Його зустрічали на колінах: Заставнівська громада прощається з Віталієм Баліцьким (відео)

Віталій Баліцький — Герой, якого Заставна зустріла на колінах

🕯️ 14 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області, героїчно загинув молодший сержант Віталій Михайлович Баліцький — навідник-оператор взводу оперативного призначення військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України.

Віталій народився 27 березня 1991 року в Дніпропетровській області. Повномасштабна війна змінила його життя — так, як і життя мільйонів українців. Він переїхав на Буковину, до Заставни, де створив сім’ю, пустив коріння… і невдовзі був мобілізований до лав Національної гвардії.

Йому було лише 34 роки. Вік, коли ще можна мріяти, планувати, будувати. Але він свідомо став до бою — не за славу, а за свободу, життя, правду. Його зброєю була не лише техніка — його зброєю був характер, його віра в Україну.

Військова частина 3028, до якої належав Віталій, — це один з найбойовіших підрозділів Національної гвардії. Її бійці не раз проявляли стійкість і мужність у найгарячіших точках фронту. Віталій був частиною цього братерства, рівний серед рівних.

18 травня 2025 року його тіло повернулося до громади, де його любили й чекали. Але повернулося вже не так, як усі мріяли.
Траурний кортеж із полеглим Героєм проходив селами та містечками, і люди стояли на колінах, з квітами, лампадками, зі сльозами болю й гордості. Це була мовчазна колона вдячності, яку не зупинити й не забути.

19 травня побратими, духовенство, мешканці Заставнівщини провели Віталія в останню дорогу. На його честь лунали молитви, над труною майорів бойовий стяг. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто не зрадив — а захистив.

P.S. Слова пісні — С.О. Вдовиченко.
Пам’яті Віталія Баліцького та тисячів молодих синів і дочок України, що віддали свої життя в боротьбі з російськими окупантами, присвячується.