У моїй книзі немає вигадок. Кожне твердження, висновок опираються на джерело
A
A
A
Книга Юрія Чорнея «Вернон Кресс. Життя під прикриттям» отримала Почесну відзнаку премії імені Шолом-Алейхема
Наприкінці грудня у столиці Міністерство культури та інформаційної політики України та Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти провело урочисту церемонію вручення премій за досягнення у сфері культури і мистецтва лауреатам 2022 року.
Під час урочистої церемонії був презентований документальний роман номінанта премії імені Шолом-Алейхема 2022 року Юрія Чорнея «Вернон Кресс. Життя під прикриттям», який отримав спеціальну Почесну відзнаку Премії.
Нагадаємо, книгу Юрія Чорнея «Вернон Кресс. Життя під прикриттям» видали у чернівецькому видавництві «Наші книги» в рамках обласної програми підтримки книговидання Чернівецької ОВА.
Сам автор, розповідаючи про своє видання, зауважує: «Ця книга покликана заперечити безликість історії».
Коментар від автора – Юрія Чорнея
«Якщо вважати мого героя середньостатистичним чернівчанином, що було неодмінною умовою мого дослідження, значить його доля є типовою для загалом багатьох мешканців міста. А отже читач отримує вже не якусь локальну історію, а історію життя цілого покоління. Впевнений, якщо взяти по одній реальній людині з кожної країни Європи, кожного європейського міста, які достатньо довго прожили приблизно в одну історичну епоху, а потім уважно дослідити їхнє життя від народження до смерті і порівняти, то результат нас би вразив. Наскільки наші особисті долі насправді пов’язані. Навіть якщо ми не здогадуємося про існування одне одного.
«Питання престижу мене не хвилювало»
Чому обрав героєм книги відносно невідому для широкого загалу постать?
Питання престижу мене не хвилювало. Досліджуючи біографію відомих особистостей ви насправді приречені перетасовувати вже відомі факти, часто заради оригінальності вигадуючи нісенітниці. Чи престижно було досліджувати історію України в XIX столітті? Історію де-факто неіснуючої країни з туманними державними перспективами. Особливо, коли поруч існувала традиція дослідження історії більш успішних країн – від часів античності до сусідніх з Україною держав.
Як колись перші дослідження XVIII – XIX ст. історії України, так життєпис Деманта дарують відчуття вивчення абсолютно нового. На Землі майже не залишилося незвіданих місць. Нові відкриття можливі тільки у нових галузях і нових темах. Вважайте, що «Вернон Кресс. Життя під прикриттям» – це мій Північний полюс, Еверест, Маріанська западина. До мене тут не ступала жодна людська нога. Так писали перші систематизовані з літописів, універсалів, записок сучасників, листів державних діячів цілісні історії України. Дослідник вибирав якісь опорні точки, які осмислював, систематизовував, розміщав у хронологічній послідовності. Потім ці опорні точки обростали контекстом, виписувалися у звичну людям систему уявлень і понять про власне минуле. Той самий шлях пройшов тепер я.
«У книзі немає вигадок»
У моїй книзі немає вигадок. Кожне твердження, висновок опираються на джерело. Водночас об’єктивність будь-якого документального дослідження є умовною. Я можу гарантувати, що добросовісно поводився з усіма відомими мені джерелами, але наскільки об’єктивними є самі ці джерела? Тільки Бог знає, що думає, чим керується та чи інша людина у ту чи іншу хвилину свого життя, тільки Бог тримає перед очима загальну картину усіх чинників, які впливають на наше життя. Адже про багато речей, які визначають нашу долю, ми часто навіть гадки не маємо. Тому це умовна реальність, але максимально близька до дійсності.
Я не блукав безкрайніми просторами Сибіру, не сидів у таборі на Колимі, не помирав з голоду, тому не маю права розповідати про ці явища так, ніби сам пережив їх. Письменники можуть собі дозволити якісь узагальнення, перебільшення для досягнення художнього ефекту, але робити це в документальному творі, переконаний, неправильно. У багатьох випадках, якщо не зрозуміти, то бодай наблизитися до розуміння того, що міг відчувати Демант, допомагали особисті враження інших в’язнів сталінських і нацистських таборів. Там, де прямих свідчень Деманта не було, інколи використовував аналогію. Виокремлю невелику за обсягом, однак важливу за значенням роботу Віктора Франкла. Хто міг краще засвідчити психологічний стан в’язнів, ніж такий самий в’язень – психіатр за фахом.
«Я такий, як ця розповідь»
Я не хотів нікого навчити, нічого пояснити. У мене не виникало бажання спотворити – прикрасити чи очорнити – дійсність. Переді мною стояло найпростіше завдання розповісти про людину, чернівчанина у контексті його часу. Я не хотів робити ніяких висновків із того, що з ним відбувалося, Боже борони говорити від його імені, давати якісь оцінки. Так, як це часто роблять дослідники, приписуючи історичним героям власні погляди або свідомо спотворюючи їхній світ.
Чи подібний до мене мій герой? У чомусь – так, багато у чому – ні. Якщо говорити про те, що у цій книзі є від мене – то це, безумовно, її форма. Від мене у ній те, як розказана життєва історія Петера Деманта. Зміст – не мій, а форма – так. Я такий, як ця розповідь. Якщо вона видасться вам занадто складною, важкою, глибокою, чи, навпаки, поверхневою, знайте – це не мій герой, це – я».
Про що книга
Розповідь про масштабні події – війни, репресії, політичні катаклізми – з перспективи особистої історії, заснована на щоденниках, спогадах, листах, дозволяє поглянути на минуле з нового, несподіваного і незвичного ракурсу. Особисте сприйняття відомих подій, долі реальних осіб раптом стають тим людським виміром світової, вітчизняної і міської історії, який змушує замислитися не тільки над минулим, його впливом на сучасність, але й інакше поглянути на своє власне місце у цьому світі. Ця книга покликана заперечити безликість історії. Це той людський вимір минулого, яким часто нехтують, коли розповідають про масштабні історичні події: голодомори, війни, геноциди…
Історія колишнього чернівчанина, уродженця австрійського Інсбрука Петера Деманта (1918-2006 р.р.), життя якого тісно пов’язане з Україною – від років дитинства до депортації з Чернівців – загалом типова для багатьох мешканців Західної України, долі яких відкоригувало трагічне ХХ століття. Незбагненним чином у ній поєдналися такі трагічні сторінки, як сталінські репресії і Голокост.
Після світоглядно знакового першого життя у міжвоєнних, ще європейських Чернівцях, Деманту випала доля скуштувати тюремної баланди у сибірських і колимських спецтаборах для особливо небезпечних (звісно, тільки для сталінської влади) політичних злочинців. А після звільнення, працюючи звичайним вантажником, стати першопрохідцем, хрещеним батьком туризму на північному сході Євразії і навіть письменником Верноном Крессом.
Чимало сторінок книги присвячено «першому життю» Петера Деманта (Вернона Кресса) у Чернівцях – українському місті, його дружбі з українцями в таборі. Саме багатонаціональні Чернівці сформували його світогляд і ставлення до національного питання. За що насправді змагалися українці, Демант дізнався лише в таборі. Час його власного ув’язнення на Колимі збігся із періодом, коли там з’явилося особливо багато зеків-українців. Тому документальне дослідження «Вернон Кресс. Життя під прикриттям» сміливо можна назвати також великою українською книгою про ГУЛАГ.
Підготувала Ольга ШУПЕНЯ
Довідка
Юрій Чорней – журналіст, літератор, історик.
Навчався на історичному факультеті ЧНУ ім. Ю. Федьковича, який закінчив із відзнакою у 1993 році.
1993-1995 – провідний науковий співробітник Чернівецького музею буковинської діаспори;
1995-1997 – консультант в інформаційно-аналітичному відділі апарату Чернівецької облради та управлінні регіональної політики Чернівецької ОДА;
1997-2002 – викладач історії у чернівецьких ліцеї № 1 та гімназії № 4;
2002-2012 – завідувач кореспондентської мережі, заступник головного редактора громадсько-політичної газети «Доба» (Чернівці);
Один із засновників і авторів інтернет-порталу БукІнфо, з яким співпрацював у 2003-2005 роках.
Засновник (2005) і чинний редактор інтернет-порталу «BukNews: Всі новини Буковини».
Одночасно у 2003-2006 роках – кореспондент «Часу новин» на радіо «Niko-FM» (згодом «Радіо 5») та «Львівської газети» у Чернівецькій області.
У 2007-2010 роках тісно співпрацював з «Релігійно-інформаційною службою України» (РІСУ).
Член Національної спілки журналістів України з 2005 року.
Упорядник третьої розширеної редакції повісті «Первая жизнь» письменника Вернона Кресса.
Автор документального роману «Вернон Кресс. Життя під прикриттям».
Новини Чернівецької області