Тінь війни під водою: як в Україні розміновують акваторії
03.12.2025 09:15
Укрінформ
14 тис. кв. км акваторій містять увесь перелік ВНП – від морських та якірних річкових мін до протитанкових
Не буде перебільшенням сказати, що ще донедавна питання підводного розмінування залишалося на периферії фахових дискусій. Однак наслідки повномасштабної російської агресії проти України зробили його одним із тих, від вирішення яких залежать подальша безпека, відновлення і розвиток нашої держави.
Про особливості підводного розмінування, національні спроможності в ньому, проблемні питання і шляхи їх розв’язання Укрінформ дізнавався під час дводенної конференції «Глибина безпеки – 2025», яка пройшла на Львівщині.
ВАЖЛИВІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ
На сьогодні Україна є, мабуть, найбільш замінованою країною у світі. Майже 137 тис. кв. км її території потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами (ВНП). Водночас майже 14 тис. кв. км з них – акваторії. Їх дно має увесь перелік ВНП – від морських та якірних річкових мін до протитанкових, якими свого часу мінували водойми в можливих районах наведення переправ. Окремо слід сказати про забруднення акваторій унаслідок дистанційного мінування, адже ті міни, що падають у водойми, переважно не самоліквідовуються, а перебувають у бойовому положенні й, відповідно, дуже небезпечні.
Також слід розуміти, що підводне розмінування – це більш складний процес, ніж розмінування ділянок суходолу, і потребує особливого технічного оснащення, спеціальної підготовки, більше часу на виконання завдань. Будь-який оператор з підводного розмінування повинен бути сертифікованим за відповідним процесом. Водночас сертифікованими в нього мають бути як обладнання для кожного водолаза, так і роботизовані підводні та надводні комплекси, що залучаються до розмінування. Також він повинен мати якісно підготовлених спеціалістів з підводного розмінування, вишкіл яких, наприклад, може тривати від семи до двадцяти тижнів. Крім того, оператор повинен мати можливості виконувати ті чи ті завдання в різних типах акваторій, і водночас його діяльність з розмінування не має сильно забруднювати навколишнє середовище.
Крім того, розмінування морських акваторій і внутрішніх водойм також мають певні особливості, які нерідко не дають змоги застосовувати до обох процесів однакові методи чи обладнання. Це зумовлено тим, що якість дна внутрішніх водойм відрізняється від дна морських акваторій. Часто на дні річки чи озера неможливо побачити або розпізнати ВНП через їхню сильну замуленість, яка стає ще більшою від рухів водолаза чи підводного дрона. Ще однією особливістю розмінування річок є течії, які впливають на сталість ситуації з мінно-вибуховою небезпекою на тій чи тій їхній ділянці. Усе це суттєво впливає та ускладнює й без того непростий процес підводного розмінування.
НАЦІОНАЛЬНІ СПРОМОЖНОСТІ, ВНП ТА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
За інформацією заступника начальника ГУ протимінної діяльності Міноборони України полковника Олега Шуварського, на сьогодні сертифіковано 13 операторів з розмінування акваторій. Половина з них – підрозділи Сил безпеки й оборони, решта – громадські організації, державні підприємства й установи, а також приватні компанії.
Для них усіх вже є або створюють необхідні умови, щоб проводити навчання і тестувати сучасні технології та методики підводного розмінування. Так, наприклад, на базі Міноборони України діє Навчально-випробувальний комплекс з розвитку новітніх технологій у сфері протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки (UTTC). І це, як зазначила начальниця відділу розвитку технологій ГУ протимінної діяльності Міноборони України Ольга Дробот, є лише першим кроком у створенні постійної інфраструктури для сертифікації і розвитку технологій з розмінування.
Свій навчальний центр є й у Державній спеціальній службі транспорту, де готують водолазів, саперів з розмінування, а також діє програма «Водолаз-підривник». Спеціалісти ж Державної служби України з надзвичайних ситуацій проходять підготовку на базі Черкаського навчального центру підводного розмінування. До речі, нещодавно ухвалено рішення про його модернізацію за фінансової підтримки французького уряду.
Цікаво, що до підводного розмінування залучена й така структура, як Центральний військово-морський музей Міноборони України. Пояснюється це тим, що ВНП знаходять і в районах дислокації об’єктів підводної культурної спадщини. Тому на базі інженерно-водолазного відділу музею створено підрозділ гуманітарного підводного розмінування.
Що ж до засобів підводного розмінування, то на сьогодні в розпорядженні операторів, які займаються цим процесом, є різні як іноземні, так і вітчизняні розробки. Частину з них якраз було представлено в межах конференції «Глибина безпеки – 2025», яка пройшла на базі UTTC. Показали, зокрема, рамку активного зондування для замулених водойм, підводний металодетектор, надводний дрон з камерою та GPS, підводний дрон Deep Trekker, човен-платформу для піднімання водолаза та запуску дронів «Гольфстрим», піротехнічні вироби для підводного знешкодження ВНП, БПЛА для створення 3D-карт акваторій, а також автономний підводний апарат BR1 з 3D-сонаром.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІДВОДНЕ РОЗМІНУВАННЯ
Під час презентації можливостей можна було побачити й типовий процес підводного розмінування, який складається з декількох етапів.
Першим із них є виявлення ВНП. Його, залежно від характеру дна акваторії, проводять за допомогою автономного підводного чи надводного апарата, металодетекторів або тактильно.
Далі йде ідентифікація та класифікація виявлених ВНП. Згідно зі стандартами НАТО, ідентифікація виявлених предметів може здійснюватися лише візуально: завдяки камері безпілотної платформи або з допомогою водолаза.
Важливим моментом є ухвалення рішення щодо того, як саме буде знешкоджуватися виявлений ВНП. Це можна робити або з використанням підводної роботизованої системи, або, якщо це неможливо, з допомогою водолазів-саперів.
Після цього треба підтвердити знищення, зафіксувати координати місця проведених робіт і внести їх до реєстру забруднених територій.
Слід зазначити, що на сьогодні розвиток технічних систем виявлення і знешкодження ВНП під водою дає змогу максимально обмежити залучення людей до підводного розмінування, а відтак – суттєво посилити їхню безпеку. Водолазів залучають до виявлення і знешкодження ВНП лише тоді, коли особливості дна не дають змоги зробити це за допомогою підводних роботизованих систем.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ І ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ
За даними Центру протимінної діяльності, від початку російського повномасштабного вторгнення операторам з підводного розмінування вже вдалось очистити від ВНП 112,4 кв. км українських акваторій. Попри це, враховуючи, що потенційно забрудненими ВНП залишаються 14 тис. кв. км акваторій, на сьогодні є нагальна потреба в нарощуванні національних спроможностей щодо підводного розмінування.
І хоч таке нарощування тепер насправді відбувається, однак це робиться несистемно, немає єдиних стандартів та підходів до підводного розмінування, та ще й в умовах обмеженого фінансування. Де-факто, кожен оператор протимінної діяльності працює за власним стандартом, методикою та планом. Це стосується і процесу підготовки спеціалістів з підводного розмінування. Оснащення операторів протимінної діяльності сучасними засобами розмінування здійснюється, проте не в таких обсягах, як це потрібно.
Для вирішення цих та інших важливих питань ключові учасники процесу підводного розмінування й зібрались у Львові на першу загальнонаціональну конференцію. За її результатами вони домовилися вжити конкретних кроків для посилення національних спроможностей з підводного розмінування, серед яких:
● визначити підводне розмінування окремим напрямом протимінної діяльності;
● розробити національний стандарт щодо розмінування акваторій;
● ініціювати міжвідомчу взаємодію стосовно розвитку підводного розмінування;
● розробити методику сертифікації засобів для підводного розмінування;
● провести серію навчальних семінарів та тренінгів на базі UTTC;
● сформувати реєстр технічних рішень для акваторій і прибережної зони;
● посилити співпрацю з міжнародними партнерами, зокрема, у межах Програми розвитку ООН.
Загалом, підводне розмінування в Україні розвивається сьогодні досить динамічно і вже можна говорити про певні конкретні результати. Ті проблемні питання, які в ньому наразі є, пояснюються насамперед тим, що цей напрям розмінування почав реально розвиватися тільки від початку російської повномасштабної агресії. І природно, що за такий відносно короткий період він ще має чимало недоліків.
Головне, що в усіх, хто сьогодні залучений до підводного розмінування – як з державного, так і недержавного сектору, – є усвідомлення всієї серйозності проблеми замінованості українських акваторій і того, як її можна розв’язати. І над цим, як показала конференція «Глибина безпеки» у Львові, її учасники готові активно працювати і взаємодіяти.
Ігор Федик, Львів
Фото автора
Новини з передової