«Лелека»: розвідці – поповнення, ворогу – втрати
Репортаж
13.01.2026 10:10
Укрінформ
Кореспонденти Укрінформу побачили роботу екіпажу з роти розвідки 129 ОВМБр на Харківщині
Попри мінливу погоду, аеророзвідники 129 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ далі вистежують противника. Один із екіпажів показав, як працює з авіаційним комплексом «Лелека». Про особливості місцевості, український БПЛА та майстерність пілотів – у репортажі Укрінформу.
ЕКІПАЖ «БОДРОГО» У ПОШУКУ ВОРОГА
Із Харкова ми їдемо посеред ночі в супроводі військових у напрямку, який не будемо називати задля безпеки. Деякі дороги – уже під антидроновими сітками. Здебільшого переміщуємося польовими шляхами. Коли дісталися до потрібної точки, четверо розвідників дуже швидко розвантажуються. У ящиках – власне комплекс «Лелека», різноманітне обладнання, зарядна станція, якась провізія для групи. Чимало вантажу, потрібного для кожного виїзду. Надворі ще досі темрява, і ми – цивільні спостерігачі, дезорієнтовані в невідомій місцевості. Хлопці зі своєю ношею зникають у нічній чорноті – десь там облаштоване їхнє укриття. Коли повертаються, маскують автівки. Відчувається, що екіпаж діє методично, без зайвих слів. Розвідники монтують антену та маскують її, збирають БПЛА й теж накривають сіткою.
Невдовзі надходить команда: «На зліт». Є попередня інформація про можливе переміщення противника. Екіпаж запускає «крила» у потрібному напрямку.
В укритті під час керування та спостереження ми можемо трохи поговорити з пілотами. Двоє з них на фронті від початку повномасштабки, двоє – мобілізувалися у 2025-му.
До переміщення в Харківську область бригада брала участь у Курській операції. Тож зараз військові порівнюють ті ландшафти й Сумщину із Харківською областю.
Олександр, позивний «Бодрий»
– Схоже, але є і свої особливості. За кілька днів вивчили місцевість для польотів. Аеророзвідка тепер має одну з ключових ролей. Так, ураження важливе, але спершу ворога треба виявити. Ми коригуємо не лише артилерію, а й роботу пілотів FPV, – говорить 46-річний Олександр на псевдо «Бодрий».
Цей позивний отримав ще на початку повномасштабної війни.
– Хлопці так назвали, бо я зранку всіх перший підіймав, – усміхається Олександр.
На фронті він із березня 2022-го. Спершу був у 117 Сумській бригаді, а потім перевівся у 129-ту:
– Хотів бути пілотом. Починав із «мавіків», сам учився літати на FPV, а потім уже направили на курси, щоб літати на «крилах».
Олег, позивний «Шева»
Побратим «Бодрого» – Олег на позивний «Шева». Кажуть, обоє довго були в піхоті, тепер разом займаються аеророзвідкою.
– Я керую цільовим навантаженням, тобто камерою, – розповідає про свою роботу в екіпажі Олег. – Маю роздивлятися, орієнтуватися за мапою. Харківщина така – своєрідна. Багато балок, лісочків – і дуже багато схожих. І скільки б ми не літали, усе ще можна… трішки залетіти не туди.
ЛІСОВІ «ТВАРИНКИ» І «ЗМЕРЗЛИЙ ПТАХ»
Олег – із Кривого Рогу, за освітою інженер-програміст, хоч і не працював за фахом.
– У певний час пішов в іншу сферу, про що дуже потім шкодував. Працював у торгівлі, – ділиться «Шева».
Політ «Лелеки» продовжується. Задля швидкого орієнтування розвідники дають назви певним об’єктам за їхніми обрисами. Так якийсь лісок «може стати» твариною, наприклад «жирафом». Тож у разі чого спостерігачі за монітором можуть підказати пілоту й допомогти швидко зрозуміти, де саме він перебуває.
– Найважче – саджати літачок, запускати простіше, хоч теж є певні нюанси, – говорить «Шева».
Ще розвідники одноголосно вказують, як важливо для екіпажу спрацюватися. І, спостерігаючи за пілотами, розуміємо, що їм це вдалося.
Юрій, позивний «Плющ»
– Мене мобілізували 13 травня цього року. Пощастило потрапити у 129 бригаду, у роту розвідки, можна сказати, випадково. Колектив дружній, немає суперечок, – говорить Юрій з позивним «Плющ». – Працювати з комп'ютером мені не складно. А всього необхідного для роботи з БПЛА тут навчили. Режим роботи пов’язаний із погодними умовами і поточними завданнями – можуть викликати в будь-який час. Але величезне моральне піднесення відчувається, коли робиш внесок у знищення ворога.
Він, як і «Шева», родом із Кривого Рогу.
– Більше ніж 20 років пропрацював на одній із шахт, був гірничим майстром, керівником середньої ланки. Якщо порівняти із зарплатою на шахті, у війську я отримую набагато більше, – каже «Плющ».
Наш «Лелека» раптом починає втрачати висоту. Можливо, безпілотника збив ворог. Суттєво впала швидкість, набрати її не вдається. Олександр – найдосвідченіший у групі, перебирає управління. Йому вдається розвернути літачок і скерувати «додому». Усі виходимо – на горизонті вже видніються «крила», і невдовзі Олександр уміло підхоплює БПЛА.
Розвідники пояснюють: пошкоджень не було, «птах» просто змерз – наш виїзд відбувається за -8°C. Крила безпілотника вкрилися льодовою «плівкою», почав леденіти й об’єктив.
– «Лелека» може літати й за мінус 30, але є певна висота, коли волога накопичується й починається обмерзання, – пояснює нам Олег. – Тобто, якщо вище піднімемося, перелетимо цю межу, але з тієї висоти ми нічого не побачили б, тому що хмари. Нижче за хмари – не дуже велика висота. Зараз нам справді пощастило: повернули нормально літачок. Це і заслуга самого комплексу: як він зроблений, як працює його автоматика, і, безумовно, заслуга пілота, що зробив усе необхідне.
Звісно, кажуть хлопці, втрачати «крила» доводилося: два їхніх літаки збив ворог.
Нам треба залишати розвідників. Світає. Мали б уже рушати – тривога, неподалік зафіксували дрон на оптоволокні. Ми біжимо в укриття. Згодом із дозволу військових виходимо. Сонце вже піднімається над горизонтом.
– Тримаємося! Все буде Україна! – говорить на прощання «Бодрий».
Довідково. «Лелека-100» – український безпілотний літальний апарат, призначений для розвідки. Створений українською компанією DeViRo. Прийнятий на озброєння Збройних сил України у травні 2021 року.
Коригує вогонь артилерії на глибину до 50 км.
Максимальна висота польоту – 1500 м; максимальна швидкість – 120 км/год; крейсерська швидкість – 60–70 км/год; час перебування в повітрі – до 4 год; температурний діапазон – від -20°C до +40°C. Вага – до 5 кг.
Запускають «Лелеку» за допомогою катапульти, а повертають на землю на парашуті.
Юлія Байрачна, Харків
Світлини В’ячеслава Мадієвського
Новини з передової