Командир «Грузинського Національного Легіону» з побратимами відвідав Чернівці
Фото автора
A
A
A
Мотивація українських бійців була дуже високою від самого початку війни, а зараз додався ще й професіоналізм
Командир «Грузинського Національного Легіону» Мамука Мамулашвілі разом зі своїми побратимами відвідав Чернівці, щоби сприяти підсиленню обороноздатності регіону і принагідно поспілкуватися з місцевими журналістами. Розмова невимушено вийшла довгою, але цікавою та корисною.
– Яка мета вашого приїзду до столиці Буковини?
– Сьогодні наша ціль – розвиток регіональної безпеки і навчання солдатів, які поки що є цивільними. Ми бачимо, що йде повномасштабна війна і Україні потрібно більше навчених кваліфікованих військових. Ми зі свого боку намагаємося передати свій досвід, щоб навчити людей, які в майбутньому будуть стояти на захисті суверенітету України. Для нас це дуже важлива місія, ми нею займаємося уже вісім років поспіль. Навчаємо українців, навчаємо цивільних, навчаємо цілі сім’ї обороноздатності. Сьогодні ми приїхали у ваш регіон, бо хочемо поділитися тим досвідом, який накопичили впродовж війни з росією не лише в Україні, але й в інших країнах. Хочемо передати ці напрацювання й навченим українцям, які зможуть їх застосувати.
– Кого саме навчаєте, у людей має бути певний рівень підготовки?
– Знаєте, є різні групи, як з тероборони, так і ЗСУ, а також спецпідрозділи. Ми навчали підрозділ спеціального призначення. Так що досить широкий спектр нашого навчання. Він розпочинається зі звичайних громадян, які бажають навчитися базовому спротиву росії, і до професійних військових.
– Скільки бійців налічує «Грузинський Національний Легіон», чи берете до себе представників інших національностей?
– У «Грузинському Легіоні» не лише грузини. Так було до 2014 року. А потім легіон почав розвиватися і чимраз більше добровольців стало приєднуватися. Сьогодні «Грузинський Національний Легіон» – найбільше іноземне об’єднання української армії, яке налічує понад 1000 осіб. Маємо представників із 32 країн. Дуже багато бійців приїхало із західних країн, США, Канади, Англії тощо. Тобто це люди, які вже мають великий бойовий досвід і діляться ним всередині «Грузинського Легіону». І ми всі разом ділимося з українцями.
– За що воюють іноземці в Україні, бо ми – за дім, людей, свободу, рідну землю, а яка мотивація у представників вашого легіону?
– У першу чергу, це стратегічне партнерство для Грузії, це усвідомлення того, що Україна допомогла Грузії в 90 роках проти російської агресії. І в представників усіх країн є своя унікальна мотивація, чому вони приїжджають допомагати Україні. Це як захист демократичних цінностей загалом, так і просто допомога Україні, бо їхні країни підписали Будапештський меморандум. І вони сьогодні вважають, що винні Україні, тож приїжджають допомагати.
– Як офіційна влада Грузії дивиться на вашу місію?
– Дуже негативно. У нас офіційна влада проросійська, якій ми не довіряємо, яка не користується довірою у жодного відсотка грузинського населення. Вона усіляко створює нам проблеми, на жаль, але тішить те, що грузинський народ має цілком іншу позицію.
– Як оцінюєте українських бійців сьогодні?
– Я би сказав, що мотивація українських хлопців була дуже високою з самого початку. Зараз до мотивації додався ще й професіоналізм. Українська армія еволюціонувала в позитивному сенсі і вона змогла стати однією з ліпших бойових армій в світі. Так що, гадаю, буде переоцінка концепції війни, після завершення війни в Україні, і Україна буде займати своє достойне місце серед найсучасніших армій.
– Скільки часу потрібно, щоб набути необхідний професіоналізм, якщо людина далека від військової справи?
– Якщо ви маєте на увазі наше навчання, яке ми проводимо, то базовий тренінг може врятувати життя. Після базового навчання з медицини людина може надати допомогу як собі, так і навколишнім людям. Це потрібно обов’язково знати і ми почали навчати, проводити інструктажі ще за три місяці до повномасштабного вторгнення. Відтак, ми навчили понад 3000 цивільних осіб, які досі нам висловлюють свою вдячність, бо змогли врятувати себе і рідних. Усе завдяки тому, чому ми їх навчили.
Чимало наших учнів сьогодні в територіальній обороні, а деякі навіть в ЗСУ. Так що динаміка розвитку після наших тренінгів – досить висока, люди почали вступати в армію і сьогодні допомагають обороні.
– В яких регіонах уже проводили інструктажі?
– В абсолютно різних, практично в усіх. Буквально декілька неохоплених нами регіонів, які опрацьовуємо зараз: надсилаємо інструкторів і розпочинаємо навчання. Загалом, ми практично охопили всю Україну. Більше всього – це Київ, Київська область і згодом ця методика навчання почала розповсюджуватися досить швидко.
– Мамуко, чого не знає наша армія, а знає ваша?
Мамука: – Тому й сказав, що за специфікою ми навчаємо підрозділи різної підготовки. До цивільних потрібен зовсім інший підхід, а професійним військовим – дещо інший. Так що у всіх своя методика й інструктори також діють по-різному, згідно свого досвіду та виду підрозділів в яких проводять навчання.
Генріх: – Я ще додам, що наші бійці – і грузини, і британці, і американці, які приїжджають – вони одні з перших в Україні, хто вміли і використовували «Джавеліни», «Енлови», «Стінгери». Тобто за рахунок цього ми багато кого могли і навчати.
Мамука: – Це хлопці, які з самого початку вміли користуватися сучасною зброєю, які навчали українських військових після повномасштабного вторгнення як використовувати різні системи, що передали Україні. І ми проробили досить хорошу роботу в цьому напрямку.
– Мамуко, розкажіть більше про себе, адже з юних літ воюєте, є сином кадрового військового?
– Знаєте, я на війні практично останні 30 років. Почав воювати проти росії в 14 років і це було з ініціативи мого батька, який був генералом в Грузії. І ця війна ідеологічна для нас, для моєї сім’ї і взагалі для Грузії. Сьогодні підтримувати Україну – це для нас ідеологічна війна. Я був в російському полоні декілька місяців і це також мене дечого навчило. Так що я думаю, що російська агресія, хотіли ми цього чи ні, багато чому нас навчила.
– Чи почуваєтеся Ви та Ваша сім’я у безпеці зараз?
– Знаєте, моя сестра – член парламенту Грузії, одна з лідерів грузинської опозиції. Мій батько, на жаль, помер нещодавно і виходячи з проросійського уряду Грузії, ніхто з нас не є в безпеці. Хоча вони більше бояться нас.
«Україна мотивована відвоювати свою незалежність і, гадаю, в швидкому майбутньому це відбудеться»
– Ви бачите, як воюють наші хлопці, Ви знаєте, що ми маємо. Як довго Україна буде стогнати під ярмом орків?
– Україна мотивована відвоювати свою незалежність і, гадаю, в швидкому майбутньому це відбудеться. На жаль, це відбувається за рахунок української крові: загиблих українських цивільних та військових. Але це ціна за свободу і, нехотячи, нам доводиться за неї платити. Як ми платили за неї в Грузії, так ми платимо за неї і в Україні. Але ми точно знаємо, що це відбувається не з нашої вини.
– Що важливо зараз розуміти населенню?
– Для населення я б сказав, щоб вони були дуже чуйними до військових і діяли в один крок з військовими, тому що сьогодні українській армії дуже потрібна громадянська підтримка. І щоб ставилися з розумінням абсолютно до всього, бо йде повномасштабна війна і військові, хочуть вони цього чи ні, дуже напружені.
– Які можуть бути поради юному призовнику, який зі сльозами на очах бере повістку?
– Одна з наших цілей – підвищити обороноздатність в регіонах. Хлопці, які пройшли наші курси, стають самовпевненішими і це їм дає особисту мотивацію, щоб вони не боялися повісток. Ось що є однією з наших цілей. Я думаю, Україна сьогодні здатна і мотивована для того, щоби перемогти в цій війні. І ми просто повинні, кожен з нас, робити максимум для того, щоби ми перемогли.
– Є жінки у вашому легіоні?
– Так, є. В основному з Грузії. Це кадрові військові, які чудово воюють. Нещодавно приїхали на ротацію. Одна з найголовніших їхніх цілей – щоденно рятувати цивільних після жорстоких російських обстрілів на лінії фронту.
Альтернативні методи війни не знадобилися, бо росія недоговороспроможна варварська країна
– Був період у житті, коли навчалися дипломатії, скажіть, будь ласка, чому вона сьогодні не працює?
– Дипломатія працює, але вона не працює з росією, я б сказав. Вона ніколи не працювала з росією. І альтернативних шляхів у війні з росією, на жаль, немає. Тому ми сьогодні і тримаємо зброю. Для мене також було важливим вивчити альтернативні методи війни, я їх вивчив, але застосувати так і не зміг, оскільки росія недоговороспроможна варварська країна. Так що те, чого навчив мене мій батько з ранніх років – згодилося мені більше, ніж дипломатична освіта, здобута в Парижі.
– Задоволені, що так склалося Ваше життя, чи не шкодуєте про «вкрадену» юність?
– Ні. Знаєте, мене мотивувало те, чим займається мій батько. І я знав, що я можу рятувати життя. Це найбільша мотивація, мабуть, у людини. В небагатьох людей з’являється в житті шанс врятувати когось. Якщо в тебе є цей шанс, то ти маєш бути вдячним за це.
– Чи спілкувалися зі звичайними мирними людьми на передовій, які в них там настрої?
– Ми дуже часто допомагаємо цивільному населенню, бо там – продуктова криза і нам дуже часто доводиться ділитися зі своїми продуктами харчування. Ставлення у людей до нас дуже добре, товариське і лояльне. Це якщо не враховувати тих проросійських громадян, які все ще залишаються в зоні конфлікту і чекають, коли зайдуть російські «освободітєлі» їх «освобождать». Загалом, ми часто допомагаємо людям. Тому що для нас війна стала частиною життя, а для звичайних людей – це дуже великий стрес і ми намагаємося якось знизити його рівень.
– Як самі легіонери знімають стрес, чи є можливість ротації, чи є психологи?
– Звичайно, є психологи, але виходячи з нашої специфіки, ми навчилися самолікуватися психологічно. Те, що представляє собою «Грузинський Національний Легіон» – це професійний штат. Професійні військові, які можуть бути і психологами. Це люди з вищою освітою і досить навчені, і звиклі до бойових дій.
«Президент сьогодні зміг і вмотивував свій народ»
– Чого б побажали нашій владі?
– Президент сьогодні зміг і вмотивував свій народ. Для мене це було важливо. Із самого початку я, та й не тільки я, а й ціле населення спостерігало, як буде поводитися президент. І так, як він себе повів – це вмотивувало величезну кількість українців. Те, що він не покинув країну, те, що він дуже зухвало, я б сказав, протистояв російській агресії. І мене це вмотивувало як військового, який звик до цього всього. Мене вмотивувало те, що Зеленський залишився в країні.
Щодо влади на місцях, то є чиновники, які одразу повтікали і залишили свої регіони, а є такі, які також залишилися і змогли чинити спротив. Так що, місцева влада відіграє величезну роль в тому, що відбувається в регіонах. І їх також треба мотивувати, а вони мають мотивувати своє населення.
«Україна дуже скоро зможе показати абсолютно інший стиль війни, наступальної війни»
– Яка ситуація на півдні країни, ніби все зависло?
– Не думаю, що зависло, я гадаю, що в скорому майбутньому ми будемо звільняти території і це справа технічна, бо політичне рішення президент уже озвучив. Зараз Україні передається наступальна зброя і Україна дуже скоро зможе показати абсолютно інший стиль війни, наступальної війни.
– Крим зможемо повернути?
– Безумовно. Крим – це частина України. І хочуть це росіяни чи ні, але він повернеться до складу України в дуже швидкому майбутньому. Гадаю, це відбудеться військовим шляхом. Деокупація має відбутися військовим шляхом, тому що жодні домовленості з росією не змогли зіграти роль. І я дуже сумніваюся, що будь-яка домовленість щодо Криму буде якось виконана росією.
«Що більше страху в путіна, то легше всьому світові»
– Якщо путіна загнати в глухий кут, він зможе використати ядерну зброю?
– Цілком можливо. Сподіваюся, що цього не буде, але цілком можливо, що він зможе її використати. Він розуміє наслідки цього всього і як будь-який звір – боїться. І страх – це єдина мотивація для путіна. Так що – що більше страху в путіна, то легше всьому світові.
– А якщо путін помре?..
– Смерть путіна не зіграє абсолютно ніякої ролі, бо вся причина – в народному менталітеті росії, а путін просто його озвучує. Будь-яка російська дитина готова вбити представника іншої національності. Так що я не думаю, що путін в чомусь винуватий. путін – один з представників свого народу, такий же безморальний, як і весь його народ. Так що ніякої різниці немає.
«Ми обов’язково переможемо і не потрібно в цьому сумніватися»
– Який важливий меседж хочете передати людям?
– Я хочу сказати, що ми обов’язково переможемо і не потрібно в цьому сумніватися. Будьте більш самовпевненими, тому що ми сильні.
– Що Грузія виграє від перемоги України?
– Грузії сьогодні потрібно сконцентруватися на перемозі України, бо не лише Грузія, але й весь цивілізований світ від цього виграє.
«Ми хочемо позбутися зла»
– Для Вас війна – це життя, але тільки-но спільно переможемо росію, що будете робити далі?
– Я думаю, що в росії зберігатимуться ще певні ресурси і ми будемо боротися проти цих ресурсів. Вони будуть присутні в інших країнах світу.
Те, що треба допомагати відбудовувати країну – це зрозуміло, але у нас місія інша. Ми хочемо позбутися зла.
– Будемо бомбити кримський міст?
– Так. Цей міст взагалі не повинен з’єднувати Україну з росією, це абсурд якийсь.
– Яке своє найперше бажання втілите після перемоги?
– Знаєте, ми настільки монотонно займаємося війною і настільки довго, що це просто перейде в інший процес війни для нас, і ми будемо боротися на другому фронті.
– Про політику думали, чи це не ваше?
– У мене є відповідна освіта. Знаєте, я не концентрувався на цьому. Але в якийсь момент політика вирішує все. І це метод, який зможе нам допомогти уникнути багатьох війн. Так що може бути, але конкретно про це я ще не думав.
– Що нам чекати від Білорусі?
– Від Білорусі нічого доброго очікувати не варто. Тому що Білорусь – країна, яка не змогла завоювати свою незалежність. Так що, на жаль, Білорусь сьогодні перебуває під окупацією. Білорусь не змогла навіть при такому інтенсивному політичному русі звільнитися від окупації. Так що у мене велика недовіра до Білорусі і досить складно щось передбачити. Якщо вони посміють і розпочнуть війну, вони отримають те, що отримали росіяни в перші дні війни і отримують досі.
– Вторгнення більше «так», чи «ні»?
– Я думаю, що так. Тому що рано чи пізно Білорусь, як і завжди, прогнеться під росію.
– Наскільки боєздатна білоруська армія?
– Ні, білоруська армія небоєздатна, так, як і російська армія. Єдине, що їм сьогодні допомагає – це величезна кількість зброї, яку створювали впродовж цілої епохи Радянського Союзу. Виготовляти і оснащували в основному росію.
– Якась частина спецназу білорусів виступила проти війни…
– Знаєте, я в це не вірю. Нам довела історія, що білорусам не вистачило духу протистояти путіну і тому російському впливу. Так що об’єктивно я не можу сказати, а суб’єктивно – Білорусь цілком може розпочати війну проти України.
Генріх: – Хоча я додам, що за менталітетом вони не такі варвари, як росіяни, але вони, на жаль, підтримують їх.
Мамука: – Якби вони не були варварами, вони б не підтримували сьогодні путіна. Сьогодні були б масштабні мітинги стосовно того, що коїться проти України в Білорусі. Сумніви викликає якраз те, що на тлі війни білоруський народ не особливо підтримує Україну.
… Я дуже надіюся, що білоруси не такі, як росіяни, але я не можу цього сказати.
– Чому слабка реакція грузинського народу щодо війни в Україні?
– Вони виходять. В Грузії був мільйонний мітинг на підтримку України. У нас майже щоденно відбуваються мітинги на підтримку України. Я знаю це, тому що моя сестра в політиці Грузії, я знаю, наскільки Грузія активна в цьому сенсі.
– Було декілька замахів на Ваше життя?..
– Я перебуваю практично на війні і казати, що такими замахами вони можуть чогось досягнути – це просто нерозумно, бо війна – це і є замах.
– Мирному населенню ліпше піти із зони бойових дій?
– Безумовно, коли починаються чи наближаються бойові дії, то ліпше евакуюватися. Це рекомендовано в усіх містах, в яких ми знаходимося. Дуже багато людей вперто намагаються залишатися в містах і це дуже небезпечно. По-перше, це грає сильно проти нас – ми не можемо налагодити ту стратегію ведення бою, коли знаходиться мирне населення. Рускім все одно, вони цього не враховують, розумієте? Українським військовим доводиться це враховувати обов’язково і це ускладнює роботу.
– Що ще треба для перемоги і миру?
– Потрібні реактивні системи вогню «Хаймерс» і в дуже великій кількості. З великою дальністю, що більше, то ліпше. Гадаю, нам їх дадуть, просто це справа часу. Але, на жаль, це відтягування тягне за собою смерті цивільних. Ми щоденно бачимо ці смерті громадян.
Ольга ШУПЕНЯ
«Що вирізняє буковинських бійців? Вони знають, що таке мамалига!»
Виховання у грузинів таке, що завжди маєш поважати ту країну і традиції, де ти живеш.
Народився в Чернівцях, жив рік в Харкові, в Полтаві, зараз проживаю в Швеції. Постійно жив з переїздами, але 10-11 клас завершував у Садгорі, ЗОШ №34. Улюблена вулиця в Чернівцях – Ольги Кобилянської.
Що вирізняє буковинських бійців? Вони знають, що таке мамалига (усміхається, – авт.). Чому для грузинів це дуже знаково, бо у нас також є схожа національна страва, називається «гомі».
Коли перебуваю в Чернівцях, то огортають дуже добрі й гарні відчуття. Взагалі, багато їздив Україною, але Чернівці для мене тепліші. І мій тато колись любив приїжджати сюди, висловлюючи повагу до батьків, до рідних. Плюс багато традицій, зокрема на Маланку.
Саме в Чернівцях ходив до церкви, читав з бабусею Біблію і для мене ці спогади дуже щемні.
Я ще приїжджатиму, адже відповідаю за тренінги, за інструкторів і вже заплановане у нас тренування одного підрозділу в Чернівцях.Генріх, етнічний грузин, мама – українка, народився в Чернівцях
«Українці дуже швидко навчаються, комплексно схоплюють все, що потрібно»
Я міг залишитися в Америці, але розумів, що повинен бути тут. І тому вже два місяці як в Україні, в «Грузинському Національному Легіоні». Я навчаю, працюю як інструктор. Для чого? Я повинен це робити, щоб діти мали спокій, щоб Україна мала правильний шлях до свого вибору, до демократії.
У мене чудова робота. Працюю з українськими військовими та поліцейськими, яких навчаю за різними методиками впродовж місяця чи одного тижня.
Загалом, українці дуже швидко навчаються, комплексно схоплюють все, що потрібно. Найкращі студенти, яких мав.
Був у багатьох місцях України, але Чернівці – дуже гарне місто із привітними людьми. Саме в Чернівцях відчуваю, що вдома. Адже виріс в Пенсильванії і там дуже схожа природа, люди та їжа. У Пенсильванії також дуже багато їдять картоплі.Бред, військовий інструктор із США
Новини Чернівецької області