Пам’яті сержанта Миколи Синяка (позивний «Бумер»)

25.08.2025 09:00

Укрінформ

Був не просто побратимом, а братом по духу 

Микола народився 14 травня 1978 року у с. Велика Офірна на Київщині. Навчався у школі в сусідній Малій Снітинці, а після її закінчення у 1996 році проходив строкову службу у Збройних силах України. 

Згодом працював за різними напрямами – у поліції, в будівельній галузі, водієм. За спогадами доньки Анастасії, автомобілі були справжнім захопленням і покликанням чоловіка. 

"Мій батько завжди був опорою для родини, вірним другом і прикладом гідності для своїх дітей. Відкритий, чесний, доброзичливий — він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки", – згадує дівчина.

Якраз у день народження, 14 травня 2022 року, Миколу призвали до лав ЗСУ. Він проходив курс підготовки за стандартами НАТО у Великій Британії, згодом став командиром мотопіхотного відділення 1004-го окремого батальйону охорони та обслуговування. 

"Усі, хто служив із ним пліч-о-пліч, згадують його як людину, яка завжди йшла першою, дбала про своїх підлеглих та була не просто побратимом, а братом по духу", – розповідає донька Героя. 

24 серпня 2024 року підрозділ «Бумера» під час бойового завдання потрапив у ворожу засідку під Новгородівкою, що біля Покровська. Повернутися вдалося не всім – Микола зник безвісти. 

Повернути тіло воїна додому рідні змогли майже за рік, коли отримали підтвердження ДНК-експертизи. Сержанта Миколу Синяка поховали 14 липня 2025 року на Малоснітинському кладовищі. 

"Микола Іванович став символом справжнього українського воїна — нескореного, вірного присязі, відданого своїй державі. Його подвиг заслуговує на визнання не лише родини та побратимів, а й усієї української нації", – наголошує Анастасія. 

Підтримати петицію до Президента України про присвоєння Миколі Синяку звання Героя України можна за цим посиланням.

Вічна пам’ять Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Анастасія Лазоренко

За матеріалами Фастівської міської ради, петиції про присвоєння звання Героя України

   
Новини з передової