗМІ про високі витрати на продукти, зарплати, електроенергію та комунальні послуги і заявляв, що за тодішньої вартості порції підприємство працює збитково.

Це може бути предметом переговорів із замовниками.

Можна показати розрахунки.

Можна не брати участі у тендері.

Можна відмовитися від контракту, якщо його неможливо виконувати якісно.

Але є річ, якої робити не можна:

виграти тендер, взяти на себе зобов’язання, отримувати бюджетні гроші, а потім пояснювати неналежно приготовлену страву тим, що кухарі не встигли.

Якщо ціна економічно невигідна — не бери контракт.

Якщо взяв — виконуй його якісно.

Особливо коли мова про дітей.

Реакція Чернівецької ОВА заслуговує підтримки

І саме тут варто віддати належне керівництву Чернівецької області.

Начальник Чернівецької ОВА Руслан Осипенко не став заминати історію чи пояснювати людям, що «все відповідає паперам».

Навпаки — він назвав неприпустимим нехтування якістю та безпекою харчування дітей, ініціював перевірку конкретного випадку та доручив проводити позапланові моніторингові візити до навчальних закладів області.

Причому прозвучала принципово важлива позиція: перевірятимуть не лише документи, а те, що реально отримують діти на тарілці.

Це саме той підхід, якого давно бракувало.

Бо на папері може бути прекрасне меню.

На папері можуть бути калорії, грами, технологічні картки та сертифікати.

А дитина їсть не папери.

Вона їсть те, що їй поставили на стіл.

Осипенко також окремо наголосив, що підрядні організації, які виграли тендери, повинні неухильно виконувати встановлені вимоги, а за халатне та безвідповідальне ставлення мають наставати правові наслідки.

І з цим складно не погодитися.

Перша перевірка вже показала цікавий результат

4 вересня представники ОВА відвідали ліцей №22, який обслуговує той самий підрядник.

І раптом на столах були:

макарони, тушкована курка, нарізані огірки та помідори, хліб, сир, яблуко і компот.

ОВА повідомила, що під час перевірки порушень там не виявили, а діти позитивно оцінили їжу.

І це чудово.

Але водночас це породжує доволі саркастичний висновок.

Виявляється, коли поруч ОВА, журналісти і перевірка — і морква ріжеться, і курка тушкується, і овочі перетворюються на нормальну нарізку.

Отже, технологічно це можливо.

Перевіряти треба не один день

Саме тому дуже важливо, щоб нинішня реакція ОВА не перетворилася на показові візити протягом одного тижня.

До шкіл треба приходити без попередження.

Треба порівнювати:

• затверджене меню;
• технологічні карти;
• вагу фактично виданої порції;
• кількість закуплених продуктів;
• кількість оплачених порцій;
• кількість дітей, які реально харчувалися;
• якість продуктів;
• фактичний вигляд готової страви.

І найважливіше — питати самих дітей.

Не директора.

Не чиновника.

Не представника фірми.

Дитину, яка щойно це з’їла.

Бо це вже питання не моркви

Ця історія не про овоч.

Вона про систему відповідальності.

Коли приватний бізнес отримує бюджетні кошти за харчування тисяч дітей, його відповідальність повинна бути пропорційна масштабам цього бізнесу.

«Не встигли».

«Перший день».

«Нові люди».

«Нова локація».

Для приватної кухні — можливо, пояснення.

Для професійного підрядника, який бере бюджетні контракти на дитяче харчування, — це сигнал про проблеми в організації роботи.

Тому реакцію Чернівецької ОВА у цій ситуації можна лише підтримати.

І є в усьому цьому навіть один великий плюс.

Поки Руслан Осипенко, ОВА, журналісти та контролюючі служби ходитимуть по шкільних їдальнях, буковинські діти, схоже, матимуть значно більше шансів нормально поїсти.

Тож перевірки бажано не завершувати надто швидко.

Бо поки що складається враження, що найефективніша приправа до шкільного обіду на Буковині — це раптовий візит ОВА.