Днями у глибокому сумі та скорботі буковинці провели коридором пошани великого друга, волонтера та людину з великої літери – Миколу Русаля.
Його ім’я стало синонімом великої допомоги та самопожертви, а його невтомна праця та постійні розїзди з допомогою в зону бойових дій стала невід’ємною частиною життя волонтерського абу «УНІА».
Ще з перших днів вторгнення російських окупаційних військ в Україну, Микола Русаль взяв на себе місію допомагати тим, хто захищав нашу землю. Його постійна готовність вирушати на передову, не зупинятися перед труднощами та небезпеками, робила його справжнім героєм. За цей час він здійснив біля сотні поїздок в зони бойових дій, а це десятки автомобілів, необхідних речей та тонни домашніх смаколиків, як він казав «Для моїх хлопців», які він готував разом з дружиною Наталією.
Постійні поїздки до наших захисників це був вражаючий акт самопожертви та безкорисливості, що вразив усіх тих, хто його знав. Здавалося, ніщо не могло зупинити його цілеспрямованість та впертість, але, на жаль, організм не витримав такого неймовірного фізичного та емоційного навантаження.
Микола помер у лікарні 14 січня та залишився у наших серцях невтомним, життєрадісним та цілеспрямованим волонтером. Він залишив нам – приклад безкорисливої допомоги та великої людяності. Нехай його душа спочиває в мирі.