Чернівчанин на сцені театру освідчився в коханні дівчині з Донецька
Чернівчанин на сцені театру освідчився в коханні дівчині з Донецька.
Про це повідомляє Буковинська правда bukpravda.cv.ua з посиланням на публікацію газети “Молодий буковинець”.
Ігор Лацько освідчився коханій на сцені театру під час вистави. Обручку для неї він попросив у самої імператриці, став на коліно і промовив заповітне: “Я тебе кохаю, стань моєю дружиною”. Коли Катруся відповіла “так”, не тямлячись від щастя, підняв її на руки.
Свідками цієї романтичної історії стали глядачі, які прийшли до Чернівецького муздрамтеатру подивитися виставу.
“Ми із подругою дуже любимо наш театр, часто ходимо туди. Вона зателефонувала мені й сказала, що придбала квитки на “Різдвяну ніч”, якою закінчували театральний сезон, – каже пані Ніна. – Наприкінці вистави раптом почало відбуватися щось незрозуміле: на сцену спершу вийшов молодий хлопець, потім вивели дівчину. Лише коли він став на коліно і почав освідчуватися, ми зрозуміли, що це справжня, дуже зворушлива історія кохання. Весь зал просто ахнув. Я бачила, як усміхалися люди, як світлішали їхні обличчя. Таке запам’ятається назавжди не лише закоханим, а й усім, хто був того вечора в театрі”.
“Спершу закохалася в його голос”
Ігор Лацько – із Чернівців, Катерина Ткаченко – з Донецька. Зустрілися вони у Києві. Кажуть, це було кохання з першого погляду.
– Я закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Зараз працюю помічником режисера академічного театру юного глядача на Липках. Моя робота дуже цікава, – розповів Ігор.
– У театрі я вперше побачив Катрусю. Вона була така вродлива, що одразу зрозумів, що це дівчина, про яку мріяв. Переглядав її фото в Інтернеті і думав: або вона, або ніхто.
– Коли почалися воєнні дії на Сході, наша сім’я переїхала з Донецька до Києва, – згадує Катерина. – Я закінчила Національний авіаційний університет, працюю маркетологом в академічному Молодому театрі Леся Курбаса. Займаюся закупівлями, тендерами, ремонтними та реставраційними роботами. У театрі на Липках ми ставили благодійну виставу. Я тоді не звернула увагу на Ігоря. Він написав на моїй сторінці у соцмережах, що бачив мене, що дуже йому сподобалася. Ми почали переписуватися. Він зателефонував мені першого січня 2018 року о 00:20, привітав із Новим роком. Я вперше почула його голос – і закохалася. Тобто, спершу в голос, а потім уже в Ігоря (сміється, – авт.). Він призначив мені побачення, і ми зустрілися другого січня. Гуляли зимовим Києвом, розмовляли. Було враження, що ми давно знайомі. Виявилося, що в нас багато спільного: обоє любимо театр, подорожувати, кататися на ковзанах. Так усе й почалося… Ігор дуже турботливий, часто дарує мені квіти, називає сонечком, своїм ангелом. Це людина, з якою хочу прожити все життя.
“Весілля відсвяткуємо в Чернівцях”
На третій день знайомства Ігор зізнався дівчині, що кохає її.
“Ще в дитинстві я намалював собі в уяві образ ідеальної дівчини, яка буде моєю дружиною. І все зійшлося у Катрусі: зовнішність, характер, простота, щирість. Я зрозумів, що не можу жити без неї, – запевнив Ігор. – Вона мотивує мене працювати над собою, досягати більшого, ставати кращим. Я безмірно щасливий, що Катруся поруч зі мною. Гадаю, Бог створив її для мене. Наші стосунки розвивалися дуже динамічно. Я познайомив Катрусю зі своїми родичами, вона їм усім сподобалася. Коли молодший брат телефонує мені, завжди запитує: “Як там Катя?”. Мама каже, що я став серйознішим.
– Ще до нашого знайомства з Катею син розповідав мені багато про неї. Казав, що це дівчина його мрії – надзвичайно красива, добра й іншої такої немає. Я зрозуміла, що він її дуже кохає, – усміхається мама Ігоря Вікторія Приходько. – На Великдень вони приїхали вдвох. Я побачила, що Катя дуже гарна, проста у спілкуванні. Та головне – кохає сина, та й він щасливий із нею.
– На річницю нашого знайомства я вирішив освідчитися Катрусі. Хотів, щоби це було якось незвичайно, запам’яталося, – каже Ігор. – Оскільки ми обоє маємо стосунок до театру, то подумав, що це могло би відбутися на сцені. Розповів про свій задум мамі, яка працює артисткою балету в Чернівецькому муздрамтеатрі, вона мене підтримала.
– Мені допомогли мої друзі: актори, музиканти, костюмери, – згадує пані Вікторія. – Ми заздалегідь все продумали, підібрали виставу. Ксенія Король написала сценарій освідчення у стилі “Різдвяної ночі”. Віктор Барановський поставив заключний танець. Коли син освідчувався, я була на сцені і плакала від радості.
– Я дуже хвилювався, що не зможу висловити Катрусі свої почуття, передати те, що відчував, – голос Ігоря тремтить. – Підтримати мене прийшло багато чернівецьких друзів, які дізналися про освідчення. Хотів вийти на сцену у звичайному костюмі, але мене одягнули в козацький, бо був у стилі вистави. Як просив обручку в імператриці, ставав на коліно перед Катрусею, казав, що кохаю її, просив стати моєю дружиною – наче уві сні. Коли вона відповіла “так”, почувався таким щасливим, як ніколи в житті. Кружляв із нею по сцені, цілував. Вдячний усім людям, які були в залі. Вони так тепло перейнялися нашою історією.
– Я здогадувалася, що готується щось. Хоча привселюдне освідчення Ігоря стало для мене справжнім сюрпризом, – зізналася Катерина. – Ми прийшли на виставу, в якій брала участь його мама, сиділи в залі. На заключних акордах Ігоря запросили на сцену, а потім його брат вивів мене. Це була міні-вистава – гарна, зворушлива – про наше кохання. Таке не забудеться ніколи. Наше весілля хочемо відсвяткувати влітку або восени. Обов’язково в Чернівцях, які мені дуже сподобалися.
Фото
Новини Чернівців та чернівецької області bukpravda.cv.ua