Чернівецький музично-драматичний театр уперше показав глядачам п’єсу Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Актор та акторки, що виконували головні ролі, розповіли про перевтілення, ставлення молоді до театру, сучасне трактування старих творів і чи є місце російській драматургії в українському театрі.
Зліва направо Мар’яна Тимчишин, Андрій Репецький і Ярослава Свідерська
Андрій Репецький, Мар’яна Тимчишин і Ярослава Свідерська – головні актори трагедії «Ромео і Джульєтта». Прем’єра вистави відбулася 19, 20 і 21 травня.
Шпальта розпитала в акторок, як це – грати тринадцятирічну дівчинку Джульєтту так, аби глядач повірив. Андрій розповів, чому Чернівецький муздрамтеатр для нього найкращий.
Також вони поділилися своїм баченням майбутнього театру, враженнями від перекладу п’єси Юрієм Андруховичем і роздумами про те, чому важливо, аби кожен і кожна змогли знайти себе в історії, яку бачать на сцені.
«Шекспіра складно і грати, і ставити»
Виконавець ролі Ромео Андрій Репецький ділиться, що найскладнішим у підготовці до вистави було знайти персонажа. Актор каже, що доводилося ставити себе у незручні ситуації, аби якісно зіграти роль.
Ярослава Свідерська, одна з двох виконавиць ролі Джульєтти, вважає, що шекспірівські трагедії є складними у виконанні.
«Шекспіра важко і грати, і ставити. Там найбільший спектр почуттів. У його творах немає напівтонів чи посередніх відчуттів. Це або величезна радість до екстазу, або величезне горе. Передати, відчути, проникнути у почуття, які переживають герої п’єси, – це, як на мене, найскладніше», – наголошує Ярослава.
Інша виконавиця ролі Джульєтти — Мар’яна Тимчишин — каже, що завжди мріяла зіграти цю героїню. Акторка розповідає, що кожну секунду своєї гри на сцені відчувала переживання Джульєтти.
«Я живу цією роллю. І щоразу, коли Яся грає на сцені, а я сиджу в залі, то проживаю все. У мене сльози, просто якась Хірошіма всередині. Я вдячна Людмилі Іванівні (режисерці-постановниці п’єси Людмилі Скрипці – авт.) за те, що вона не робила Джульєтту класичною — такою ліричною. Адже всі її так грають», – резюмує Мар’яна.
«У Чернівецькому муздрамтеатрі мені найкраще»
Андрій Репецький зазначає, що не мав на меті працювати саме в Чернівецькому муздрамтеатрі. Проте під час навчання у Тернополі дізнався, що нашому театру потрібні нові актори. Тоді Андрій ще не знав про свою майбутню роль Ромео.
«Я чув, що будуть ставити цю п’єсу. Думав, може, дадуть якусь роль у “Ромео і Джульєтті”. Мамі розповім, що граю. А на першій читці мені сказали: “Так, усе, ти – Ромео”. Спершу я думав, що це пік блаженства. Але потім виявилося, що дуже важка роль», – пригадує Андрій.
Актор каже, що раніше вже працював у театрах. Проте у Чернівецькому муздрамтеатрі акторові подобається найбільше. Колектив дуже дружній, веде далі Андрій, ніхто навіть не намагається якось образити.
«Коли зрозумілий текст і показані сучасні речі — вистава більше торкає»
У Чернівецькому муздрамтеатрі для постановки п’єси «Ромео і Джульєтта» вирішили використати текст трагедії у перекладі українського поета Юрія Андруховича.
Ярослава Свідерська гадає, що Андрухович найбільш точно переклав «Ромео і Джульєтту». Акторка зазначає, що в оригінальному тексті, який Вільям Шекспір написав староанглійською мовою, є багато жартів. А деякі сцени описані не так трагічно, як звикли їх трактувати.
«Зустріч Ромео і Джульєтти насправді не була аж такою ліричною та “солодкою”, що можна вмерти від цукрового діабету. А переклад Юрія Андруховича близький до Шекспіра. Крім цього, він сучасний, зрозуміліший нам, що дуже важливо. Коли зрозумілий текст і показані сучасні речі, то вистава більше торкає», – каже акторка.
Ярослава розповідає, що після другої прем’єрної вистави до акторів підійшла глядачка. Вона сказала, що в історії Ромео і Джульєтти впізнала свій шлюб із чоловіком. Проти їхнього одруження теж свого часу виступало суспільство.
На думку акторки, важливо, аби кожен і кожна зуміли знайти себе у цій історії.
Мар’яна Тимчишин каже, що шекспірівські твори – це класика.
«Є багато адаптацій Шекспіра. Інші письменники писали історії, схожі на шекспірівські. І це вічне. Мені здається, що у житті все циклічне. Нічого нового немає – все вже колись було. Просто треба вміти цим користуватися – оце найбільша майстерність», – наголошує Мар’яна.
Ярослава Свідерська додає, що Шекспір теж, власне, позичив сюжет. Акторка підмітила, що є твори античних часів, де закохана пара не може бути разом, бо їхні батьки ворогують.
Чому Ромео один, а Джульєтти дві
Виконавиці ролі Джульєтти кажуть, що це нормальна практика, коли у виставі є два акторські склади.
Мар’яна Тимчишин зазначає, це не тому, що хтось кращий, а хтось гірший.
Андрій Репецький зауважує, спершу мало бути також два Ромео. Але так склалося, що залишився один.
Про вживання у роль і «дорослих дітей»
«Мені часто не дають мій вік. Я не знаю, як виглядаю з боку. У мене не такі жіночі форми. Інколи замислююся – можливо, й справді виглядаю, як “шмаркачка”. А нам дали завдання, що Джульєтта має подорослішати до другої дії. Мені це було доволі важко», – розповіла про свій досвід вживання у роль Мар’яна.
На думку Ярослави Свідерської, питання у тому, як прийти до того, щоб не зіграти таку собі «дєвочку». Акторка каже, часто буває так, що дорослі актори починають грати дітей, і це виглядає по-дурному.
«Потрібно бути щирим. У мене по сусідству живе дванадцятирічна дівчинка. Так-ось, я ходила і просто спостерігала за нею. Мені було цікаво, як вона дивиться на світ. У кожного є різні шляхи до вживання у роль», – ділиться Ярослава.
Ким замінити російських драматургів
Шпальта поцікавилася у головних акторів «Ромео і Джульєтти», чи можуть п’єси російських драматургів ставити на сценах українських театрів. На це запитання вони відповіли одноголосно: «Ні».
«Якби у нас була чітка позиція, то, може, цього всього і не було б. У багатьох людей дуже хиткі позиції. Я таке не сприймаю. Мені огидно. Я не цікавлюся, не хочу читати щось російське», – ділиться Мар’яна Тимчишин.
Ярослава Свідерська каже, що не може, до прикладу, слухати російські пісні, і при цьому не чути звуків вибухів. До початку російського повномасштабного вторгнення акторка мала у своєму плейлисті кілька російських гуртів. Зараз вона їх не слухає.
«Я не можу. Читаю прізвища російських авторів, і вони для мене червоні, криваві. Ось таке порівняння. І це нормально для українського суспільства», – резюмує Ярослава.
Щодо заміни російських вистав на українські, то на думку Мар’яни, одним з найкращих українських авторів є Василь Стефаник. Акторка каже, що кожного разу, коли читає твори цього письменника, відкриває їх для себе з іншого ракурсу.
«Який глибокий Стефаник. Він – космос. Щоразу, коли знову читаю його твори, то трактую їх по-новому. У його думках стільки прошарків. Ти розумієш, що він справді говорить якусь розумну річ. Він, як діамант, що з різних боків прекрасний. Не знаю у світовій літературі іншого такого автора, як Василь Стефаник».
Ярослава Свідерська зазначає, що люди зациклені на збереженні чогось російського. Себто, «А как это без классиков?!» («А як це без класиків?!», – авт.). Акторка наводить приклад Лесі Українки. Ярослава гадає, що більшість людей знає лишень «Лісову пісню».
«Без сумніву, це геніальна п’єса. Та в неї є інші твори. Дехто каже, що українська драматургія нудна, нецікава. А ті люди, які так говорять, читали її? Якось намагалися заглибитися у твори? Сумніваюся», – каже Ярослава.
Чернівецький муздрамтеатр має стати душею міста
Андрій Репецький каже, що зараз у молоді є дуже багато різних розважальних сфер: кінотеатри, ютуб, тикток, ігри в Playstation тощо. Виконавець ролі Ромео вважає, що молоді це цікавіше, ніж походи в театр.
Мар’яна Тимчишин розповіла, що в Івано-Франківську ти крутий, якщо ходиш у театр. З її слів, тамтешні молоді люди соромляться того, що не були на якійсь виставі.
«Якщо хтось зачіпає театр – там за нього стоятимуть горою. Театр для франківців – це душа. Я дуже б хотіла, щоб у Чернівцях театр також став душею міста. Щоб молодь цікавилася ним, розмовляла про театральні події», – ділиться досвідом акторка.
Ярослава Свідерська, своєю чергою, зазначає, що у Харкові така ж ситуація, як в Івано-Франківську. Причиною високої відвідуваности харківських театрів акторка називає їхню немалу кількість.
На думку Ярослави, добре, що у Чернівцях з’явилася сцена-майстерня – така собі альтернатива муздрамтеатрові.
«Але мені здається, ми рвонемо. Я дуже цього хочу. Та ми всі цього хочемо. І на правильному шляху до цього», – резюмує Мар’яна Тимчишин.
Фото Ігоря Константинюка
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media