У Чернівецькому драмтеатрі презентували виставу про травми поколінь «Буна»

Над постановкою працював режисер Дмитро Леончик. За його словами, робота над виставою стала однією з найскладніших у його практиці.

«Цей матеріал змушує дивитися туди, де боляче. Це як психотерапія — йти в те, що страшно», — зазначив режисер.

Вистава «Буна» порушує тему насильства, яке передається з покоління в покоління, а також ставить питання особистого вибору: чи здатна людина розірвати це коло. За словами творчої команди, історія не обмежується лише буковинським контекстом — вона універсальна і зрозуміла глядачам у різних регіонах і країнах.

Постановку реалізували у форматі камерного простору — саме на сцені-майстерні. У театрі пояснюють: така локація дозволяє вести більш відверту і глибоку розмову з глядачем.

«Це не розважальна історія. Тут є і гумор, і жорсткість, але передусім — складна розмова», — наголосив режисер Дмитро Леончик.

Окремим викликом для акторів стала робота з буковинським діалектом. Частина трупи не є носіями говірки, тому під час репетицій виникали навіть суперечки щодо вимови слів. До роботи залучали консультантів, аби зберегти автентичність звучання.

Актори також ділилися особистими рефлексіями: багато з них впізнавали у матеріалі знайомі з дитинства ситуації. Саме це, за їхніми словами, робить виставу особливо емоційною.

Під час допрем’єрного показу виставу вже побачили підлітки. Один із відгуків, який запам’ятався команді, — про бажання «фільтрувати» власну поведінку після перегляду.

«Якщо хоча б одна людина після вистави замислиться і захоче змінитися — значить, ми зробили це недарма», — кажуть у театрі.

Попри камерний формат, квитки на перші покази розкупили швидко. У квітні запланували додаткові прем’єрні вистави.

У театрі додають: 2026 рік буде роком буковинської сцени. У репертуарі з’являються як класичні, так і сучасні тексти місцевих авторів.

Фото авторки

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media