Такі заходи – це не лише підтримка родин, а й постійне нагадування суспільству про тих, кого досі немає вдома.

У центрі Чернівців цього дня тихо. Без гасел і сцен, але з різдвяною колядкою, свічками та символічним столом очікування — як нагадування про родин, які чекають своїх захисників із полону або досі не знають їхньої долі.

Мирну акцію організував Центр допомоги врятованим. До події долучилися родини зниклих безвісти та полонених військових, представники обласної та міської влади, фахівці із супроводу ветеранів.

Координаторка центру допомоги врятованим Альона Ігнатьєва розповідає:

«Мета одна — нагадати кожній людині, що є дуже багато наших захисників і захисниць, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Такі акції роблять наші голоси гучнішими. До нас приєднуються більше людей, і тема пошуку та повернення військових не зникає з публічного простору».

Читайте також:  Професорку Чернівецького університету включили до Науково-консультативної ради Конституційного Суду України

Захід мав різдвяну тематику: колядки, теплі слова та символічний стіл, який уособлює очікування — порожні місця для тих, кого чекають дома. Для багатьох присутніх це не символ, а щоденна реальність.

Серед учасниць — Олена, мати військового, який уже три з половиною роки вважається зниклим безвісти. Вона каже: саме на таких акціях знаходить у собі сили жити далі.

«Я вже три з половиною роки не живу повноцінно. І тільки на таких акціях можу собі дозволити жити, бо розумію — я щось роблю для свого сина. Ми є голос для наших хлопців, тому ці заходи дуже потрібні», — ділиться Олена.

Поруч — Наталія. Вона виходить на акції замість доньки, коли та не має змоги бути присутньою, підтримуючи свого зятя.

Читайте також:  Видали 151 книжку: Чернівецьке видавництво «Чорні вівці» відзначає 10 років роботи

«Ми виходимо, щоб вони відчули наше тепло і знали: ми їх чекаємо. Ми про них не забули. Це нагадування – і для них, і для тих, хто, можливо, вже втомився пам’ятати», — каже Наталія.

Організатори наголошують: такі мирні заходи — це спосіб підтримати родини, об’єднати людей і знову й знову повертати в публічний простір тему військовополонених та зниклих безвісти. Бо за кожною цифрою статистики — конкретна людина, чиясь дитина, батько, мати чи брат, на яких досі чекають вдома.

Фото Тараса Піца

 

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media

Залишити відповідь