Коли на життєвому обрії з’являється черговий ювілей, він символізує певні здобутки людини. А коли це подружній, та ще й золотий ювілей, то це помножені радощі і тривоги, які двом людям гідно вдалося пережити разом. П’ятдесят років разом – це ніби одне життя, прожите на двох для подружжя Михайла Дмитровича та Марії Василівни ПОЛЯНСЬКИХ з Білого Потоку.
Прибувши за призначенням до початкової Білопотіцької школи, молоденька вчителька не ще знала, що саме за шкільною партою її чекає суджений. Вечірню школу тоді відвідували люди різного віку, серед них був і 20-річний Михайло. І хоча знали одне одного з дитинства, іскра симпатії спалахнула саме у школі. Молоді люди незабаром створили сім’ю. Попри те, що обоє були з багатодітних родин (у Михайла – дев’ять братів і сестер, у Марії – троє), народили лише двох синів. Зате діти різних поколінь з Білого Потоку стали для Марії Василівни близькими і рідними.
Класи були невеликі – двоє-четверо осіб, зате в учительки була можливість кожному приділити достатньо уваги і турботи. За 44 роки учителювання вона вчила цілі родинні династії – батьків-синів, матерів-дочок. Для хутірських родин (один час Білий Потік вважався хутором, нині – це село) існування цієї по-домашньому затишної школи, було життєвою необхідністю. Скільки разів вчителька допомагала у негоду дітям добиратися додому, переносячи їх на плечах через великі калюжі, скільки разів сушила взуття, коли ті зранку приходили змерзлі і змоклі. А який смачний був той домашній гарячий чай з варенням, який діти смакували на перерві. Виплекані щирою любов’ю педагога, учні виростали добрими, справедливими та чуйними людьми.
Поки Марія Василівна піклувалася про освіченість місцевих діток, Михайло Дмитрович працював і на дорогах, і в колгоспі, і в лісгоспі. Часи були нелегкі, але всі випробування вони проходили разом, тому й до нині зберегли міцну родину. Їхню любов та повагу одне до одного засвідчують уже четверо внуків та один правнук. Вони точно знають, що їхні родини будуть такими ж міцними, як у дідуся та бабусі.
Хочеться, щоб таким людям Господь ще довго продовжував спільний життєвий шлях у радості та щасті, бо вони на це заслужили, ствержують сини Володимир з дружиною Ярославою, Дмитро з дружиною Юлією, онуки Ілля з дружиною Аллою, Михайло, Надія, Євгенія та правнук Андрійко.
З любов’ю і шаною щиро вітаємо вас, наші рідні, з таким прекрасним святом. Все життя ви подавали нам приклад взаємної любові і поваги, сімейної злагоди, працелюбності і турботливості. Тому спасибі велике вам за це! Нехай Господь і надалі дарує вас сил і терпіння, любові і злагоди, благодаті на многії літа!
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини