Найстаріший 125-річний люк, румунські та радянські заводські: які люки є на вулицях Чернівців

Найстаріший 125-річний люк, румунські та радянські заводські: які люки є на вулицях Чернівців

Чернівчанин Тарас Бабух дослідив історію водопровідних та каналізаційних люків міста різних періодів та створив про них каталог світлин.

У Чернівцях на одній вулиці можна побачити люки чотирьох епох, і всі вони можуть бути різними. За ними можна вивчати історію нашого міста. Найстаріший, який виявили у Чернівцях, має 125 років, і він досі зберігся у гарному стані.

Яких періодів та виробництва є люки на вулицях міста, що них на зображено, про їхню якість та історію розповів під час екскурсії старими вуличками міста заступник начальника КП «Чернівціводоканал» Тарас Бабух. 

 Нашу мандрівку розпочинаємо від перехрестя вулиць Шевченка-Яремчука. Адже саме тут розташований найстаріший, 125-річний, люк.

«Маємо довідку з краєзнавчого музею, що у червні 1894 року досягнули домовленість з австрійською фірмою «Пітель і Браузверт» про будівництво у Чернівцях водопроводу та каналізації за 1,5 млн золотих рублів. Цей водопровід фірма зробила з Рогізної, насосна станція Рогізна, яка є і нині, і протягнула трубу аж до нинішньої вулиця Щербанюка, де зробила резервуар. Паралельно проводили будівництво водопроводу і каналізації. На мережах встановлювали люки. Й ось ця фірма з логотипом встановила вперше у Чернівцях люки на інженерних мережах. Цей водопровід запрацював 2 листопада 1895 року, зараз уже 125 років буде. Можемо сказати, що це перший чернівецький каналізаційний люк такого плану», — розповідає Тарас Бабух.

Австрійські люки того часу збереглися у старій частині Чернівців. Їх виготовляли з логотипом міста. Румунська влада замовляла покришки також із приватних майстерень. Деякі люки вже затерті, але їх досі використовують.

«Перші і найстаріші люки, які виявили у Чернівцях, — австрійського періоду, відтак іде румунський і радянський. Останні робили з 2 і 4 кріпленнями, з 2 — незручні для роботи. Кращі австрійські, ті, що на шарнірах, бо вони легко піднімаються. До речі, гарантійний термін за державними стандартами люків нині виробники дають три роки. А ось австрійські служать понад століття», — зазначив Тарас Бабух.

Багато люків румунського та радянського періоду у Чернівцях замінили.

«Ось у цього люка проламаний шарнір — це кришка румунського періоду, що можна зрозуміти за написом. Тут пише «Муніципал Чернівці», — демонструє дослідник історії люків.

До речі, досліджувати люки Чернівців Тарас Бабух розпочав, працюючи на водоканалі.

Читайте також:  У Чернівцях дівчинці раптово стало зле: патрульні відвезли дитину у лікарню

«Я вивчав історію водоканалу. Австрійський період — із 1895 по 1918 рік, румунський — із 1918 по 1942, і з 1940 року до радянських часів. Історію австрійського періоду допомогла перекласти Марія Никирса, румунського — працівники на водоканалі. Й ось якось, коли побачив гарний телефонний люк румунського періоду на вулиці Головній біля пам’ятника Целану, подумав, чому б не систематизувати і не створити колекцію?» — ділиться Тарас Бабух.

Відтак дослідник люків почав ходити вулицями з фотоапаратом, фотографувати їх та систематизувати. Записував адреси та їхній стан. А напередодні 600-літнього ювілею міста (2008 року) видав буклет із люками.

Піднімаємося з вулиці Шевченка на Кобилянської. Тут є дуже зручний люк, кришка якого щільно прилягає до корпуса.

«Це теж австрійський люк. Коли збудували водопровід, місто замовило з логотипом Чернівців кришки для люків. Вони зручні тим, що на шарнірах, відкриваються гачком — зручно працювати. Тут обов’язково колодязь збудований із каменю й оштукатурений. Бо всередині агресивне середовище і цегла би обсипалася. Зараз колодязі люків роблять сучасніше: сходи, якими спускатися, мережі у гумовому шланзі», — каже Тарас Бабух.

Добре збереглися донині і люки Чернівецького 70-го заводу (військовий металообробний завод). На кришці люка викарбуваний знак заводу, літера К. Вони не мають естетичної цінности.

Неподалік бачимо каналізаційний люк без кришки.

«Це зливова решітка, тут вкрали кришку, ми з цим боремося давно. Звертаємося навіть до поліції. Торік був випадок, коли на вулиці Івана Франка біля товариства «Спартак» невідомі підняли гачками решітку, сховали в куртку і винесли в машину. Водоканал надав відеофіксацію в поліцію, але решітку так і не знайшли», — розповідає Тарас Бабух.

Він каже, що кілограм металобрухту коштує п’ять гривень, хоча приймати цілі люки заборонено, тому вандали розбивають їх і здають частинами. Одна кришка важить приблизно 50 кілограмів. Тож за неї на металобрухті можна виручити 250 гривень. А місту така нова обійдеться щонайменше понад тисячу гривень.

Аби закрити люки, там, де їх вкрали, працівники водоканалу виготовляють власними силами бетонні плити або ж залізні кришки без ініціалів.

На розі вулиць Шевченка-Ольги Кобилянської є новий люк із логотипом Чернівців. На ньому напис «Власність громади міста». Таких люків у місті є понад 300.

Читайте також:  У Чернівцях суд обрав запобіжний захід посадовцю Держпраці, якого затримали на хабарі

«Ці люки зроблені з сучасного чавуну з додаванням кулеподібного графіту, що в сім разів міцніші, ніж чавун. Їх робили на шарнірному кріпленні з місцем для замка. Має гумове ущільнення, аби не грюкав. Відкривається у двох положеннях: на 90 градусів і 135. Він дуже зручний для експлуатації. Якби все місто мало такі люки, не мали б проблем. Свого часу таких встановили понад 300 у Чернівцях на центральних площах і вулицях міста. Виконала їх 2012 року  фірма “Кассі” (виробник Словаччина, представник в Україні)», — каже Тарас Бабух.

Чернівці стали першим містом, яке замовило такі антивандальні люки. Згодом такі ж почали замовляти інші міста України.

Побачити такі люки можна на відремонтованих вулицях: Героїв Майдану і проспекті Незалежности. Нині вартість одного такого люка — три тисячі гривень, але він прослужить довше, ніж вітчизняного виробництва.

До речі, кришки люків із символікою і логотипом міста запропонував встановити у Чернівцях до 600-літнього ювілею Тарас Бабух.

«Коли почав систематизувати чернівецькі люки, це був 2007 рік, місто готувалося до 600-літнього ювілею. У мене виникла ідея зафіксувати цю дату  у люках. Запропонував встановити такі у центральній частині міста. Планували спершу круглі люки, хотіли їх вилити на базі металообробного 70 заводу у Садгорі. Я був щиро здивований, коли місто замовило їх у київської фірми, яка займається таким литтям чавунним квадратної форми, виготовлені під старовину з гарно вилитим логотипом», — зазначив Тарас Бабух.

Їх можна побачити на вулицях Кобилянської, Сагайдачного, частково Пумнула.

Далі спускаємося вулицею Смаль-Стоцького. На проїжджій частині тут написи на кришках люків стерлися сильніше.

«Коли змінювали бруківку, залишили старі люки. Все протерлося, проржавіло», — коментує наш сьогоднішній гід.

На проїжджій частині вулиці натрапляємо на пофарбований люк.

«Зверніть увагу: цей люк замальований або поруч є позначка червоним на стіні. Це люк пожежного гідранта. Взагалі повинна бути табличка на стіні про розташування пожежного гідранта. Двічі на рік рятувальники перевіряють їх і дають водоканалу припис про адреси, де несправні гідранти комунальної власности. Таких у місті є понад 200. Нещодавно на засіданні комісії ТЕБ та НС проголосували, щоб дозволити МіськШЕПу, який наносить розмітку, позначати ПГ на дорожньому покритті», — зазначив Тарас Бабух.

Читайте також:  Віктор Дронь: Громади збільшилися, побільшало проблем

Далі вивчаємо люки на вулиці Крилова.

«Це наш водоканалівський люк, кришку вкрали. Ми купуємо метал товщиною 14 мм, собівартість – 900 грн кришки. Вирізаємо і встановлюємо її. Вона не щільно прилягає, може гриміти, але це вимушена міра», — каже наш гід.

Неподалік — кришка люка румунського періоду. Він — приватної майстерні, кришка не затерта, можливо, тому, що тут щодня проходить не багато людей.

Поруч іще один люк австрійського періоду.

«На одній вулиці ми бачимо і румунський люк, і люк радянського зразка. Це люк приватної майстерні Михайла Бжезіцького, їх дуже мало, що збереглися в такому стані», — зазначає Тарас Бабух.

«Круглий радянський люк 1940 року, таких у Чернівцях бачив усього декілька: на вулиці Маяковського і два — у підвалі корпусу педколеджу на вулиці Богуна. Неподалік пластмасові люки: естетики вони не мають, крім того, в спеку змінюють форму».

Тарас Бабух вважає, що у Чернівцях, хоча б у центрі міста, повинні встановлювати якісні люки.

«Місто повинно рухатися вперед і купувати достойні якісні люки. Ми пройшлися старими вулицями і побачили, що у багатьох місцях люки або поламані, або ж на їхньому місці вирізані кришки з металу. У старій частині міста (а ми називаємо себе європейським містом) воно не естетично. Тому має бути обов’язкова пропозиція новому складу Чернівецької міської ради виділити кошти і замовити хоча б такі люки, які встановили на вулиці Ольги Кобилянської. У старій частині міста повинні бути такі. Лише тоді можна буде ототожнювати себе з європейським містом», — зазначив Тарас Бабух.

      

Фото Володимира Гуцула

 

Західна Україна

Загрузка...

Залишити відповідь