10 вересня підрозділ відзначає річницю створення.
Ігор ГЕС Лучак – командир роти спеціального призначення «Альбін», яка входить до складу 20-ї БрОП «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов», сформованої на Буковині. Сьогодні, 10 вересня, підрозділ відзначає річницю створення.
До «Альбіну» Ігор Лучак долучився напередодні повномасштабного вторгнення і разом з іншими буковинцями пройшов бої під час контрнаступу на Харківщині, Лиманському напрямку, під Торецьком тощо.
Нині Лучак проходить лікування після поранення, яке отримав 24 травня цього року.
Про побратимів, які не повернулися з Азовсталі, хто та як потрапив до «Альбіну», мотивацію 20-річних юнаків, які долучаються до підрозділу – читайте далі.
Макіївка, Луганська область. Фото надав Ігор Лучак
«Ми постійно тренувалися й проводили вишколи»
Ігор Лучак брав участь у бойових діях ще до повномасштабного вторгнення у складі добровольчих підрозділів. Коли почалася АТО, йому було 18. Став добровольцем. У лютому 2021 року буковинець був в ОСС. Через рік, коли почалася повномасштабна війна, вирушив із побратимами, які стали кістяком «Альбіну».
«Завдяки навичкам, які отримав в АТО, мені було легше, коли почалася повномасштабна війна. Я мав уже якесь розуміння військової справи, роздивився структуру, взаємодію всередині бойового колективу і між підрозділами», – розповідає Лучак.
До початку повномасштабної війни Ігор займався громадською діяльністю у Чернівцях, очолював осередок Національного корпусу.
Громадська ініціатива «Штаб оборони Буковини» діяв із весни 2021 року.
«Ми постійно тренувалися, готувалися, проводили вишколи й для цивільного населення», – розповідає Лучак.
24 лютого 2022 року черговий центрального штабу Нацкорпусу підняв усіх по тривозі, сповістив про початок війни, пригадує Лучак.
Першому Ігор зателефонував своєму товаришу – найближчому побратиму Сергієві Скальду, позивний Шпрот. (Сергій загинув під час оборони Азовсталі у Маріуполі).
«Кажу йому: “Війна почалася”. Він каже: “Та ти що? Все, давай збираємося, потрібно організовуватися, щось робити”. На той момент ми ще не розуміли, як далеко зайде російська армія. Вже через тиждень стало очевидним, що для Чернівецької области загрози немає, але було розуміння, що противник доволі глибоко просунувся на територію України», – розповідає Ігор.
Група хлопців зібралася у штабі Національного корпусу у Чернівцях. Це були вихідці з Нацкорпусу, ДУКу, Правого сектора та ГО «Центурія», які стали згодом кістяком «Альбіну». Буковинці почали розробляти план дій. Спершу вирушили до Києва, брали участь у боях під Києвом.
“Альбін”. Фото надав Ігор Лучак
«До столиці вирушили радше як партизанський загін, тому що не були оформлені, юридичного статусу військового не мали. Вже в Києві ми пройшли пришвидшену програму підготовки молодого бійця, особливо ті хлопці, які не мали бойового досвіду», – пригадує Ігор Лучак.
У березні буковинці повернулися до Чернівців на доукомплектацію. Тоді Сергій Скальд і ще один боєць Альбіну полетіли на Азовсталь на гелікоптерах.
Бажання – захистити свою країну
Власне, підрозділ «Альбін» виник із добровольців. Орієнтовно 80% були 19-20 річними хлопцями з різних куточків области. І нині в підрозділі люди переважно 25 років.
«І кожен військовий для своєї родини, громади і для мене – герой. Тому що не кожен готовий у 19-20 років піти на війну. Коли вони вступали в підрозділ, не було ще контракту 18-24. Це ідейно мотивовані хлопці, які готові захищати і захищають свою Батьківщину. Але я хочу, щоб вони повернулися додому живими-здоровими», – каже командир роти.
Військовик розповідає, що іноді в нього викликають подив вчинки 18-20-річних юнаків, які приходять до них на службу.
«Я завжди запитую: “Чого ти сюди прийшов?” Мені цікаво, яка в них мотивація. Всі шоковані від такого запитання, але найчастіше відповідь одна: відчуття патріотизму, бажання захистити свою домівку. Це хлопці, які готові знищувати противника», – відзначив військовик.
Ігор Лучак каже, що у нього в колективі всі мотивовані, не мотивований – не приживеться, йому буде просто некомфортно в Альбіні.
У складі роти – переважно націоналістично налаштована молодь
Назва підрозділу «Альбін» походить від урочища в Карпатах. Це місце, куди буковинські військовики ще до війни ходили в походи.
До роти потрапили фактично 90% – це вихідці з Буковини, здебільшого представники Нацкорпусу, ГО «Центурія» та патріотично налаштована молодь. Усі вони прийшли до офісу на початку повномасштабного вторгнення і заявили, що готові захищати Україну.
З-поміж них були Пилип Стахов, (через два дні буде річниця його загибелі), Партос, Сергій Скальд та багато інших.
Навики бойового досвіду бійці «Альбіну» набували безпосередньо на лінії зіткнення.
Звільнили Велику Комишуваху
Буковинським військовим запропонували оформитися підрозділом до 93-го окремого батальйону ТрО 107 бригади, що, власне, вони і зробили.
Історія підрозділу «Альбін» розпочинається в 107 бригаді, а саме в боях під Ізюмом на Харківщині. Формально 10 вересня вважають річницею створення Альбіну. У цей день 2022 року військові підрозділу звільнили населений пункт Велика Комишуваха під Ізюмом. Велика Комишуваха стала місцем бойового хрещення формування. Це сталося під час Харківського контрнаступу.
“Альбін” у селі Велика Комишуваха. Фото надав Ігор Лучак
«Під час битви за Велику Комишуваху у складі 93 батальйону, в якому ми тоді перебували, нашій групі вдалося просунутися вглиб села. Там у нас була секретна позиція. Ізюмську кампанію ми пройшли без жодного поранення. Це не на 100% майстерність – зіграли дисципліна і бажання розвиватися та військова удача», – каже ГЕС.
Підрозділ із Буковини брав участь у битві на річці Оскіл на Харківщині, далі був Лиманський напрямок. Там, за словами Ігоря Лучака, у них з’явилося розуміння, що таке війна дронів. Багато дронів було і на Луганському напрямку.
У складі 93-го батальйону Альбін продовжував службу в Чернігівській області та на Лиманському напрямку – село Макіївка. У цьому населеному пункті тримали оборону більше року.
Перехід до Нацгвардії п’ятого батальйону «Любарт»
2024 року розпочинається новий етап розвитку та історії підрозділу «Альбін». Увесь склад вирішує перейти до 12-ої бригади Національної гвардії «Азов» 5-го батальйону «Любарт».
У складі Азову буковинський підрозділ бере активну участь у бойових діях на Торецькому напрямку.
«На Торецькому напрямку загинув друг Філ. А в Макіївці ми втратили друга Патрона», – ділиться ГЕС.
Підрозділ масштабується, і «Альбін» стає повноцінною ротою спеціального призначення. Ігор Лучак залишається командиром «Альбіну». Відбуваються реформи, утворюється перший армійський корпус НГУ «Азов». П’ятий батальйон, у якому перебуває Альбін, масштабується до бригади.
«Наразі ми продовжуємо воювати у складі першого армійського корпусу НГУ “Азов” і 20-тій бригаді НГУ “Любарт”», – каже ГЕС.
Підрозділ «Альбін» виконує різні завдання: як штурми, так і вогневі нальоти, зачистки, рейди. Часто це оборонний бій.
«Та щойно з’являється можливість контратакувати, ми штурмуємо ворожі позиції», – каже ГЕС.
«Мене фактично відкопали»
Ігор Лучак нині перебуває на реабілітації у Чернівцях. Каже, що це стало можливим через поранення.
«Якби я не отримав поранення, ми б зараз не записували інтерв’ю. У період активних зіткнень я повинен бути там, не можу дозволити собі поїхати відпочивати», – каже ГЕС.
Для нього як командира дуже важливе життя бійців із підрозділу.
«Я не намагаюся вберегти від виконання завдань своїх бійців – навпаки, ми завжди намагаємося виконати їх успішно. Але створюємо умови, щоб мої бійці повернулися живими. Проте, на жаль, не завжди так виходить, адже на полі бою застосовують усі види зброї: від стрілецької до високоточних ракет», – каже Лучак.
ГЕС отримав поранення у Донецькій області. Це було пряме потрапляння КАБа в укриття, де він перебував у той момент.
«Мене в прямому сенсі відкопали. Доставили на стабпункт, а згодом у реанімацію в Дніпро. Я відновлююся і хочу швидше повернутися до своїх побратимів», – ділиться Ігор Лучак.
«Використовують іранську зброю та мають хорошу підготовку»
Ігор Лучак каже, що росія запускає по військових та мирному населенню різні види озброєння. Його передають російській федерації Північна Корея, Іран, Китай.
«Щодо інформаційної гігієни вони поводяться стримано, не афішують та не анонсують це. Але військові знаходять уламки від озброєння, де є серійні номери. Експерти це підтверджують. І сама підготовка російських військових набагато краща, ніж була до 2022 року», – зазначає Лучак.
«Але в нас немає іншого вибору, аніж боротися», – каже далі ГЕС.
І тут не стоїть питання, наскільки нас вистачить, каже військовик, – а потрібно ставити запитання, наскільки українці готові захищати Батьківщину, допомагати армії. Ті, хто від початку повномасштабної на війні, теж виснажуються на фронті, отримують поранення, гинуть. І багато з них уже не можуть повернутися в армію.
Лиманський напрямок. Фото надав Ігор Лучак
«Зараз у нас відбувається іспит української нації на її стійкість, згуртованість, взагалі – тест на українця», – продовжує ГЕС.
Ігор Лучак каже, що є волонтери, які допомагають їм від початку повномасштабного вторгнення. Але й відчувається байдужість у суспільстві, є люди, які думають, що війна десь далеко і їх не зачепить.
«Якщо ті, хто виконує бойове завдання на лінії зіткнення, залишаться без підтримки, різнобічної підтримки, – війна зачепить усіх. Також і в Чернівцях», – наголошує військовик.
Ігор Лучак звертає увагу на те, що в усіх підрозділах, бригадах, корпусах є нестача особового складу.
«Ми намагаємося цю нестачу компенсувати десь технологіями, трошки більшою підготовкою особового складу, ніж у інших підрозділах чи бригадах. І перш за все – збереженням життя наших побратимів», – продовжує він.
У Чернівцях незабаром відкриють рекрутинговий центр підрозділу «Альбін». Нині охочі долучитися до них та до 20-ої бригади «Любарт» можуть переглянути вакансії на сайті за посиланням.
Загубили бійця на позиції
Військовик Ігор Лучак згадує випадок, коли загубили бійця – оператора БПЛА Миколу Голову. Це трапилося на позиціях поблизу села Невського на початку 2023 року. Боєць тоді був у піхоті. Військові змінювали позицію, відходили. Там загубили його. Коли відновили позиції, з’ясувалося, що боєць нікуди не зник – він так і залишався на місці.
«По факту позиція не була втрачена, бо там перебував наш боєць, – жартує ГЕС. – Він заснув. Коли відновилися на позиції, побратим підходить до нього і каже: “Ей, ти що, живий? Ти тут?” Микола відповідає: “Так. А що трапилося?” – “Так позицію втрачено, ми тільки її відновили”», – розповідає Ігор Лучак.
Командир роти пригадує випадок, коли мало не вистрелив у своїх. Трапилося це у Макіївці, коли з ними працювали суміжники. Це були мобілізовані чоловіки. Уночі вони змерзли, тож знайшли ворожі кітелі та вдягнули їх.
«Я вийшов зранку на позицію, і тут – виходять двоє в російських кітелях. Я мав зброю і вже готовий був вистрілити. Але інтуїтивно зрозумів, що це свої», – ділиться ГЕС.
Тоді дісталося старшому групи за російську форму. Але той заспокоїв командира роти, мовляв, усе гаразд, «це наші талісмани на позиції».
Командир роти каже, що у них є багато відважних випадків. Один із них – коли парамедик Женя Борзий врятував десятки життів – реанімував військовиків на полі бою. Або ж нерівні бої, коли наших було п’ятеро проти двадцяти ворожих. Тоді було знищено багато росіян.
Кішка Боня. Фото надав Ігор Лучак
Підрозділ має талісман – кішку Боню. Військові евакуювали її з Макіївки Луганської области влітку 2023 року.
Боня донині з ними. Всюди, де б вони не були, на різних напрямках, вона завжди поруч.
«Маємо врятувати державність та зберегти націю»
Власне, на запитання, чого не вистачає нині українцям, командир роти каже, що терпіння.
«Терпіння зробити справу до кінця. Українці чекають на переговори, але все ж результат цих переговорів буде на полі бою. Треба довести справу до кінця. Бути більш згуртованими і завжди пам’ятати, що ми на своїй землі, ми господарі, і треба врятувати нашу державність, зберегти націю», – продовжує Ігор Лучак.
Ігор Лучак згадує своїх побратимів Шпрота, друга Патрона, який загинув у Макіївці, Філа Пилипа Стахова – 12 вересня буде річниця його загибелі.
Військовик звертається до читачів, закликає виходити на акції підтримки військовополонених. Адже багато бійців Сил оборони України, зокрема Азову, перебувають у полоні.
«Їм потрібна підтримка, станьте їхнім голосом».
Фото Максима Козменка
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media