Село має резерви розвитку

Але вони запрацюють після утворення об’єднаної громади.

   Дихтинецький сільський голова Микола Власійович ТРУФЕН очолює громаду п’яте скликання поспіль. Добре знає законодавство і вивчає юридичні аспекти майбутнього об’єднання. Тож розмова про те, як живеться на порозі змін.   

  

   – З кожним днем Дихтинецька сільська рада наближається до впровадження реформи з децентралізації. Як сьогодні працюєте і які прорахунки на майбутнє?

   – В об’єднанні є певні здобутки і ризики. Ми сподіваємося на те, що за час, який держава відвела для добровільного об’єднання, все таки запрацює закон про посилення державних гарантій для гірських та високогірних населених пунктів. Верховна Рада України прийняла його у першому читанні ще на початку цього року. Це означає, що є шанс на державну фінансову підтримку особливих територій. Документ передбачає збереження медичних, освітніх, культурних закладів важкодоступних районів у такій кількості, що була до моменту утворення об’єднаної територіальної громади. Це дуже важливо, бо діяльність соціальних установ є обов’язковою умовою збереження села, як адміністративної одиниці.

  Єдина перспектива Дихтинецької сільради – у приєднанні до Путильської селищної ради.

   – Який бюджет сільської ради? Чи можете розраховувати на розвиток? 

   – Бюджет села на сім місяців 2018 року затверджений у сумі два з половиною мільйони гривень. Не обходиться без уточнення цієї цифри на районному рівні за підсумками виконання зведеного бюджету. Власних надходжень не вистачає навіть на утримання апарату сільської ради. Кошти сільського бюджету спрямовуємо на оплату праці освіти, культури, апарату сільради та оплату енергоносіїв. Місячна потреба на фінансування захищених статей видатків становить орієнтовно 400 тисяч гривень.  

   Розвиток села можливий тільки з сторонньою допомогою. З допомогою народного депутата Івана Рибака проклали півкілометра вуличного освітлення (60 тисяч гривень), 40 тисяч гривень виділено з держбюджету на придбання спортивного інвентаря для дитсадка. У старому приміщенні, де колись був дитсадок, є кімната для роботи секції з вільної боротьби ДЮСШ. Для її облаштування потрібні килим і спортивне обладнання. Тож знову звернулися про фінансування цієї потреби в сумі 50 тисяч гривень до Івана Рибака. Нам обіцяли протягом року допомогти. Також просили розглянути потребу ремонту дитсадка.

   – Ви завжди дбаєте про розвиток і спортивне дозвілля молоді. Що плануєте у цій сфері?

   – Потреб є чимало. Але зараз найважливіше – перекрити Дихтинецьку школу. Цей об’єкт не був перекритий після стихії 2008 року. Старе шиферне покриття у аварійному стані. Загрозу становлять складні погодні умови будь-якого сезону. Кошторисна вартість робіт – майже 2 мільйони гривень. Клопотання про цю потребу дирекція школи та сільська рада спрямували до Івана Рибака і райдержадміністрації. 

   Хоча школа типова, але при її будівництві не були витримані необхідні стандарти для спортзалу. Тепер треба вишукувати можливості для його добудови.

   Також потрібне штучне покриття для міні-футбольного поля. Є рішення районної ради про розміщення його біля школи.

   – Яка подальша доля соціальних установ у селах Малий Дихтинець, Замогила? Чи прораховували доцільність їх утримування?

   – Діяльність освітніх, медичних та культурних установ у цих селах є необхідністю сьогодення. Тільки за умови їх збереження село можна уберегти як адміністративну одиницю. Останніми роками люди масово виїжджають за кордон. Добре те, що вони інвестують у своє село, покращують побут і матеріальний рівень життя. Але спостерігається і сумна тенденція – ми втрачаємо трудовий потенціал. Тому маємо зробити все для того, щоб у селі було кому і заради кого господарювати. 

 

   – Медична реформа – в дії. Але Дихтинецьку амбулаторію вона ще вперто обминає. Чому? 

   – Приміщення збудоване у 2008 році. Немає котельні, сантехніки, на другому поверсі не виконані внутрішні будівельні роботи, а на першому поверсі вже потрібен ремонт. На виконання цих робіт виготовляємо кошторисну документацію. Потреба в коштах становить більше одного мільйона гривень.       

   – Тема доріг – проблемна всюди. Яка ситуація у Вас?

   – За останнє десятиріччя на дихтинецьких дорогах збудовано дев’ять мостів, один міст відремонтовано, багато зроблено після стихії 2008 року для ремонту та утримання існуючої дорожньої мережі. Ми дбаємо про відведення води, бережливе ставлення і постійну підтримку експлуатаційного стану. 

    У віданні сільської ради більше сорока кілометрів доріг, які ведуть до восьми населених пунктів. Їх необхідно підтримувати, інакше населені пункти будуть зникати з карти району. До кінця року нам обіцяли виділити 200 тисяч гривень з обласного бюджету на комунальні дороги. Якщо кошти надійдуть у сприятливу для виконання ремонтних робіт пору, то спрямуємо їх на дорогу в напрямку Замогили, а якщо пізніше, – то Малий Дихтинець.

   З ініціативи місцевих жителів господарським способом поремонтували дорогу в Греблено, Замогилу, Манчули, Ковбиші. Дякую жителям громади за ініціативу і допомогу.   

 

   – Які резерви додаткових надходжень у селі?

   – Це болюча тема для кожної сільської ради. На державному рівні потрібно прийняти низку законів для розвитку малого і середнього бізнесу. Певні резерви є в кожній сфері діяльності. Але цей механізм сповна запрацює після утворення об’єднаних громад.

   – На Вашу думку, за рахунок чого може встояти село? 

   –  У селах робочі місця створюватимуть тоді, коли почнуть будувати якісні дороги. З цього починали розвиватися всі європейські країни. А це – сприятливі умови для розвитку туризму. Великим плюсом стане закон щодо посилення державних гарантій для гірських і високогірних населених пунктів, на який ми дуже розраховуємо.  Також необхідна сприятлива кредитна політика держави для розвитку власної справи.  Резерв у сфері виробництва – поглиблена переробка деревини. І, нарешті,  обов’язковою є державна підтримка сільського господарства за прикладом сусідньої Румунії.

   Людмила БАСЮК.  

  До теми

  Загальна площа Дихтинецької сільської ради 2600 гектарів (з урахуванням лісових масивів). Є дві школи, два пришкільні інтернати, три заклади культури, три фельдшерсько-акушерські пункти, сільська бібліотека, приватна аптека. У селі діють дві спортивні  секції: з вільної боротьби та футболу. Сферу приватного підприємництва формують 54 підприємці.

Населення – 2030 осіб. З них 436 пенсіонерів: за віком – 341, за інвалідністю – 95. 

На даний час субсидії оформили 165 сімей ( у 2017 році – 192 сім’ї). Соціальну допомогу отримують 63 сім’ї, а також 4 одинокі матері. На обслуговуванні в соціальних працівників більше 40 осіб, які потребують стороннього догляду.

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини

Залишити відповідь