19 листопада в Новоселиці був гість з далекої Америки. Норбер Готенберг з Нью-Йорка. Знаходячись у турі по Європі, придбав квиток на літак до Чернівців на один день. Та метою його була Новоселиця – містечко, з якого в 30-і роки минулого століття виїхали до Штатів бабуся і дідусь з його малою матір’ю та її братом.Гість був з перекладачем. Приїхавши до Новоселиці, звернулись до Центру туризму. Попросили екскурсію по місту. Вже в центрі міста американець показав фото, на якому був зображений будинок. Симпатичний, з забором, за яким ріс виноград. Виявилось. що цю фотографію зробив його двоюрідний брат, який років п’ятнадцять тому вже відвідував далеку батьківщину предків. Придивлялись до всіх будинків на вулиці Центральній, Хотинській, Привокзальній. На зворотній дорозі все-таки на Центральній 56 віднайшли те, що шукали. Завдячуючи димарю, викладеному цікавим візерунком зі старої темної цегли. Сусіди підтвердили, що будинок саме той, що на фото, але до ремонту. Дуже швидко відгукнулась власниця – Монайко Наталія Миколаївна – логопед районного методичного кабінету.Жодного куточка подвір’я не залишилось не сфотографованим. Підвал, місце, де був колодязь, сарай, в якому зберігались старі домотканні килимки. Їм гість зрадів, як старим знайомим (схожі були на інших фото, що їх мав з собою). Попросився зайти в дім. Наталя Миколаївна люб’язно запросила Норберта. Торкався стін, фотографував кімнати, спілкувався з господинею, шукаючи у відповідях те, про що йому розповідали бабуся і дідусь. Саме вони, бо залишився круглим сиротою вже в 11 років. Наталя подарувала гостеві пригоршні горіхів з дерева, що росло у дворі. Зрадів щиро і сказав, що подарує по одному онукам та правнукам. Хай мають на згадку. Пройшлися ще містом. Гість сфотографував усі пам’ятники, будинки бувших синагог. Запросили ми його до музею Новоселицької гімназії. Показали експонати, розповіли про історію міста. Чорну суботу 5 липня 1941 року, віднайдені фрески центральної синагоги. Гість відвідав і старе кладовище. Теж багато фотографував. Уже в сутінках від’їхав з перекладачем до Чернівців. Був схвильований і щасливий. Дякував довго і щиро. Сказав на останок, що нарешті відтворить генеалогічне дерево свого роду, адже мріяв про це давно.Рідна земля не дає про себе забути…Р.Ф.Владимирська, зав. музеєм Новоселицької гімназії
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Новоселецьчини
