«Meridian видає не книжки, а людей»: інтерв’ю з директоркою Євгенією Лопатою про те, як фестиваль змінив культурне обличчя Чернівців

Фото Тараса Піца

«Ми ніколи не гналися за масовістю та поважаємо свого інтелектуального читача», – каже директорка Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz» Євгенія Лопата.

Meridian – єдиний в Україні фестиваль, який не переривався ні на ковід, ні на повномасштабне вторгнення. За роки існування він жодного разу не міняв концепції, залишаючись актуальним на світовій культурній мапі.

«Звісно, до Меридіану в Чернівцях були німецькі туристи. Але якби в них запитали, що вони знають або де були у Чернівцях, більшість відповіла б: університет, можливо, Центральна площа чи вулиця Кобилянської. І, як правило, на цьому все закінчувалося. Все, про що люди говорили в контексті Чернівців, стосувалося минулого», – каже Євгенія.

З початку створення фестиваль стрімко розвивався. За словами Євгенії, з 2010 по 2014 роки відбувся різкий сплеск популярности. Тоді фестиваль став характерним маркером міста. Вже не йшлося про минуле. Meridian дав обличчя сучасним Чернівцям.

Про те, як фестиваль поезії пережив пандемію та повномасштабне вторгнення, чому команда вирішила проводити його у прифронтових містах, як працює видавництво та на чому вже 16 років тримається концепція фесту, говоримо з культурною менеджеркою, директоркою та відповідальною редакторкою видавництва «Meridian Czernowitz» Євгенією Лопатою. 

Меридіан, що вміє закохувати

Фундамент Meridian Czernowitz, пояснює Євгенія, тримається на п’ятьох основних засадах. Саме вони роблять фестиваль конкурентним та відрізняють його від інших літературних подій.

Перша – програма фестивалю

Від початку Meridian Czernowitz задумували як своєрідну культурологічну прогулянку Чернівцями. Події проводили у місцях, які по-своєму репрезентують місто.

Ще до пандемії практично кожна подія відбувалася на новій локації – від синагог до «Калинки».

«Це був ще той челендж. Було багато локацій, де, скажімо, проблемно організувати щось таке, як поетичне читання з масовою кількістю відвідувачів: на кшталт Садгірського кладовища чи розваленого костелу Серця Ісуса. Коли в місті відкривали новий простір, ми обов’язково робили там події, щоб показати, якою була, є і може бути культура Чернівців», – пригадує Євгенія.

З організаційної точки зору це було складним завданням для команди, яка тоді була значно численнішою. У Meridian працювали десятки людей, і кожен відповідав за окремий процес.

Фото з архіву «Шпальти»

Друга – українські поети

Ще одним принциповим елементом фестивалю є запрошення українських поетів, яких команда вважає представниками найвищої ліги.

«Ідеться про якісні тексти. Найперше, можна подивитися на перелік поетів, які брали участь у Меридіані. Ви не побачите графоманів, персонажів, які нізвідки з’являються. Ультрасучасна поезія – це також для нас важливо. Ми, наприклад, не запрошуємо шевченківських лавреатів чи лавреатів якоїсь обласної премії. Є внутрішній цензор», – розповідає директорка фестивалю.

Фото з архіву «Шпальти»

Третя – іноземні учасники

Щороку до Чернівців приїжджають іноземні гості. Спочатку вони продовжували їхати сюди попри пандемію, а нині – попри повномасштабну війну, яка триває вже п’ятий рік.

Серед учасників є, зокрема, поети з нейтральної Швейцарії, уряд якої не рекомендує відвідувати Україну.

Іноземних учасників запрошують із країн, які відповідають концепції Meridian Czernowitz. Переважно це Німеччина, Австрія, Швейцарія та Ізраїль. Раніше до фестивалю долучалися представники Румунії, а в деякі роки – польські письменники.

«Нас цікавлять учасники з країн, культури яких мали вплив на Чернівці. Тобто я ніколи не запрошу поета з Португалії. Бо ця країна немає стосунку до нашого міста. Якщо робити зважені речі, вони дають результати. Ми не розпорошуємося на інші країни. Присутність цих поетів тут виправдана, і нам важливо, щоб це мало контекст», – додає Євгенія Лопата.

За 16 років існування Meridian Czernowitz його учасниками стали сотні поетів. Лише німецьких авторів за цей час було майже 70.

Фото з архіву «Шпальти»

Четверта – реклама фестивалю

Meridian Czernowitz не використовує агресивний маркетинг. Водночас рекламувати саме поетичний фестиваль, зауважує Євгенія, непросто.

Одним із головних майданчиків для представлення фестивалю є книжкові ярмарки в Європі. Meridian має власний стенд як культурна інституція, зокрема на Лейпцизькому книжковому ярмарку.

«Ми рекламуємося за рахунок того, що в нас є стенд Meridian Czernowitz як інституції на книжкових ярмарках у Європі. Один із центральних – Лейпцизький ярмарок. Там представляємося як українська інституція. Для багатьох людей наш стенд – єдина можливість щось дізнатися про Україну», – розповідає вона.

П’ята – переклад німецькою

Meridian Czernowitz – єдиний український фестиваль, який перекладає свої події німецькою мовою.

Спочатку поезію перекладали безпосередньо зі сцени. Згодом почали використовувати синхронний переклад через навушники, а після пандемії перейшли також до трансляцій.

За словами Євгенії, такий формат дає можливість авторам із різних країн оцінювати одне одного не лише як гостей фестивалю, але як і літераторів.

Вона наводить приклад авторки з Дюссельдорфа Вери, яка торік приїхала на Meridian. Побачивши, як працює фестиваль, письменниця перейнялася його ідеєю. Цього року Вера не приїжджає до Чернівців, оскільки сама організовує у Дюссельдорфі великі авторські читання української поетки Тайри.

Там же Тайра зустрічається з потенційним німецьким видавцем, який може видати її поезію та займатися промоцією цих текстів.

«Тобто Вера приїхала до нас на Меридіан, побачила все це, закохалася в Чернівці та українську поезію – і тепер фактично робить нашу роботу в Німеччині. Вона розуміє важливість такого культурного обміну.

Мабуть, це і є одна із суперсил Меридіану – він уміє закохувати в себе людей, які приїжджають сюди як учасники, а потім вони продовжують цю історію вже у своїх країнах», – каже Євгенія.

Фото з архіву «Шпальти»

«Відкрити літературу нестандартним способом»

Глобально Meridian Czernowitz змінило повномасштабне вторгнення. Втім, для себе Євгенія веде цей відлік ще від пандемії COVID-19.

Тоді фестиваль повністю перейшов в онлайн. Наступного року його проводили частково у такому форматі. Через пандемію команді довелося відмовитися від традиційної концепції прогулянок містом.

Фото з архіву «Шпальти»

А 2022 року до організаційних викликів додалися повітряні тривоги.

«Пам’ятаю, ми тоді страшно намучилися. Події проводили у Вернісажі, оскільки там є підвальні приміщення. Облаштували там простір для подій: сцена, світло, техніка. Треба ж було ще продумати розміщення людей. Крім того, це масові заходи, на проведення яких ще потрібно отримати дозвіл. Тому, коли зрозуміли, що не тягнемо так багато роботи, вирішили спрощувати все максимально», – пригадує Євгенія.

На певний час команда залишила лише одну локацію, яка могла вмістити більшу кількість людей. Для менших подій обрали Целанівський центр.

Згодом започаткували Book’o’Wine. Новий формат дещо змінив структуру фестивалю, адже команді вдалося знайти простір, де можна було його проводити.

Фото з архіву «Шпальти»

Спочатку Book’o’Wine хотіли зробити масштабним заходом уздовж усієї вулиці Кобилянської. Однак від цього задуму довелося відмовитися через два фактори. По-перше, це подія з великою кількістю людей. По-друге, це винно-книжкові дегустації, на які не всі можуть однозначно реагувати.

«Важливо, що це не про якусь п’янку – там теж є філософія. За кожним столом виноробів стоїть команда. Часто це приватні камерні історії. Або ж великі підприємства, які збирають врожаї під обстрілами.

Мабуть, найкраще, за що люблю Book’o’Wine, – це відкриття літератури нестандартним способом. Коли бачу дівчат у вечірніх сукнях, які прийшли на винні дегустації, а потім опиняються в залі й слухають презентацію Чеха – і вони справді слухають, а не сидять у телефонах, – розумію: це і називається працювати на перетині жанрів і зацікавлювати людей», – ділиться директорка.

Фото Тараса Піца

Євгенія припускає, що перший Meridian після перемоги буде значно масштабнішим. Вона називає це великим поверненням.

У команди вже є багато ідей – від однієї масштабної локації, де можна буде розгорнути весь Meridian, до повернення формату прогулянок містом.

Місця, де література набуває іншого значення

Після початку повномасштабної війни багато культурних інституцій припинили роботу, а фестивалі скасовували. Частина людей, які займалися організацією культурних заходів, виїхала за кордон. Проводити події у деяких містах стало небезпечно.

За словами Євгенії, культурне життя поступово тонуло.

«Ми тоді написали проєкт для USAID. Історія була в тому, що ми оновлюємо літературну мережу, яку зробили колись, ще 2015 року, як відповідь на початок війни. Нам було важливо збирати українські міста і щоб туди їздили письменники. У мережі було 33 міста, серед них і Краматорськ та Слов’янськ», – каже вона.

2022 року команда вирішила відновлювати мережу культурних інституцій у містах, які не були окуповані. Для цього залучали культурних менеджерів, які раніше працювали у місцевих установах, та фінансували проведення літературних заходів.

«Важко пояснити, як відчувається, коли ти сидиш у Харкові під землею, а там відбувається літературна подія, а люди дивляться на це і просто кайфують. У нас були читання в Херсоні. Прийшли жінки старшого віку, але вони були у вечірніх сукнях, із макіяжем! У Харкові, звісно, ситуація була інша, але для людей це був такий ковток свіжого повітря!

І в цей момент ми подумали: сумно, що приїжджаємо туди лише раз на місяць. Хотілося зробити великий фестиваль, щоб ці люди мали щось більш масштабне для себе. Тоді виникла ідея фестивалів у прифронтових містах», – пригадує Євгенія.

Фото з Facebook Meridian Czernowitz

Так команда започаткувала «Меридіан Херсон», «Меридіан Харків» та «Меридіан Запоріжжя».

Це повноцінні літературні фестивалі, однак без закордонних учасників, оскільки організатори не можуть гарантувати їм безпеку.

Наступного року кількість міст, у яких проводитимуть такі фестивалі, планують збільшити до шести.

«Ми вважаємо це важливою місією, бо робити фестиваль у Чернівцях могли б і так, але важливо їхати туди, де література набуває зовсім іншого значення», – каже директорка.

«Меридіан видає не книжки, він видає людей»

Окремий напрям роботи Meridian – видавництво.

«Щоб Meridian видав книгу, ця людина має бути другом чи подругою фестивалю. За цією фразою ховається філософія видавництва. Тому що Meridian видає не книжки, він видає людей», – пояснює Євгенія.

Вона наводить власний приклад: у листопаді разом із Сергієм Жаданом команда вирушає в європейський тур.

«Це півтора місяця в дорозі. Півтора місяця ми будемо в закритому просторі і розходимося лише на ніч. Увесь час разом. У тебе має бути супервисока сумісність із людиною, щоб вона на другий день не почала тебе дратувати. А всі дуже різні», – каже вона.

Саме тому Meridian сформував спільноту людей, із якими має однакові цінності.

Водночас директорка зазначає: видавництво – це бізнес. Однак у культуру команда, за її словами, прийшла не заради заробітку.

«Ми зайшли з любов’ю до культури. Нам була цікава література, і ми хотіли зробити щось хороше. Тоді точно не керувалися бізнес-ідеями.

Часто запитують, чому в Меридіані така концентрація талановитих і впливових людей. Бо вони якось усі притягуються одне до одного», – підсумовує Євгенія Лопата.

Фото Тараса Піца

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media