Дискусії про сучасне фентезі, артбук з військовими та креативне письмо: у Чернівцях проходить фестиваль «Лабораторія літератури»

Подія об’єднала 15 письменників та культурних діячів з різних куточків України, а локаціями для дискусій стали бібліотека імені Івасюка та фоє кінотеатру «Чернівці».

Програму відкрила організаторка фестивалю, письменниця й журналістка Марина Горбатюк із майстер-класом з креативного письма у бібліотеці імені Івасюка.

Марина Горбатюк

Нові формати та обмін енергією

Для Горбатюк це вже другий досвід організації літературного фестивалю. Раніше вона організовувала “Виделка Fest” в Одесі.

«Мені давно хотілося запланувати в Чернівцях якусь низку подій. Я дуже хочу, щоб Чернівці були активним простором для обміну енергією, щоб сюди приїжджали люди, а не тільки ми їздили до Києва на фестивалі. Насамперед я думала запрошувати сюди поетів. Я про це казала в інтерв’ю “Шпальті”, тоді навіть не маючи уявлення про те, що вже за кілька місяців мені запропонують реалізувати цю ідею й нададуть фінансування».

Читайте: Як у часи війни писати мовою любови: розмова з молодою чернівецькою поеткою Мариною Горбатюк

За словами організаторки, до Чернівців спеціально приїхали гості, учасники і спікери з Івано-Франківської, Хмельницької та інших областей України.

Програму формували за особистими контактами та з допомогою сучасних інструментів пошуку:

«Запрошувала, по факту, перших людей, які спадали мені на думку, з ким я маю теплі контакти. Але також я зробила опенкол у Threads — тепер нові часи, нові підходи до фестивалів. Я провела відкритий відбір і з-поміж заявок обрала одну подію — презентацію артбуку “Чекання”».

Це видання поєднало ліногравюри художниці Софії Сіренко та есеї дружин і партнерок українських військових про досвід очікування близьких із війни.

«Мені здається, що дуже важливо, аби під час кожного масового заходу був хоча б один слот для розмови про військових, про членів їхніх родин, про дружин. У цьому артбуці йдеться про партнерок і про сам процес чекання. Для мене надзвичайно важливо вводити військових у літературний контекст під час будь-яких заходів, — зазначає кураторка фестивалю. — Коли я зрозуміла, які автори у нас збираються, то виписала собі список і побачила, що маємо дуже різні можливості. Від креативного письма, де спікерами були я і Павло Коробчук — цей захід фактично орієнтований на письменників, — до лекції Ростислава Семківа, яка одразу передбачає розмову про літературу. Це вже не про творення літератури, а про інших письменників», — каже Марина.

“Діло діточе” та незнищенні традиції

У першій панелі фестивалю Катерина Дудка разом з Остапом Українцем презентували книжку «Діло діточе» та говорили про те, як українці зберігають традиції й культурну пам’ять. Вони розвінчали міф про «втрачену автентику» і довели: давні обряди та народні забобони нікуди не зникли.

«Ми не “зберігаємо” традиції цілеспрямовано. Вони просто існують, еволюціонують і продовжують жити в нашому побуті, навіть якщо ми називаємо їх іншими, сучаснішими словами», — пролунало під час дискусії.

За словами спікерів, найяскравіше наша схильність до давніх патернів проявляється у стресових ситуаціях. Коли лунає сирена і летять ракети, ми, як і наші пращури століття тому, спираємося на магічне мислення та ритуали.

«Мабуть, ми всі добре знаємо, що коли на нас летить “шахед” або ракета, ми всі маємо якісь магічні ритуали, які ми виконуємо… Якщо зараз крапельки, які по стіні пливуть, з’єднаються в одну, значить, зі мною все буде добре. Це магічне мислення, це симпатична магія — подібне до подібного — і є основою наших забобонів».

Іноді це набуває цілком кумедних масштабів, впливаючи навіть на геополітичні прогнози. Чого лише варта вірусна теорія про те, що війна закінчиться у 2027 році, бо саме тоді завершиться цикл «грибних бумів» (попередні припадали на 2013 та 2022 роки).

Остап Українець каже, що наш побут складається зі старовинних традицій, просто зараз вони в іншому форматі. Так, трендовий рух Zero Waste — це давня традиція передавання речей у спадок, а надсилати продуктові передачі синові в гуртожиток — незнищенний ритуал.

«Моя мама, яка свого часу власних батьків запевняла, що не потрібно їй нічого передавати, абсолютно перестала з певного моменту реагувати на мої запевнення», — поділився письменник.

Навіть контрабанда та хуліганство мають своє історичне коріння. Катерина Дудка жартує:

«Зникла практика красти худобу на різних боках кордону, але з’явилася практика приганяти машини».

Літературна децентралізація та українське фентезі

Друга частина фестивалю перемістилася у фоє кінотеатру «Чернівці», де письменник Віктор Шепелєв презентував роман «Українець Джонатан і 27 мерців». Літературознавець Ростислав Семків разом зі Світланою Вардеванян обговорили важливу тему літературної децентралізації та розвитку культурного життя поза столицею.

Завершила фестиваль письменниця Світлана Тараторіна, яка презентувала свої книжки та взяла участь у жвавій дискусії про сучасне українське фентезі й тенденції розвитку цього жанру.

Фото авторки

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media