Всесвітній день річок
Річки – це ніби артерії, без яких не може функціонувати живий організм Землі. Річкова біосфера має найвищий рівень біорізноманіття, але за останні 50 років прісноводні рослини й тварини втратили 80% популяції, яка скорочуються вдвічі швидше, ніж популяція морських видів. Греблі, надмірний водозабір та забруднення річкової води, а також кліматичні зміни – все це загрожує здоров’ю і взагалі існуванню річок на нашій планеті. Щоб підкреслити цінність рік, привернути увагу людства до їхніх проблем і сприяти природоохоронним діям, засновано спеціальне свято – Всесвітній день річок, який щороку відзначається в останню неділю вересня.
Вся поверхня Землі по суті є річковими басейнами, за мільйони років сформованими потоками прісної води. Припускають, що природні річкові системи функціонували протягом всього періоду геологічних спостережень, відтоді, як континенти вперше отримали достатню кількість опадів для підтримки поверхневого стоку. У відкладеннях докембрійського періоду науковці виявили мілководний пісок, дельтові піски знайшли і в породах кембрійської ери. Звісно, з того часу ріки нашої планети неодноразово змінювали свої русла, проте найстаріші річкові системи мають вік мінімум 100 мільйонів років.
Джерела річок знаходяться на пагорбах або гірських вершинах – дощі й талі води збігають з височини, утворюючи швидкі гірські струмки, які по мірі зниження збільшують об’єм за рахунок своїх притоків і стають ріками. На рівнинах річки сповільнюються й починають звиватися, шукаючи шлях найменшого спротиву, і зрештою впадають в озера або моря.
Вода річок прісна, тобто містить менше одного відсотка солі. Попри це, всі річки світу щороку переносять із суші до океану близько 4-х мільярдів тон солі, а деякі утворюють так званий естуарій, де солона морська вода змішується з прісною річковою. Прикладом цього явища є річка Гудзон, у якій солонкувата вода простягається на 240 кілометрів вгору від гирла.
На берегах річок завжди є людські поселення – ще з тих далеких часів, коли наші предки почали відмовлятися від кочового способу життя мисливців та збирачів. Недаремно колисками перших цивілізацій називають долини Євфрату, Тигру, Інду та Нілу – вони забезпечували цілі народи питною водою, різноманіттям їжі рослинного та тваринного походження, надавали можливість зрошувати поля, випасати худобу, виконували функцію фізичних та психологічних кордонів між державами і водночас були шляхами для торговців та завойовників.
Проте річки несли не тільки життя – досить часто родючі заплавні землі та оселі людей піддавалися ризику знищення масштабними паводками. В найдавнішому «Епосі про Гільгамеша» згадується про великий потоп, влаштований богом Енлілем. Подібні легенди є в багатьох народів – від євреїв Старого Заповіту до корінних мешканців Америки.
Роль річок як джерела життя і родючості відобразилася у віруваннях та легендах багатьох культур. Річки часто називали «матерями» і пов’язували з божествами, наприклад, в Давньому Єгипті розливи Нілу вважали слізьми богині Ізіди. Потойбічний світ у віруваннях давніх греків теж мав свої ріки. Ними були Стікс, Флегетон, Ахерон, Коцит і Лета, кожна з яких виконувала свою функцію в підземному світі.
Ріки, подаровані людству природою, спершу були кришталево чистими, але протягом століть забруднювалися неочищеними стічними водами, що призводило до епідемій інфекційних хвороб, таких як холера та черевний тиф. Але початок справді масштабному забрудненню поклала індустріальна революція, коли фабрики і заводи почали зливати в річки промислові стоки. На сьогодні, за даними ЮНЕСКО, до 70% стоків підприємств у країнах, що розвиваються, не піддаються жодному очищенню перед потраплянням до річкових вод.
Річки світу кардинально змінилися і внаслідок будівництва гребель, при цьому не на краще. Природна річка є динамічною, вона постійно змінюється – розмиває своє русло, знаходить нове, виходить з берегів, підсихає в посушливий сезон, проте має дієву систему саморегуляції, яка не дозволяє їй загинути. Перегороджені греблею річки вже не регулюють себе самі – споруда не допускає сезонних перепадів, затримує намул, змінює хімічний склад води та її температуру і зрештою призводить до деградації як самої ріки, так і прибережних лугів, боліт і лісів.
Засновником Всесвітнього дня річок став Марк Анджело – відомий дослідник і захисник річкової біосфери з Канади. Він довгий час очолював природоохоронні програми Технологічного інституту Британської Колумбії, був головою Тихоокеанської ради зі збереження рибних ресурсів, написав кількасот статей про проблеми річок та подорожі ними, адже сам пройшов на весловому човні близько тисячі рік по всьому світу. За зусилля щодо збереження річок Марк Анджело нагороджений національними відзнаками Канади, а також премією ООН. З 2003 по 2006 роки телепрограма Анжело «Riverworld» транслювалася по всій Північній Америці, а веб-сайт програми відвідали понад 40 мільйонів людей.
Тож коли в 2005 році ООН оголосила десятиліття «Вода для життя», Марк Анджело звернувся до організації з ініціативою про встановлення Всесвітнього дня річок. Ідея знайшла підтримку і відтоді щороку в останню неділю вересня люди віддають належне важливій ролі всіх земних річок та намагаються докласти зусиль для їхнього захисту.
Якщо є така можливість, то в останню неділю вересня варто піти до річки – байдуже, великої чи маленької, відомої всьому світу чи тільки мешканцям невеликої території. Зазвичай на берегах українських рік збирається чимало сміття, адже далеко не всі люди належним чином ставляться до природи. Тому цього дня свідомі громадяни об’єднуються і влаштовують прибирання, іноді не тільки на березі, а й у воді, збираючи на човнах пластикові пляшки та інший непотріб.
Втім, навіть не відвідуючи річку, можна їй допомогти. Для цього необхідно використовувати для прання, миття посуду та особистої гігієни тільки екологічно безпечні засоби, адже все, що потрапляє до каналізації, зрештою опиняється в наших річках. Економія води теж не зайва в справі збереження рік, тому слід закривати кран під час чищення зубів, слідкувати за часом, приймаючи душ і запускати пральну та посудомийну машини лише з повним завантаженням.
Також Всесвітній день річок – гарний привід для активного чи спокійного відпочинку. Якщо дозволяє погода, можна влаштувати пікнік для родини або друзів на березі річки, порибалити в приємній компанії, вирушити на прогулянку човном або взяти участь у змаганнях з веслування. Гірські річки, зокрема, в Карпатах, дають можливість випробувати екстремальний вид спорту – рафтинг, щоб отримати яскраві та незабутні враження.
Річки, як і раніше, мають особливе значення для цивілізації, бо дефіцит прісної води вже відчувають майже 3 мільярди людей на планеті. Чистої води в ріках стає дедалі менше – головним чином через забруднення та кліматичні зміни. Крім фізичної нестачі води в деяких регіонах, буває ще й економічна, яка означає, що уряди не справляються з належним управлінням прісноводними ресурсами.
Недбала експлуатація річок людьми створює численні проблеми. Для річкового судноплавства часто штучно поглиблюють русло, що призводить до зниження рівня ґрунтових вод та проблем з сільськогосподарськими угіддями. Крім того, системи шлюзів та судноплавних дамб серйозно порушують екосистеми річок.
Не менш загрозливим є забруднення води – пестициди, гербіциди, фосфати та нітрати з полів роблять воду токсичною, в ній розмножуються певні види водоростей, знижується вміст кисню, і в результаті гинуть прісноводні рослини та риби. Недостатньо очищені каналізаційні та промислові стоки теж руйнують нормальну біологічну функцію річок, додаючи у воду всі можливі хімічні речовини й сполуки.
Зважаючи на загрозливість ситуації, Всесвітній день річок є надзвичайно важливою подією, яка водночас підвищує інформованість суспільства щодо проблеми та спонукає кожну свідому людину задуматися про її особистий внесок у захист наших прісноводних артерій.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні