Початок хвороби Альцгеймера пов’язали з накопиченням жиру в мозку

Недуга починається з короткочасної втрати пам’яті, а закінчується глобальними провалами в довготривалій. Причини хвороби досі не зрозумілі. З цього приводу існує багато гіпотез. Одна з них свідчить, що головний фактор розвитку цього захворювання – відкладення бета-амілоїдів у тканинах мозку. Згідно з іншою гіпотезою, каскад порушень запускають відхилення в структурі так званого тау-білка, який часто можна зустріти в нейронах центральної нервової системи.

Суперечки про те, який із цих двох білків можна назвати ключовим винуватцем хвороби Альцгеймера, тривають десятиліттями. Перша гіпотеза лідирує, тому що деякі методи лікування, спрямовані на бета-амілоїди, показують уповільнення втрати пам’яті. Існує припущення і про інфекційну природу захворювання.

Учені зі Стенфордського університету (США) запропонували нову концепцію, що пояснює виникнення хвороби Альцгеймера. Вони звернули увагу на те, що ще на початку минулого століття німецький психіатр і невролог Алоїс Альцгеймер, на честь якого назвали захворювання, помітив у мозку померлих пацієнтів амілоїдні бляшки, тау-білки та краплі жиру. Однак на самі краплі зазвичай ніхто не звертав увагу. Дослідники зі США зробили це, а свої висновки представили в журналі Nature.

Команда вчених вивчила найголовніший генетичний фактор ризику розвитку хвороби – ген під назвою APOE. Білок, що кодується ним, допомагає транспортувати жир у клітини і з них. Існують різні варіанти цього гена: одні несуть менше ризику розвитку недуги, інші – більше. Чому так відбувається – незрозуміло.

Щоб визначити, які білки виробляються в окремих клітинах мозку, вчені застосували секвенування одноклітинної РНК. Експерименти проводили на зразках тканин людей, які померли від хвороби Альцгеймера і мали або дві копії варіанту APOE4, або дві копії APOE3.

Виявилося, ключова відмінність імунних клітин тих, хто мав перший варіант, – вищий рівень певного ферменту, дія якого полягала у збільшенні кількості жирових крапель у цих клітинах. Потім, використовуючи клітини живих людей з обома варіантами генів, дослідники виростили цей вид імунних клітин у чашці. Нанесення на них бета-амілоїдів призвело до накопичення жирової тканини. Особливо цей ефект був виражений у варіанта APOE4.

Вчені дійшли висновку, що під час розвитку хвороби Альцгеймера накопичення бета-амілоїдів спричиняє і накопичення жирової тканини. Після чого все це призводить до акумуляції тау-білка всередині нейронів, що провокує їхню загибель. Підсумок – симптоми втрати пам’яті та сплутаності свідомості.

З’ясувалося й те, що порівняно з людьми, які мали дві копії варіанта гена з найменшим ризиком розвитку хвороби Альцгеймера (APOE2), у тих, хто мав одну або дві копії інших варіантів того самого гена, ймовірність захворіти була майже вчетверо вищою. Тобто приблизно 75 відсотків людей, які страждають на хворобу Альцгеймера, могли залишитися здоровими, якби мали інший варіант гена.

Джерело: Cikavosti

Джерело: storozhynets.info