«Часу НЕМА. Це вигадка людей. Як одиниці міри…» Та невже?.. Що ви кажете? .. Це люди вигадали своє народження, дитинство, молодість, зрілість, старість… Чи, може, люди постановили чотири пори року?.. Чи ми, все-таки, просто КОНСТАТУЄМО ФАКТ – є плин Часу. ПЛИН!
У плині часу настають різні моменти Буття. Вони його суть. Це як коні і підвода з різними статками, що їдуть, їдуть, їдуть… І статки на підводі – ваші можливості. Котрі з них собі візьмете, те й стане вашим!
Та замість того, щоб вміти використовувати МОЖЛИВОСТІ, замислюватися, а як їх бачити, як їх не втрачати? – ми кажемо: «Часу – нема…»
Час НЕ настає. Час – минає! Його не можна зневажати. Нехтувати ним – шкодити собі. У ньому НЕ можна розмінюватися на дрібниці. Треба робити – ВЕЛИКЕ і те, що конче необхідно.
Формула Людини: народився, виріс, побачив, закохався, подумав, зробив, продовжився, відійшов! – Ну що складного? – Та нічого! І хтось пожартувавши, замислився: “Я не можу повернути минуле і не знаю чи буде у мене – завтра, та у мене є – сьогодні! Зараз! – Мій час! І ЗАРАЗ я роблю все, що в моїх силах. Це джерело моєї НАСОЛОДИ.
Я – Є в цьому часі – це енергетична наснага мого тіла і мого Розуму. Моя Сила – мій Час!
Я не знаю чи може міняти минуле Бог. Людині – не дано! І я визнаю: сьогодення – підсумок минулого і старт для майбутнього!”
Сьогодні закінчується день вчорашній, сьогодні починається день завтрашній! Часу на зло НЕМА! Злочин – Час марнувати! І конче розуміти, що таке наповнення Часу?
Шанувати Життя – це шанувати Час! Найвищий рівень Політики – Діяти на Добро – НЕ гаяти час!
У наших головах горить стереотип: 2000 літ це щось геть невідоме і дуже далеке… За мірками Історії – це ще СЬОГОДНІШНІЙ день. Четверта година ранку! І все основне про той час відомо!
«Ми не знаємо, коли написали Біблію…» Ах, таки писали?! Люди чи людиска?.. Не знаєте коли чи НЕ хочете про це говорити Правду? Свідомо її приховуєте? А коли складали побрехеньки про святість римського імператора Кості Великого, на вимогу якого Біблію писали, пам’ятаєте?.. «Святий» чоловік… дружину Фаусту ЗВАРИВ. ЗАЖИВО! І сам, християнином НЕ став! Та хіба це мають право знати люди?
Та це не заважає релігіям і псевдоідеологам творити брехню і вводити в оману не лише окремі народи, а Людство!
Час – календар… Наш календар «від Різдва Христового» геть юний! Він опирається на природні цикли і зміни. Вони його основа, тіло. Та це тіло у високому, глибокому, чорному циліндрі брехні, яку виправдовують словом Бог та традицій…
Якось у хрестоматії з фізичної географії прочитала: «Час іде із сходу на захід. І коли на острові Ратманова настав новий день, то на острові Крузенштерна ще панує учорашній день.» Цей хід Часу нам дарує рух планети навколо Сонця.
Ви пробували пояснити трирічній дитині, що таке Час? У словнику написано: «форма об`єктивного існування матерії, яка виявляється у тривалості буття. Тривалість існування явищ і предметів… міра… відрізок часу…». Наче все правильно. Та що з цього зрозуміє дитина?.. І що дійсно правильно?..
Для земного життя Людини, яке виражене матерією людського тіла – це, дійсно, відрізок. Ми вийшли з миті енергії і повернемось у мить енергії. Але час, який вимірюємо годинником… як сказати простіше?..
Намалюйте коло. Покладіть по центру оранжеву кульку – Сонце, а на лінії кола сердечко і скажіть дитині – це наша планета, а лінія – стежечка, по якій Земля іде навколо Сонечка. І коли Сонечко прийде до того самого місця, звідки вийшло, – на планеті збіжать весна, літо, зима, осінь… – промайне рік.
Планета, як і маля – непосидюча, вертлява, любить крутитися навколо себе і йти вперед. Земля так само крутиться навкруг своєї осі, і коли вона зробить один оберт – пройде один день і ніч, – доба. Її показує годинник, в якому стрілки також ідуть по колу і лічать години, хвилини, секунди.
Час – закономірний і безперервний рух!
Ми постійно ідемо по колу. Ми не йдемо до краю прірви. Природа, і ми з нею, у Часі, як рибки у річці. А потрапиш на сушу – загинеш. «Як рибки у річці…», та разом з цим, дуже важливо розуміти:
Час не порожнеча! Це насиченість подіями, людськими зустрічами, спілкуванням, суспільними і природними змінами. Хід часу – зміни.
І поки ти у вирі подій – ти живеш! Якось моя бабуся сказала: «Моє життя зупинилося! Воно тепер як крига… У мене немає сил працювати. Мій чоловік давно помер… І я лише додаток до внуків… Тому я кличу смерть. Я своє пройшла! Виконала!»
Та наш відхід – це не відхід Світу. Ми можемо знищити себе, Землю, та не сам факт Часу.
На різних планетах час має різну протяжність. На Меркурії день триває цілий рік. Та Час – є! Він умова і Закон існування Світу. Навіть, якщо це паралельний Світ!
Ми бачимо себе як певну матерію – тіло. І боязко припускаємо, що наш тілесний відрізок Життя – лишень півкола. Інша половинка – невідомість, яка будить фантазії, дає грунт для буяння релігійних фантазій і не лише їх.
Нам дуже багато ще не відомо про Життя. Та замість того, щоб сказати: НЕ ЗНАЄМО! – вигадуємо побрехеньки.
За цим страхом і казками-вигадками пропускаємо, що визнавати Час, його закони дуже важливо навіть для нашого здоров`я. Час у нашому тілі – це вікові зміни, вичерпування в організмі певних речовин, які варто вміти поповнювати. Принаймні, зважити на те, що після сорока літ кров починає згущуватися, а тому їжа повинна сприяти її розрідженню і не тільки це.
Час – умова Природного Порядку. Закон, за котрим ми проходимо через народження, дитинство, юність, зрілість, старість, відхід. І якщо юність сприймаємо радісно, то старість нас злить…
Ми ображаємось на Бога… Хочемо вічно бути молодими. Шукаємо еліксир молодості… Молодість – це красиво. Та це лише часовий етап. Мед не в молодості, а в Щасті! В умінні не казати собі:
– я не можу жартувати з тобою так, як робив це у двадцять тому, що мені п`ятдесят… В моєму віці – це не пристойно…
– Не пристойно бути щасливим?!
І тут Людину, по руках і ногах, її Свідомість пов`язали стереотипии: «життя – шлях страждань», «бутя – безвартісне», «часу – нема…», «усе – театр, гра, бруд…», «не думайте про земне…»…
Це який дідько це все кидає нам на язик?.. І скільки тих, що цими злочинними словами керуються?..
Прийняти періоди Людського Життя, відчути в кожному із них свою потрібність, красу Буття – прийняти Бога.
У буденному житті на кожну справу є свій час. Взимку не сіють і кожне дерево плодоносить у свою пору! Тому все і завжди необхідно робити вчасно! Вчитися, ростити, збирати, кохати…і ніколи, нікому не шкодити!
Мудрість говорить: «Кожну хвилину, в котрій ви на когось чи на щось сердитесь, ви втрачаєте найголовніше – життя і своє щастя»; «Бога і час не купиш, та їх можна поважати»; «Загублену річ можна знайти, а втрачений час не повернути»; «Є час для народження і смерті, для праці і відпочинку, та нема часу на те, щоб його марнувати»; «Не знаєш до чого руки прикласти? – почитай розумну книжку!» І є іще одна Істина-настанова: Живи пам`ятаючи про смерть!
Жити страхом? – НІ! Це прохання: «Будь Мудрим! – роби так, щоб твоя мить відходу була якнайдалі. Шануй своє здоров`я. Не пропускай, а приймай у своє Життя все наймудріше і найпрекрасніше, лише того, хто щиро дарує тобі тепло. Живи вільно! Без відчуття провин і гріховності.
Дивися на себе очима Правди. Коли щось не так, зрозумій у чому пропуск? Що від тебе знову приховали? Чого не сказали?.. – Це твоє Право від самого Бога!
Живи наповнено – Щасливо! Кохай і будь коханим! Не завдавай нікому болю і не дозволяй, щоб прості непорозуміння хтось перетворював у трагедії. Вмій приймати і відпускати.
І якщо ти губишся навіть у Коханні – всі дівчата гарні… то є мудра наука: міряй людину по найважчому! – уяви, що лежиш немічний, прикутий на роки до ліжка і подумай, котра із них з любов`ю, а не з думкою – «нащо мені здалася ця купа мускулів?..», виноситиме з під тебе судно! Поцінуй її! А ще найдорожча та, котра знає і зробить все для того, щоб ти був здоровий і щасливий якнайдовше. Щоб можливість злягти у хворобі… була зведена до мінімуму. Шукай Розумну, Знаючу, Вміючу!
І казала моя бабуся: «На смерть також треба мати щастя! До останку бути при свідомості, не корчитися у пеклі болю, а увечері заснути і відійти, бо вже все твоє тобою зроблено і час хазяйнувати твоїм внукам!»
Закон Часу: іти в Житті крок за кроком – Поступовість.
Спершу буквар, а потім енциклопедія. Школа, а потім університет – Порядок Часу, який каже: «Не бійся починати. Зроби перший крок! Почати пізнавати Життя, стати Щасливим ніколи не пізно!»
У Законі Часу є три важливі етапи: Минуле, Сьогодення, Майбутнє. І є непорушні Істини: не можна отримати справедливого і чесного майбутнього, коли брехнею закрите минуле; коли в сьогоденні стерті справжні Ціннісні Орієнтири. Компас має бути справним завжди! Та у нас нема компасу! Наш корабель на рифах…
Твій час – це твоя можливість стати Людиною, стати Щасливим. Життя – рух Часу.
Життя і час – складається з митей. Пропущена мить – пропущена можливість.
«На зустріч одне одному йдуть чоловік і жінка. Розминаються.. і враз чоловік зупиняється і гукає: «Пані, перепрошую, можна з вами познайомитись?» Жінка посміхається:
– Знаєте, не пристойно знайомитись на вулиці…
– Але ж ви зараз пройдете і я вас більше не побачу…
Вони зупинились і довго розмовляли, сміялись. Продовження нам не відоме, а мораль? – майте відвагу ловити мить!» І то хтось озлоблений сказав: «Не пристойно знайомитись на вулиці…» Знайомитись пристойно всюди! Не втрачайте можливостей!”
Коли втомлюєшся, жартома питаєш себе – а що в Законі Часу найважливіше?.. Можливо розуміння того, що все так не буде, що все змінюється і навіть на мить не варто ставати егоїстом у помислі: оце – людина чи річ, бізнес чи держава – моє на віки!.. – Ні! Все змінюється!
Ти зараз здоровий і дієвий – герой! Впевнений – так буде завжди… Та чи розумна людина може мати таку впевненість?.. Ти знаєш, що буде з тобою через мить?.. – ні!
Коло тебе опиняється чудова і цікава людина і ти починаєш думати, що вона твоя… Просто, поцінуй її, візьми від неї все найкраще: мудрість її і любов, та не смій ні на кого з людей дивитися як на свою річ, з ревнощами.
Захищайте одне одного від лихих! Оброзумте кволого! Пам`ятайте:
Час – це зміни! Зміни – це рух! Постійність лише Світ і Любов! Хочеш доторкнутися до Вічності – Люби!
У часі дуже важливо мати чітко визначені пріоритети власного існування; приборкувати дріб`язковий страх. Страх – ворог нашого часу, нашого життя. Якось почула слова: «Я буду боятися? А мені що за страх гроші заплатять? За нього НЕ платять! Гроші платять за відвагу, знання і відповідальність! І, доречі, Щастя без них також НЕ буває!» І почути таке від молодої людини – була мить неймовірної насолоди! Цій людині, мабуть, зайве нагадувати: минуле не повернути!
Втрачені можливості гинуть. Ми не чуємо їхнього передсмертного крику, та цей німий вереск розриває Світ. Ви думаєте Світові це подобається?..
Ми можемо захотіти викреслити минуле. Його ж у реальності вже не існує…Лишень є Закон:
Наше сьогодення – наслідок нашого минулого.
Можливо і тих передсмертних німих скриків пропущеного… І якщо сьогодні нас можна обманути, то лише тому, що вчора від нас щось приховали, чогось не довчили. Щось свідомо чи сліпо ми пропустили…
– Куме, чув, Майдан у Києві знову перекопали…
– А це чого?
– Черговий Президент загубив свій годинник… Шукають…
Р.S. Настає мить, коли треба зупинитися! Забути про рутину і згуртуватися для великого. Бо коли ми розтрачаємо Час на дрібне, втрачаємо – СЕБЕ!
Вміння цінувати Час і його наповнення – ознака Цивілізованості.
АНГЕЛА ТКАЧ-ВИШНЯ
Повідомляє: kelmenci.info Новини Кельменеччини