10 Червня • Буковина Онлайн

Пам’яті активіста та захисника Юрія Сікиринського (позивний «Адвокат»)

Пам’яті активіста та захисника Юрія Сікиринського (позивний «Адвокат») Хвилина мовчання 10.06.2025 09:00 Укрінформ «Такі люди штовхають цей світ уперед», – сказала про свого чоловіка-Героя Соломія Сікиринська.

10.06.2025 09:00

Укрінформ

«Такі люди штовхають цей світ уперед», – сказала про свого чоловіка-Героя Соломія Сікиринська. Юрій Сікиринський був успішним адвокатом, волонтером, громадським активістом, учасником Революції Гідності, батьком п'ятьох дітей.

Юрій Сікиринський народився 3 лютого 1971 року у Львові. Проживав у селі Солонка. Навчався у загальноосвітній школі №53 (сьогодні – Львівська гімназія «Престиж»). Закінчив історичний та юридичний факультети Львівського національного університету імені Івана Франка.

Брав активну участь у подіях двох Майданів, з початком війни у 2014 році їздив на схід країни як волонтер.

Він адвокатську діяльність в об’єднанні “Домінанта” та власному адвокатському бюро “Юрія Сікиринського”. Останні роки працював у транспортній компанії в Нідерландах. Був різносторонньою людиною: все життя підкорював найвищі гори, ліси і річки, любив стрибки з парашутом, мотоцикли, велосипедні поїздки.

На момент російського вторгнення Юрій працював за кордоном, але повернувся додому боронити свою землю від агресора у лавах 125 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Захисник виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині. Був командиром відділення зв’язку. Під час другої ротації у Бахмутський район зголосився виконувати обов’язки командира розвідувального взводу.

Герой поліг у бою 14 червня 2023 року в районі населеного пункту Роздолівка Бахмутського району.

Рідні, друзі та колеги згадують Юрія як чуйну людину, люблячого та дбайливого чоловіка, доброго батька та відповідального адвоката.

Донька воїна Марта Сікиринська, випускниця УКУ так описала свого батька-Героя: «Тато – це про гори за будь-якої нагоди, парашути, ліси, сині руки від ягід, які обов’язково треба було їсти з кущів, запливи через Світязь і велоподорожі. Про найхолодніші річки, найгустіші хащі і найзасніженіші кучугури. Його спосіб життя – колекція рентгенівських знімків: він жив, травмувався і продовжував жити далі. Тато — це про футбол, крики “ГОЛ” на цілу хату, найкрутішу музику, пінку з пива і про постійні підколи. Тато – це про стихію, свободу, ризики і крутість».

Дружина Героя Соломія Сікиринська розповідає, що Юрій збирався їхати на схід ще у 2014 році, але у них було п’ятеро неповнолітніх дітей. Він тренувався, казав, що кожен чоловік має бути готовий боронити державу. Також волонтерив – збирав кошти на автомобілі для військових, відвозив автівки на схід. “Він розумів, що ворог не відступить, що рано чи пізно буде широкомасштабна війна, і ми маємо бути до неї готові… Також добре розумів, хто він і що робить на фронті. Пішов на війну абсолютно свідомо”, – згадує дружина.

Похований Юрій на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. 24 лютого 2024 року захиснику посмертно присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» – за особисту мужність і героїзм.