Пам’яті кулеметника Олександра Мельника (позивний «Медок»)
Хвилина мовчання
08.12.2025 09:00
Укрінформ
Мріяв виростити синів гідними людьми
До великої війни Олександр ніколи не сподівався узяти до рук зброю. Це було дуже далеке від його натури. Про нього казали, що цей чоловік надійний і тихий. Утім, і йому довелося пройти горнило війни.
Олександр народився в Іванівцях на Вінниччині. Виріс у звичайній родині, на землі, де традиційно займалися садівництвом. Змалку звик працювати і ніякої роботи не боявся упродовж життя.
Хлопець спочатку навчався у рідному селі, а старші класи закінчував у школі сусідньої Войнашівки. Професію він здобував у місті Бар – навчався у професійно-технічному училищі на електрозварювальника. Згодом отримав ще одну спеціальність – бармена-офіціанта у Вінницькому вищому професійному училищі №4.
Рідні розповідають, що трудовий шлях Олександра був різним – і на будівництві, і в охороні. Та хоч де він був, завжди залишався людиною, на яку можна покластися. «Тихий, спокійний, але завжди з іскрою в очах», – таким його пам’ятають колеги та друзі.
Найбільшим життєвим захопленням і особливою пристрастю для чоловіка стало бджільництво. Він дуже любив і поважав цих малих і працьовитих комах. Із часом захоплення переросло у справжнє покликання і власну справу. Олександр мав понад сотню бджолиних сімей, і в 2019 році навіть став одним із засновників спілки пасічників Барського району. Згодом, потрапивши до війська, чоловік часто розповідав про своє захоплення побратимам. Навіть позивний він обрав співзвучний до бджільництва – «Медок».
Та найбільшою мрією Олександра було виховати гідними людьми двох своїх хлопців, бути для них хорошим батьком. Син Артем у них із дружиною народився у 2011 році, молодший Ілля – у 2014 році. Для своїх хлопців він був опорою, справжнім другом і героєм задовго до фронту. Рідні кажуть, що він не пропускав жодного їхнього виступу чи шкільного свята. Сини разом із татом ходили на риболовлю, саджали дерева і, звісно, будували вулики та вчилися доглядати бджіл. А їхній дім завжди був наповнений сміхом, життям і добротою.
Олександр став на захист Батьківщини у серпні 2024 року. Коли прийшла повістка, він не вагався: треба йти, щоб захищати свою родину.
Чоловік пройшов бойовий вишкіл, а потім його направили на Донецький напрямок, у місто Гірник. Під час телефонних розмов із рідними Олександр завжди жартував, підтримував інших і повторював: «Не хвилюйтеся, все буде добре».
14 жовтня 2024 року родина чула його голос востаннє. Протягом місяців військовий вважався зниклим безвісти. Та 13 червня 2025 року сім’я отримала сповіщення: ДНК-аналіз підтвердив, що солдат, кулеметник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч А7379 Олександр Дем’янович Мельник на позивний «Медок» загинув 16 жовтня 2024 року в Гірнику.
Поховали 41-річного захисника у селі Іванівці Барської міської громади.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Барська міська рада
За матеріалами Барська міська рада
Новини з передової