Або як освітня реформа зарекомендувала себе у глибинці Карпат
Село Рипень (Сергіївської сільської ради) заховане поміж карпатськими схилами. Так само надійно тут приховані шкільні секрети. Сумно і неабияк боляче констатувати реалії, з якими щодня доводиться зустрічатися тутешнім учням і педагогам протягом багатьох років. Та все ж спробую збагнути: в чому різниця між мешканцями мегаполісів та жителями із глибинки України? Коли й на околицях населених пунктів на повну силу запрацює локомотив під назвою «Нова українська школа»? Чи є небезпека закриття малокомплектних освітніх установ на Путильщині? Чи вдасться створити для сільських діток школу-мрію?
Малокомплектні школи потребують ґрунтовної підтримки влади
На одному з пагорбів видніється скромна, зате привітна будівля, яка швидше нагадує хату. Це Рипенська початкова школа, яка підпорядкована Сергіївській ЗОШ І-ІІІ ступенів. До неї веде ґрунтова дорога з несправними мостами та обривами, внаслідок чого дітей не можна перевозити шкільним автобусом. Тому освітній заклад для тамтешніх учнів має важливе значення.
Біленькі двері та вікна щоранку всміхаються двом десяткам школярів, які поспішають на перший урок. На просторому подвір’ї є примітивний спортивний майданчик – два турніки та футбольне поле із тирсовою розміткою і палицями замість воріт.
Класні кімнати чисті та охайні. На побілених кольоровим вапном стінах нерівності прикривають вазони й стенди. Кахельні грубки справно віддають тепло. Але вікна та двері потребують заміни, як і частина прогнилої підвалини. Мурований із каменю фундамент теж варто укріпити й утеплити, а крівлю – замінити на нову. Тобто все, куди не глянь, потребує капітального ремонту.
Матеріально-технічну базу сміливо можна назвати раритетною. Старі, протерті до глянцю, дошки, на яких крейда відмовляється писати, радянські парти та стільці… Серед техніки є два комп’ютери без доступу до Інтернету та без принтерів (вони стоять у 3 та 4 класах). Про телевізори чи інше мультимедійне обладнання тут лише мріють.
Окреме враження справила нова українська школа. Серед новинок, запропонованих реформаторами, є 5 нових парт і конструктор «Лего». Двом хлопчикам, яких перевели сюди посеред навчального року, довелося сісти за старенькі учнівські столи. А розвиваючий килимок замінив звичайний кольоровий плед.
Оскільки школа малокомплектна, то наявність харчоблоку тут не передбачена. 10 діток пільгових категорій харчуються за державний кошт, зазвичай булочкою та гарячим чаєм, іноді це може бути хліб з маслом і шматком ковбаси. У квітні на харчування виділили 700 грн, а це по 3,50 грн на одного учня. Інші дітки несуть бутерброди з дому. Та щоб зберігати продукти, потрібен невеликий холодильник – це дозволить дещо урізноманітнити раціон.
Дітки допитливі та енергійні, як і їхні ровесники в типових школах у селі чи райцентрі. Вони ще не в змозі збагнути, наскільки якісною може бути освітня галузь. Своєрідний контраст вони побачать, ставши п’ятикласниками Сергіївської чи Путильської шкіл.
Щоб зберегти школу в Рипні, батьки та вчителі проводять косметичний ремонт, будують печі, заготовляють дрова, ремонтують меблі. Завідувач Рипенською ЗОШ І ступеня Михайло Тимофійович Маршавка відповідальний за тепло в навчальних кабінетах, порядок та є класоводом першого класу. Він підтверджує, що невеличкий учнівський та педагогічний колективи мріють про осучаснення школи. Адже вона неабияк потрібна на селі, де протяжність до осель горян сягає біля десяти кілометрів.
– Уроки в нас проходять у звичному для українських шкіл стилі, згідно програми та планів. Рівень успішності у дітей – достатній. А четвертокласник Денис Маковійчук є відмінником і надалі мріє навчатися у Путильській гімназії та стати науковцем. Кожному школяреві приділяємо максимум уваги та намагаємося розширити світогляд. З нагоди свят та урочистих подій хлопчики й дівчатка залюбки виступають на сцені сільського клубу, їдуть на екскурсії. Та все ж ми потребуємо матеріальної підтримки вищих керівників, – говорить Михайло Тимофійович.
Рипенська школа має майбутнє
На цьому наголосила начальник відділу освіти, молоді та спорту Путильської РДА Світлана Василівна Горбан та розповіла про модернізацію установи вже найближчим часом:
– У районі діють три малокомплектні школи: в Рижі, Замогилі та Рипні. Тут в одному класі є менше десяти учнів, а процес навчання має індивідуальний характер. Донедавна ці установи виживали на ентузіазмі педагогів та батьків, бо з місцевого бюджету не вдавалося викроїти додаткові кошти на покращення матеріально-побутових умов. Нині ситуація кардинально змінилася й на удосконалення наших шкіл із державної скарбниці спрямовані чималі суми з залишків освітньої субвенції з окупованих територій Луганської та Донецької областей.
Щодо нової української школи, то в 2018 році, згідно реформи, кошти з державного бюджету спрямовували на класи, де наповнюваність учнями складала більше десяти осіб. Таким чином малокомплектні школи залишилися поза увагою. Ми зуміли забезпечити їхні потреби лише частково. Тепер завдяки залишків освітньої субвенції маємо право покращити матеріально-технічне забезпечення у всіх школах, а особливо малокомплектних. Вже з 1 вересня нового навчального року учні будуть мати сучасні дошки, парти, мультимедію та інші новинки.
Згідно постанови Кабміну, 127 тис грн. уже спрямували на облаштування внутрішньої вбиральні у Рипні, де чітко зазначено перелік робіт: підведемо воду, облаштуємо каналізацію, встановимо бойлер, закупимо сантехніку. Також у задумах замінити вхідні двері. А відповідно до програми соціально-економічного розвитку Путильщини до 2022 року, плануємо замінити вікна на енергозберігаючі у Рипенській, а також Фошківській та Сергіївській школах. Також вдасться закупити холодильник, облаштувати постійний куточок для уроків фізкультури.
Не треба хвилюватися, бо школу в Рипні ніхто не закриє, вона має гарне майбутнє. Ми вивчали списки первинного обліку, в наступні роки спостерігається збільшення кількості школярів. Якщо раніше в кабінетах були один-два учні, то тепер школа чекатиме на сім і більше першокласників.
Я вболіваю за малі школи. Знаю, що тут нелегко працювати. Щодня на вчителя припадає подвійне навантаження і велика відповідальність. Якщо у центральній школі є директор, заступники, педагог-організатор, їдальні, гуртки, сучасні кабінети, то тут всі функції об’єднує один педагог. Дякую батькам і колективу закладу за підтримку, професійність, добросовісність і розуміння.
Оксана ПОРОХ.
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини