Пам’яті волонтера, добровольця Івана Парамонова (позивний «Хонда»)
Хвилина мовчання
04.12.2025 09:00
Укрінформ
З 2015 року організовував проєкти з ремонту зруйнованого житла на Луганщині
Іван народився у 1996 році в Києві.
Люблячий син, коханий хлопець, щирий друг, приклад для інших, волонтер, добрий знайомий та веселий чувак, – так характеризує брата сестра Саша Москаленко у Фейсбуці.
Іван навчався у столичному спеціалізованому ліцеї № 89 з поглибленим вивченням іноземних мов, який закінчив у 2013 році. А вже наступного року розпочав активну громадську діяльність, на практиці підтримуючи і розвиваючи ідеї Революції гідності.
Юнак брав участь у проєктах з відновлення Донбасу, а вже у 2015 році разом із великою волонтерською командою працював над відбудовою шкіл у прифронтовій Станиці Луганській.
Згодом Іван самостійно організовував проєкти з ремонту зруйнованого житла в Станиці Луганській та Щасті. Вивчав досвід ревіталізації та відновлення поствоєнних громад на Балканах. Він вважав, що знання минулого є основою для гідного майбутнього. Захоплювався подорожами історичними місцями. Писав поезії.
«У 2019 році він збирав кошти на проєкт, присвячений європейській історії Донбасу. Тому що він, як і багато інших, розумів, що сконструйована російськість цього регіону була імперською байкою Росії», – розповів Ігор Мічник, перший керуючий директор Берлінської неурядової організації Austausch e.V.
Кожен, хто знав Івана або просто чув про нього, був вражений кількістю його ідей та веселих історій, розповіла сестра. Його амбіціям не було меж. Він завжди прагнув робити все можливе для тих, хто цього потребував.
Іван був співзасновником громадської організації «Штука» й активістом об’єднання «Будуємо Україну разом». Організовував освітні табори.
У 2021 році здобув ступінь магістра в Інституті лідерства та управління Українського католицького університету (спеціальність – управління неприбутковими організаціями). Був стипендіатом нагороди «Світло Справедливості» – за моральне, духовне та етичне лідерство.
Після початку повномасштабної війни киянин допомагав армії зборами. Із весни 2022 року регулярно доставляв допомогу військовим і мешканцям прифронтових громад Донеччини, Луганщини та Харківщини.
Іван був серед тих активістів, хто в деокупованій Бучі на Київщині допомагав зводити модульні будинки для постраждалих мешканців у партнерському проєкті з Литвою.
Пройшов навчальні курси парамедика та оператора БПЛА. Після такої підготовки у лютому 2024 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив у складі 12-го окремого загону спеціального призначення 112-ї Київської бригади територіальної оборони.
Бойові завдання виконував, зокрема, у Харківській області. Навіть під час служби викроював хвилини, щоб знайомитися з історичними місцями. Уже захисником побував у Харкові біля знаменитого будинку літераторів «Слово».
Загинув спецпризначенець під час бойового завдання на Харківщині 8 червня 2024 року.
«Для мене Іван – це людина-душа… Поєднання життєрадісності, мудрості, відповідальності й глибини», – так відгукнулася про захисника Ліна Полихата, керівниця програми УКУ.
Прощання з Іваном Парамоновим відбулося у Києві на Майдані Незалежності. Похований захисник на Алеї Героїв Лісового кладовища.
За мужність і самопожертву Указом Президента України від 11 листопада 2024 року №760 Івана Парамонова нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Інститут лідерства та управління Українського католицького університету минулого року заснував іменний стипендіальний фонд імені Івана Парамонова – на честь випускника, який став прикладом морального лідерства та служіння.
Громадська організація «Штука», виконавчим директором якої був Іван, ініціювала встановлення меморіальної дошки на його честь у рідному районі столиці – на Печерську.
Шана і честь Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Ivan Paramonov
Новини з передової