Новини
«Розуміємо, заради чого там стоїмо»: історія колишнього помічника судді з Чернівців, який воює з 2017-го
24.03.2024
До 2017 року Олександр КОЗАК працював помічником судді в Чернівцях. Та одного дня чоловік вирішив вступити до війська добровольцем. Так, від 2017 року Олександр служить.
Про це йдеться у публікації ” ”
“Щодня – ризик”
До початку широкомасштабного вторгнення проходив ротації, а з початком війни постійно на передовій.
За ці роки молодий військовий бачив усі жахи війни, втратив не одного побратима. Зараз Олександр Козак є командиром гранатометників 8 окремого гірсько-штурмового батальйону.
Про свою службу на фронті розповідає сором’язливо. Зауважує, що всі його бойові успіхи – це заслуга побратимів. Про бойовий досвід, запеклі бої, напрямки, на яких служив протягом семи років, Олександр Козак розповів ” “.
– До 2017 року я десять років працював помічником судді. Та якось для себе ухвалив рішення йти в АТО. Спочатку боронили Попасну, потім Кримське, Водяне під Маріуполем, село Нью-Йорк під Горлівкою. Що таке армія, я знав, адже раніше проходив строкову службу. Та в зоні антитерористичної операції було все по-іншому. Ми тоді ще не були наскільки обізнаними. Щодня – ризик. Пам’ятаю, коли вперше потрапив під обстріл… Моє завдання полягало в тому, щоб доставити боєприпаси хлопцям на нуль. Згодом мене перевели в піхоту, це було в Кримському. То вже були зовсім інші емоції – суцільний адреналін. Тоді поруч були побратими, які служили з 2014 року. Вони мене вчили й давали слушні поради. Досі їх згадую і вдячний їм. Далі звиклося, і зрозумів, що тепер без армії жити не зможу. В АТО були ротації, потім нас відпускали на відновлення, – згадує Олександр Козак…
“Ми воюємо із сильним ворогом”
У лютому 2022-го Олександра підняли через бойову тривогу: почалася повномасштабна війна. Тоді чоловік перебував разом з підрозділом на полігоні. Їх відправили боронити столицю.
– Те, що москалі підуть далі, ми всі ці роки підозрювали, але не могли повірити в це до кінця. Перші позиції від 24 лютого ми зайняли під Борисполем, у селі Перемога. Там відбулося наше перше зіткнення з противником. Коли ворог прийшов на нашу землю, то думав, що його будуть зустрічати квітами. У перших боях було дуже незвично й страшно. Адже АТО – це було АТО. Там була конкретна лінія зіткнення, а у 2022-му йшли танки, артилерія та авіація. Пам’ятаю, коли заїхали на Київщину, почув першу повітряну тривогу під звуки вибухів. Ці відчуття не передати. Після того, як спільно з іншими силами оборони ми вигнали ворога з Київщини, нас скерували на Сумщину. Із Сумщини ми їх теж гнали. Далі пішли визволяти Харківщину, – каже командир.
На Харківщині мали постійні бойові зіткнення й обстріли. Після Харківщини Олександр разом зі своїм підрозділом потрапив під Бахмут.
– Під Бахмут ми потрапили на початку літа 2022 року. За всі ці роки ситуація на фронті змінювалася. Я вважаю, що ворога не можна недооцінювати. У нас в телевізорі є купка так званих експертів, які вигадали легенди про чмобіків. Та насправді ми воюємо із сильним ворогом, який уміє вчитися на своїх помилках. Ворог має потужне забезпечення. Та наші хлопці дуже вмотивовані. Тому всім їм честь і хвала. Ми розуміємо, заради чого там стоїмо: за незалежність нашої держави, – каже Олександр Козак.
“Люди були готові останнє віддати”
На питання, що обурює військового, коли він приїжджає у відпустку в Чернівці, Олександр відповідає коротко: “Байдужість”.
– На початку війни було те, що не міг зробити жоден політик, – об’єднати Україну. Пам’ятаю, на самому початку, коли ми обороняли Київщину, люди були готові останнє віддати, щоб допомогти військовим і прогнати москалів. А зараз – байдужість. Я розумію вислів: “Людина звикає до всього”, але зараз ми живемо у двох різних світах. В одних війна, а для інших її нема. Зараз на фронті потрібні нові люди, щоби замінити військових, – каже Олександр.
Про успіхи підрозділу Олександр розповідає неохоче. Постійно наголошує, що це заслуга побратимів і правильні накази командування батальйону.
Зараз основна Олександрова мета – це перемога. Далі чоловік планує повернутися до цивільного життя. Удома на Олександра чекає молода дружина Наталія.
Наприкінці 2023 року тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нагородив Олександра Козака нагрудним знаком “Золотий хрест”, а також “Хрестом хоробрих”.
” ”
–>
Джерело