Федорука обирали на посаду міського голови чотири рази.
Фото: телеграм-канал Романа Клічука
Сьогодні, 10 травня, чернівчани прощалися з багаторічним мером Чернівців Миколою Федоруком.
Федорук обіймав посаду міського голови Чернівців чотири каденції поспіль – з 1994 до 2011 року.
Політолог, який знав особисто і давно Федорука Ігор Буркут, поділився спогадами про розвиток міста за часів його правління, що не зробив на цій посаді колишній мер та чого остерігатися від опонентів управлінцям.
Фото з фейсбук-сторінки Ігоря Буркута
«Люди побачили в його особі доброго господарника і людяного керівника»
Микола Трохимович очолив Чернівецьку міську Раду 1994 року. А через три роки, під час реформи місцевого самоврядування, став міським головою, або як цю посаду називають – мером Чернівців. Чому чернівчани обрали саме його, а не когось іншого, адже конкуренція була справжня? Федорука в місті знали добре ще з його комсомольських часів, а особливо на початку 1990-х років, коли він очолював Першотравневий район Чернівців. Люди побачили в його особі доброго господарника і людяного керівника, який уважно вислуховував тих, хто до нього звертався, і багатьом допомагав.
Чотири рази обирали головою
Микола Трохимович очолював місто до 2011 року, його чотири рази обирали на посаду міського голови. Це дуже складні роки: саме тоді країна переживала перехід від радянського минулого до формування Української держави. Старе розвалювалося на очах, а нового ще не встигли створити. Кризові явища з особливою силою відчувалися як в економіці, так і в ідейному житті. За часів СРСР у Чернівцях створили декілька великих підприємств військово-промислового комплексу, які незалежній Україні виявилися непотрібними, тому припинили своє існування. Натомість значна частина колишніх їхніх працівників вимушена була зайнятися дрібною торгівлею, іншими видами бізнесу. Місто втратило і низку наукових установ – а до того воно вважалося таким, де науковці складали помітну частку населення. Треба було шукати нові заняття для тих, хто втрачав роботу.
Розвивали туристичну сферу
Міська влада почала розглядати можливості розвитку туристичної сфери, перетворення Чернівців на привабливий туристичний об’єкт, в якому швидко розвивається готельний, ресторанний та інші види бізнесу, пов’язаного з масовим напливом туристів.
Микола Трохимович прекрасно розумів, наскільки привабливою є архітектура старих Чернівців, якою є їх багата історія. Він запросив до себе групу істориків, щоб обговорити ці питання. Під час наради я нагадав, що в кабінеті завідувача відділом дорадянської історії Чернівецького обласного краєзнавчого музею зберігається старий прапор Чернівців ще австрійських часів. Федорук оглянув прапор і запропонував відновити його, оновивши державну символіку на міському гербі. Цю роботу виконав талановитий художник Орест Криворучко. Відновили і міський девіз на прапорі, але переклали латинський вираз Viribus unitis українською мовою – Спільними зусиллями! Цим девізом Микола Трохимович намагався керуватися у своїй діяльності на благо міста.
Був ініціатором відновлення міста до 600-річчя
Мабуть, найважливішим для міста було те, що Федорук зробив до 600-річчя першої письмової згадки про Чернівці. Відремонтовані історичні споруди придали місту святковий, урочистий вигляд. Навіть зроблено було спробу привести до ладу чернівецькі дороги, які викликали стільки нарікань як містян, так і гостей міста. Відновили аеропорт, збудували другу чергу об’їзної дороги. У місті тривало будівництво житла, важливих об’єктів соціальної сфери. Великим плюсом мера було те, що він намагався недоторканим зберігати центр міста, що надає Чернівцям особливої привабливості в очах всіх, хто знайомиться зі столицею Буковини. Тут за часів Федорука будували не безликі хмарочоси, а пам’ятники нашим великим землякам, а також пам’ятники Шевченку, Котляревському… У той же час Федорук довго опирався відкриттю пам’ятника Буковинському куреню, зважаючи на шалений опір старих сил, які тоді мали чималий вплив на громадську думку в Чернівцях. Довго перелічувати те, що було зроблено, але і чимало є такого, чого зробити не вдалося. Лише згодом ми дізнаємося про те, як і кому дісталися в Чернівцях ті чи інші ділянки земля, що були у комунальній власності. На адресу мера лунали різні звинувачення, особливо під час виборчих кампаній, проте неспростовних доказів їх так ніхто і не зміг надати.
«Людям подобалася його доступність»
Так довго на посаді Микола Трохимович перебував тому, що його діяльністю була задоволена більшість чернівчан. Людям також дуже подобалася його доступність: навіть на вулиці він міг вислухати тих, хто звертався до нього за допомогою.
Від посади Миколу Федорука відсторонили його противники з числа прибічників олігарха Фірташа, котрий нині ховається в Австрії від українського і американського законодавства. Вони сформували більшість у міській раді, а мер там не мав політичної сили, на яку міг би спертися. Федорук підкреслював постійно, що займається господарством, а не політикою. Коли йому радили сформувати власну політичну силу, він жартував, що відноситься до «партії чернівчан». А без опори на могутню політичну силу в сучасній Україні кар’єру в управлінських структурах зробити неможливо.
«Головне для мера – знати і любити своє місто»
Головне для мера – знати і любити своє місто, намагатися зробити його кращим, ніж воно було раніше. І обов’язково керуватися девізом «Спільними зусиллями!», спираючись на команду, що складається з талановитих і енергійних людей. В жодному разі не можна недооцінювати своїх конкурентів, тому треба бути постійно готовими до болючих ударів, які ті завдаватимуть у найнесподіваніші моменти.
Фото Ігоря Константинюка
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media