Допомагають переселенцям долати перешкоди
Фото автора
A
A
A
Люди, які рятувалися від війни та оселилися на Буковині, звертаються за безоплатною правовою допомогою
У Центрі журналістської солідарності в Чернівцях відбулася зустріч фахівців-юристів, які надають безоплатну правову допомогу, із працівниками ЗМІ.
Комунікатор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області Тарас Лазарук і головний юрист Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олексій Іванов ознайомили медійників із системою безоплатної правової допомоги та розповіли як скористатися її послугами.
Передусім мовилося про права та обов’язки вимушених переселенців. Олексій Іванов розповів із якими правовими проблемами найчастіше звертаються ВПО та як їх допомагають вирішити юристи Чернівецького міського центру. Тарас Лазарук у свою чергу наголосив на різноманітних каналах комунікації та сервісах доступу до безоплатної правової допомоги: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua
Детальніше – у розмові із Олексієм Івановим.
– Пане Олексію, з якими проблемами найчастіше стикаються внутрішньо переміщені особи (ВПО)?
– Найперше – це ЦНАПи, соцзахист. Тоді, на перших етапах, ще не були готові до тієї кількості людей, щоб їх швидко обслужити, зареєструвати. А з чого розпочинається шлях ВПО? З отримання довідки, що ти – ВПО. Тобто необхідно зареєструватися. Бо те, що ти переїхав, ще нікого автоматично не зробило внутрішнім переселенцем. З часом уряд максимально пришвидшив цей процес, запровадивши реєстрацію в ДІЇ. Однак люди старшого віку, які мають тільки кнопковий телефон, були позбавлені такої можливості. Тож вони (або їхні родичі) вистоювали в чергах, щоб зареєструватися. Тут ще треба зазначити, що сам по собі статус – це довідка із зазначеною адресою, звідки ти прибув і куди. Загалом, вона сама по собі не дає нічого, крім статусу. А вимушеним переселенцям потрібно що? Перш за все – допомога на проживання, інформація про те, хто, коли і скільки може отримувати. Так ось це – зовсім інша заява. Тобто є заява «Я хочу бути ВПО», а є інша – «Я хочу отримувати допомогу на проживання». Мова йде спочатку про 6500 гривень, а згодом – 2000 на загального пересічного і на дитину чи особу з інвалідністю – 3000 на місяць. Від уряду, просто так. Та не всі свідомі працівники ЦНАПів та соцзахистів давали людям другий бланк заяви. Давали по одному, мовляв, так, все буде, чекайте. Відтак близько 20 осіб приходили до нас й казали: «Ми зареєструвалися (по області чи в інших областях), але нам досі не надійшли кошти, хоча вже два місяці, як пора». Тож ми таким людям допомагали писати відповідні заяви із запитом «Де? Коли?». А відповіді були прості: «Ви не писали заяву про отримання допомоги на проживання. То якої допомоги ви очікуєте?». Тож коли ВПО таки подавали необхідну заяву, то згодом таки отримували допомогу. Така була проблема.
Наступні проблеми – люди відмовлялися реєструватися, оскільки деякі несвідомі ЦНАПи вимагали військовий облік. Насправді, щоб зареєструватися як ВПО, чоловікам призовного віку (від 18 до 60 років) не потрібно подавати нічого, окрім паспорта та ідентифікаційного коду. Тобто була проблема у чоловіків стати на облік, бо не мали військовий квиток. Ну, коли ви тікаєте, не дай Боже, звичайно, але ви збираєте документи, які вхопили. Тож не всі взяли свій військовий та й є такі хлопці й мужчини у котрих немає військового квитка і ніколи не було. І так можна жити, і вмерти, і не бути на військовому обліку. Таке буває. І такі також до нас приходять.
– Зараз щось змінилося?
– Зараз правосвідомість внутрішньо переміщених осіб пішла трішечки вгору, завдяки, мабуть, і нам з вами, і телебаченню з інтернетом. Свої права, свої обов’язки знають, мабуть, краще, аніж ми тут всі разом взяті. Вони знають, як звітувати, коли переселяються і як відмовитися від статусу ВПО. Не всім він потрібен. Однак цей статус дає в нашій структурі допомогу адвоката в будь-якій справі, безкоштовно, за рахунок держави. Чим люди і користаються.
– З якими питаннями звертаються, коли потребують вторинної правової допомоги?
– Так, «первинка» – це консультація, роз’яснення, інформування. Що таке «вторинка» – це складання, представництво і захист уже безпосередньо в суді. Проблеми у ВПО в суді які? До прикладу, людина перебуває тут, а вдома (на тимчасово окупованих районах чи тих, що найбільше постраждали від повномасштабного вторгнення) – розпочате судове засідання, ще до початку активної, гарячої фази військових дій і досі не завершене. Це і розірвання шлюбу, і аліменти, і успадкування. Одна характерна їхня категорія справ – це якщо хтось загинув і потрібно встановити факт смерті на окупованій території.
– Чи є такі особливі персонажі, які забувають про свої обов’язки?
– Їхні обов’язки такі: при зміні місця тимчасового перебування повідомляти соцзахист. Як ви думаєте, скільки з них це робить? Правильно, ніхто. Вони ж думають, що держава їм зобов’язана.
А ще, буває, що сьогодні людина ВПО у Львові, завтра в Чернівцях, а потім – Закарпаття (вони дуже люблять), Тернопіль. І там живе, і там живе, і там живе… І всюди звертається за виплатою. Люди не розуміють, що в кінцевому випадку доведеться повертати те, що незаконно отримано. І такі вже пішли. Один з конкретних клієнтів – вчителька з Донецька. 2014 року вона ВПО в Харківській області, а з початком гарячої фази вона ВПО у наближеному населеному пункті до Чернівців. І вона отримує і там допомогу, і тут допомогу. Здвоєлася допомога два місяці і, звичайно, їй повідомляють про те, що внаслідок подвійної виплати треба здійснити повернення. А вона не просто це не сприймає, а вважає, що так потрібно. І це вчителька, це людина, яка, на мою думку, з вищою правосвідомістю, аніж у робітника «Азовсталі».
А те, що ВПО не знають свої обов’язки – це недопрацювання тих, хто видає довідку. Вони зобов’язані законом інформувати про обов’язки. Але чому так сталося? Бо обслужити таку кількість ВПО – всі бачили під ЦНАПом місяці два тому довжелезні черги – непросто. Однак зараз менше людей, зараз менше й тих, хто хоче бути ВПО.
Буває, люди скаржаться, що в них забирають статус ВПО, якщо вони 60 днів його не підтверджують. Є така норма в законі. Тож треба не так «відмічатися», як дати знати, що ти тут. Просто прийти в соцзахист і сказати: «Я ще тут, ви там не думайте мене виключати». Тим паче, що є чимало питань до них – недофінансування, немає, невчасно… ВПО все одно туди з’являються.
І соцзахист, напрацювавши на видачу, тепер працює і в іншому руслі – проконтролювати всіх, порахувати. А тих, хто вже не наші, котрі поїхали, – анулювати їхні довідки.
Що з жовтня хочуть зробити? Хочуть зробити єдину інформаційну систему соціальної сфери. Що це дасть? Звертатися можна в будь-який соцзахист, де ти фізично знаходишся. До того ж, уже не виникатимуть питання щодо здвоєння допомоги.
Ольга ШУПЕНЯ
Новини Чернівецької області