У Чернівцях вперше прооперували пацієнта з деформацією грудної клітки</b>.
Про це повідомляє Буковинська правда з посиланням на molbuk.ua.
У лікарні швидкої медичної допомоги вперше на Буковині прооперували пацієнта із вродженою лійкоподібною деформацією грудної клітки.
15-річний пацієнт Олександр перебуває на реабілітації після складної операції. Ми поспілкувалася з матір’ю Олександра Мариною.
Олександр – найстарший серед моїх трьох дітей. Зараз навчається у 10-му класі. Від народження у дитини була проблема – лійкоподібна деформація грудної клітки з лівого боку – під серцем, – розповідає жінка. – Ми постійно відвідували лікарів. Доки син був маленький, проблема не була такою помітною і не завдавала йому особливого клопоту. Та коли пішов до школи, почав дуже швидко рости. Саші зараз 15,5 року, а зріст у нього 1,94 м! Дуже швидкий ріст спричинив збільшення деформації. У грудній клітці утворилася така яма, куди вміщувався цілий кулак. У сина з’явилася задуха. Він не міг стрибати, бігати. Часто втрачав свідомість, часто хворів, постійно відчував втому.
– Щороку двічі на рік ми лежали в обласній дитячій лікарні, – каже Марина.
– Робили масажі, різні вправи, призначали вітаміни, намагалися зміцнити імунітет. Так було до 12-річчя сина. Однак деформація у грудній клітці постійно збільшувалася і завдавала все більшої шкоди. Мені порадили звернутися в ортопедо-травматологічне відділення для дітей лікарні швидкої допомоги, де я одразу потрапила до завідувача відділення Андрія Мартинова.
Відтоді ми почали відвідувати це відділення. Постійно робили контрольні знімки, приймали вітаміни. Однак проблеми з диханням у сина прогресували, почалися проблеми з серцем. І Андрій Володимирович сказав, що, мабуть, потрібна буде операція, і робити її потрібно, доки дитина такого віку (13,5-14 років). Коли я дізналася, що це за операція, мені стало страшно, я не знала, як дитина її перенесе. Потрібно було класти пластину. Виявилося, що такі операції на Буковині не роблять. Потрібно було їхати до Києва або до Харкова, або ж за кордон. За кордон за вчительську зарплату не поїдеш, тому вирішили оперуватися у Києві. Однак почалася війна, і операцію довелося відкласти… Здоров’я сина погіршувалося. Часу зволікати не було. Тому вирішено було зробити цю складну операцію у Чернівцях на базі лікарні швидкої медичної допомоги у дитячому травматологічному відділенні.
Ми пройшли багато обстежень, здали генетичні аналізи, які відправляли аж в Австрію. 28 березня 2023 року ми лягли у лікарню, – каже Марина. – Знову обстеження, знімки, аналізи, МРТ. П’ятого квітня зробили операцію. То була така напруга, переживання! Я знала, що операція дуже складна і що її роблять тут вперше. Але я цілковито довіряла лікарям. О 14.00 сина забрали в операційну, а операція закінчилася аж ввечері – десь о 21:20. Лікарі спустилися трішки раніше – я їх вже впізнавала по голосах. Я вибігаю. Лікарі кажуть: “Не хвилюйтеся, вашу дитину прооперовано”.
Я запитую: “Який стан?” А вони: “Ви хоч усміхніться. Операція успішна”.
Три дні син перебував у реанімаційному відділенні. Догляд був дуже гарний! Завідувач реанімаційного відділення каже: “Ви навіть не уявляєте, який біль у вашої дитини”. Знеболювальні йому вводили прямо у хребет, постійні крапельниці… І при цьому мій Сашко був при свідомості одразу після операції. Коли його перевозили в реанімацію, він говорив зі мною. Навіть лікарі були здивовані! Майже два тижні він лежав в ортопедо-травматологічному відділенні. Через тиждень синові дозволили трішечки сідати – там спеціальне ліжко, яке може перемістити хворого у сидяче положення. І тут моя дитина сідає, опускає ноги з ліжка і встає. Прийшов лікар, каже: “Саша, я не чекав такого результату! Ми думали, що ти два тижні не станеш ноги!” Прийшов завідувач відділення Андрій Володимирович: “Сашко, ти молодець!” Я така щаслива! Мені здається, що лікарі теж дуже задоволені!
– Навіть швидше, ніж через два тижні після операції, нас відпустили додому, – каже жінка. – Андрій Володимирович телефонує, цікавиться про стан дитини. Син почувається добре. Вже немає температури, знеболювальні вже не п’є. Пластину відчуває, адже вона дуже велика. Ця пластина має прослужити декілька років, але скільки саме – ніхто точно сказати не може. Попереду в нас три місяці реабілітації.
Моя дитина у захваті! Сашко комплексував, казав: “Я стаю дорослий. Що це буде?” А я йому: “Не хвилюйся, дитино. Ми знайдемо лікарів”. Раніше не міг вдихнути на повні груди, тепер каже: “Мамо, мені легше дихати”. Лікарі розповідали, що під час операції розрізали, а там місця для сердечка було дуже-дуже мало… Ми щиро вдячні медичному персоналу лікарні швидкої допомоги, зокрема дитячого травматологічного та реанімаційного відділень! Андрій Мартинові для нас став, як рідний. Йому величезна подяка і низький уклін!
Андрій МАРТИНОВ, завідувач дитячого ортопедо-травматологічного відділення ЛШМД:
– Таке оперативне втручання було здійснено вперше на базі ортопедо-травматологічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги у Чернівцях. Діти із вродженою лійкоподібною деформацією грудної клітки перебувають у нас на обліку. У середньому оперативного лікування потребують двоє-троє дітей на рік. Раніше, як правило, дітей із цією патологією відправляли до Києва або Харкова, де їх успішно оперували. Враховуючи ситуацію в Україні, у цьому випадку вирішили оперувати дитину на базі нашої клініки. Оперативне втручання було успішним. Надалі плануємо не зупинятися, розвиватися. Готові приймати хворих із такою патологією та здійснювати необхідне оперативне втручання.
Щодо цієї патології. Основною причиною поганої якості життя є косметичний дефект – діти комплексують. Якщо хлопчики з такою проблемою ще можуть почуватися більш-менш нормально, то дівчатка – ні. Виникають порушення роботи серцево-судинної системи, дихальна недостатність, такі діти не витримують фізичного навантаження. Якщо операцію не зробити, то на все життя залишається психологічна травма, обмеження працездатності, значне зниження якості життя.
Новини Чернівців та чернівецької області bukpravda.cv.ua