Пам’яті спортсмена, гранатометника Андрія Бурчака (позивний «Лютий»)
Хвилина мовчання
26.06.2025 09:00
Укрінформ
У день загибелі Андрій встиг витягнути з-під обстрілу чотирьох поранених побратимів
Професійний спортсмен, у мирному житті фотограф та відеограф із Чернівців Андрій Бурчак після початку повномасштабного російського вторгнення разом зі своїм старшим братом приєднався до лав ЗСУ. Він продав своє професійне обладнання і за виручені кошти придбав дрон для свого підрозділу. А під час одного із масованих обстрілів пішов рятувати побратимів. Зумів відтягнути на безпечну відстань чотирьох поранених бійців, та коли пішов за п’ятим, їх накрило вогнем із ворожих «Градів». Це сталося 24 грудня 2022 року.
Андрій народився і виріс у Чернівцях. Його батько займався альпінізмом і часто брав малого Андрія із собою в гори. З дитинства хлопець займався стрільбою з лука у спортивній секції. І вже у дев’ятому класі Андрій виконав норматив майстра спорту України із цього виду спорту. За свою дитячу та юнацьку кар’єру спортсмена виборював призові місця на чемпіонаті Україні, став срібним призером міжнародних змагань «Золота осінь», переможцем міжнародних змагань «Олімпійські надії» та інших.
– У нього була завжди велика мотивація. І в спорті, і в усьому, чим він займався. Він завжди ішов нехай і важким шляхом, але робив усе, щоб досягнути успіху, – пригадує батько.
Після закінчення школи Андрій навчався у Чернівецькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ на спеціальності «Економічна кібернетика». Потім і працював у цьому ж навчальному закладі. Та одним із головних захоплень хлопця була професійна фотографія та відеозйомка. Ще із дитячих років він надсилав свої фотороботи на різноманітні конкурси і виставки. Захоплювався зйомками екстремальних видів спорту.
– Андрій був справжнім фахівцем. Ще на початку 2000-х робив чудові знімки екстремальних трюків сноубордистів у русі. Так тоді ще мало хто фотографував. Загалом він був ще той екстремал, коли йшлося про гори, – розповідає у Фейсбуці приятель воїна Петро Дарій.
До початку повномасштабного російського вторгнення Андрій працював відеооператором у приватній фірмі, проводив зйомки автомобільних перегонів. Також він дуже любив подорожувати, й особлива любов у нього була до гір.
За словами батька, Андрій того року збирався змінити свій спосіб життя – запланував одружитися. Та сталося інакше…
Коли почалася велика війна Андрій разом зі своїм старшим братом Денисом вирішили долучитися до українського війська. Денис відправився до підрозділу, в якому служив під час проведення АТО/ООС. А Андрій записався до 107-ї бригади ТрО, став гранатометником. Там йому дали позивний «Лютий».
Батько воїна розповів, чому йому могли дати такий позивний.
– Є фотографія Андрія, це був лютий – початок березня, якраз сніжно так було. І Андрій сфотографувався у повному екіпіруванні, а на голові капелюх, і виклав це у соцмережах. А старший брат йому тоді зразу написав: «Де твоя шапка?»
Андрій разом зі своїм підрозділом брав участь у звільненні Харківщини і Сумщини від російських загарбників. Пізніше його підрозділ перевели на Донеччину, під Бахмут.
Саме там 24 грудня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу загинув гранатометник Андрій Бурчак. Йому назавжди лишилося 35 років.
Андрій Бурчак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою головнокомандувача ЗСУ.
Під час своєї військової служби Андрій записував та виставляв у соцмережах різні відео про життя військових. В одному з роликів він попросив, щоб у разі його загибелі присутні на похороні віджимались від землі.
Поховали військового 28 грудня 2022 року на Алеї слави у Чернівцях. Того дня побратими і друзі воїна здійснили його останнє бажання та виконали вправи з віджимання.
Слава і честь Герою!
Фото із соцмереж
Новини з передової