Як почуваються фермери під час нинішніх осінньо-польові робіт, розповідають буковинські господарі.
Успішно провівши збирання ранніх зернових культур, буковинські хлібороби невідкладно взялися за виконання величезного комплексу осінньо-польових робіт. По-перше, сприятлива погода сприяє збиранню пізніх культур – соняшнику, кукурудзи, сої. З іншого боку – бездощів’я і тривала посушлива погода не дозволяють підготувати ґрунт і в оптимальні строки посіяти озимі пшеницю, ячмінь та ріпак.
с. Маршинці Новоселицького району
Хліборобам не звикати до труднощів
Керівник фермерського господарства «Нива-АВК» Олексій Керцоя – не новачок у сільському господарстві. Понад 30 років керує агроформуванням у рідних Маршинцях. За цей період бачив різне – були вдалі роки, а були й такі, коли зібраний урожай не покривав затрат. Незважаючи на це, селяни знову і знову виходили в поле, щоб зорати його, покласти в землю зерно і терпляче очікувати на урожай, сподіваючись на сприятливі погодні умови та милість Божу.
Погода випробовує хліборобів, але вони терпляче виконують свою місію – вирощують хліб насущний
О. Керцоя зізнається, що за останні 20 років він не пам’ятає такої посушливої осені 2019-го і весни нинішнього року. Через нестачу вологи зернові культури розвивалися надзвичайно слабо. Та все ж пшениця і ячмінь викинули рідкі паростки. Весною пішли рясні дощі, які добре намочили чорноземи. І тут культури заново відновили вегетацію. Одне слово, основні стебла пустили нові паростки-підгони, чого не повинно бути. В результаті центральні стебла озимих культур поспіли, настав час їх збирати, а підгони з колосками мали тільки восково-молочну стиглість. Таким чином літні жнива затягнулися. Якби ж затягнулися дощі, то зерно на основних стеблах могло почорніти. Тут втрати були б неминучі.
Неабиякі корективи у весняно-польові роботи внесли й приморозки, що вдарили 13 травня. І минулими роками траплялися приморозки, але щоб температура повітря опускалася вночі до 7-8 градусів морозу, такого давно старожили не пам’ятають.
Фермерське господарство «Нива-АВК» обробляє майже 650 гектарів землі, хоча на початку створення було 1875. Через неможливість знайти роботу чимало односельців забирали свої паї й обробляють їх самотужки. Тим більше що маршинчани мають у приватному користуванні майже 50 тракторів, 8 комбайнів, чимало іншої ґрунтообробної техніки.
Як зазначив О. Керцоя, зараз у господарстві готуються до збирання насіння соняшнику. Ця культура, маючи розгалужену кореневу систему, краще переносить засуху. Та й ціни на соняшникове насіння дещо вищі за сою. Попри це, для підстраховки фермер сіє і соняшник, і сою, і кукурудзу. Якщо одна культура не вродить, то компенсуватиме іншою.
Тривожить фермера тривале бездощів’я. Через надзвичайну посуху техніка не може вийти у поле, щоб зорати землю. Потрібен добрий дощ, щоб ґрунт замок бодай на 10-15 сантиметрів. Якщо він буде незначним, то волога лише спровокує культуру, яка випустить ростки, а далі вони засохнуть. Тоді будуть неминучі втрати – доведеться пересівати.
с. Мошанець Кельменецького району
Селяни живуть тільки надією
Приватне підприємство «Югро» зайшло на землі кількох сіл Кельменеччини в той час, коли вони вже добряче заросли бур’янами. Мало того, на окремих площах довелося викорчовувати порослі акації, яка густо проросла із родючих чорноземів. Трудівникам підприємства довелося добряче потрудитися, аби ґрунти привести в норму, зорати, внести необхідні добрива, щоб відродити її продуктивність.
Здавалося б, тільки вийшли на нормальний рівень, як кліматичні зміни внесли свої корективи. Тривалі засухи не дозволяють збирати запланованих врожаїв, а нерідко посіяне родить таким мізерним, що його не варто збирати.
Нинішнього року в «Югро» дуже низьким видався врожай озимих культур. На щастя, досвідчені агрономи передбачили це, й порадили керівнику підприємства Лілії Бортич посіяти культури, які стійкі до засухи. Зокрема, соняшник.
Саме зараз механізатори «Югро» і збирають цю культуру. Паралельно розпочали збирати сою. Поспіли ці дві культури одночасно. Тому доводиться маневрувати.
Яу зазначила Л. Бортич, минулими роками господарство культивувало вирощування пшениці, ячменю, сої, інших зернових. Останні посушливі роки внесли корективи. Зважаючи на вимоги сівозмін, дедалі частіше сіють соняшник, який більше витримує засуху.
– Соя чимраз менше дає врожаю, – бідкається пані Лілія. – Ця культура дуже любить вологу, а її якраз і не вистачає. Останні кілька років збираємо від півтори до двох тонн зерна, коли у нормальні роки збирали по 4 тонни сої. Отож мусимо експериментувати.
Тривоги не безпідставні. До прикладу, на початку серпня нинішнього року механізатори «Югро» посіяли ріпак, проте він досі не зійшов. Через брак вологи навіть бур’яни не ростуть. Тому цьогоріч директор підприємства вирішила відмовитися від посіву озимих культур. Немає змісту, щоб вкласти зерно в ґрунт, і потім нічого не зібрати.
Підприємство «Югро» обробляє селянські паї в кількох районах області. Як стверджує Л. Бортич, у наближених до передгір’я районах синоптична ситуація ліпша – тут більше випадає дощів, на бессарабських землях – цей показник значно менший. Звідси й результати. Селяни вимушено вчаться призвичаюватися до ситуації, яка дедалі частіше випробовує їх.
– Не таємниця, що у сільському господарстві трудівники, здебільшого, живуть надією, – каже пані Лілія. – Він них залежить хіба що підготувати ґрунт, вкласти в нього зерно, підживити, здійснити комплекс захисних заходів. Але цього буває недостатньо, коли підводить погода.
Серед хліборобів дедалі частіше виникає тема зрошення землі. Особливо в тих районах, де є поруч повноводні річки. Та, як прогнозує Лілія Бортич, то далека перспектива.
с. Черепківці Глибоцького району
З реалізацією врожаю проблем немає
Осінні роботи у фермерському господарстві «Сирет», що на Глибоччині, у розпалі. Механізатори ще раз прискіпливо переглядають техніку, щоб уже нинішнього тижня вивести її на збирання раннього ріпаку. Культуру посадили в оптимальні строки, а ще в районі періодично перепадали дощі, тому види на врожай хороші. Це тішить керівника господарства Василя Микитюка.
Фермерське господарство він організував ще 1992 року, коли невдалі реформи на селі призвели до знищення колективних господарств з їхніми мільйонними статками, добре розвиненим рослинництвом і тваринництвом. Після розпаювання земель В. Микитюк взявся орендувати землі в селах Багринівка, Новий і Старий Вовчинець, Черепківці, Опришени, Станівці. Культивував зернові культури, котрі приносили прибуток господарству, а значить, що фермер вчасно розраховувався з власниками паїв.
Нинішнього року господарство вирощувало озимі ячмінь та пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак і гречку.
– Ми вже кілька років поспіль культивуємо вирощування гречки, – зізнається пан Василь. – Це пожнивна культура і досить вигідна. Річ у тому, що озимий ячмінь здебільшого ми збираємо до Петра – 12 липня. В той же день висіваємо гречку. Якщо після цього випадає кілька дощів, то урожай виходить не гірший, ніж посіяти навесні. Але ж тут два врожаї. Щоправда, щороку закупівельники випробовують нас цінами. До речі, проблем з реалізацією вирощеного останнім часом не виникає. Посередники телефонують, пропонують свою ціну за зерно, а ти вже вирішуєш – вигідно тобі це чи ні.
Та не це найбільше турбує В. Микитюка. Його насторожує відкриття ринку землі. На його думку, в Україні ще не готові до такого. Так уже склалося, що всі роки незалежності багатіла невеличка група людей, котрі стояли або біля влади, або в нечесний спосіб заробили свої капітали. За останні роки українцям не дали створити середній клас, який би розвивав вітчизняну економіку. Кожна нова влада обіцяє підтримку фермерам та дрібним і середнім підприємцям, але дальше слів справа не рухається. Високі податки та немислимі банківські відсотки не дозволяють розвивати бізнес, закуповувати нову техніку та технології.
– Скоробагатьки неодмінно скористаються лазівками у законі й через підставних осіб скуплять українські родючі чорноземи, – висловлює побоювання В. Микитюк. – Через це наші діти й онуки стануть наймитувати у закордонних поміщиків. Приклади вже є. Ось уже чималі площі у Західній Україні орендують підприємці із Саудівської Аравії. Орендують поки що… Тому з продажем не поспішаймо. Не можна допустити, щоб наша земля опинилася у власності чужинців і бандитів.
До завершення осінньо-польових робіт ще далеко. А у фермерському господарстві вже думають про майбутній урожай. У господарстві до 10 серпня, як це рекомендували агрономи, засіяли озимий ріпак. Після того посіви зросили два дощі, котрі дозволили культурі укорінитися. Запасу вологи вистачає для розвитку рослин. А це вселяє надію, що наступний рік буде не гіршим за нинішній.
Над темою працював Анатолій ІСАК