За вікном долі – у ритмах Дністровської ГАЕС
Чи могло уявити мале дівчатко, що колись у її рідному селі, в урочищі Магмутівка, там, де стояв старий вітряк, де з діда-прадіда місцеві випасали худобу, розпочнеться будівництво, яке змінить хід історії не лише тамтешніх сіл і громад, а й усього регіону та вітчизняної гідроенергетики в цілому?!
Нині, вдивляючись щодня зі свого робочого місця у рідні простори, мимоволі зупиняючи погляд на даху своєї оселі, що десь там видніється серед домівок і обійсть василівчан, кухар Дністровської ГАЕС Любов Антонівна Шавелькіна розпочинає владарювати над першими стравами, аби опівдні персонал станції та робітники підрядних організацій могли по-справжньому смакувати улюбленим уже борщем чи супом.
І таких поглядів крізь вікно до рідного серцю Дністра за майже 13 літ було ой як багато: і піднесено-заклопотаних перед приїздами традиційних робочих делегацій, і напружено-зосереджених, коли тривалий час поряд з роботою кухаря ще й робила відповідну калькуляцію по всій їдальні; і звично-розмірених у щоденних ритмах від ранкового перевтілення біля великої кухонної плити до приємної втоми після закінчення робочого дня; і злякано-тривожних після повномасштабного вторгнення, і вже зболено-безпорадних після прильоту під час ракетного удару по станції 31 жовтня 2022 року, і все ж вдячно-переконливих із вірою та мріями про мирну блакить над українською землею.
Наче вчора молода дівчина розпочала свій трудовий шлях робітницею охорони в Управлінні будівництва Дністровського комплексного гідровузла – це був жовтень 1976року. А сьогодні загальний стаж роботи Любов Антонівни Шавелькіної складає понад 39 років, з них більше 25 років в енергетиці.
І хоч десь там, на життєвій палітрі цьогорічна осінь пишно розмалює своїми барвами її рясний ювілей, жінка із вдячністю вдивляється у своє минуле, а надто – у щедрі родинні скарби – двох синів (з одним із них та його дружиною разом працюють на станції) і чотирьох онуків. Коли-не-коли зі спогадів виринатимуть незабутні моменти з історії Дністровської ГЕС-2 (сьогодні це ПрАТ «Нижньодністровська ГЕС»), змінюватимуться кадрами кухарських і не тільки турбот на всіх інших робочих місцях і підприємствах і знову повертатимуть у особливі події та ритми, пуски і зустрічі, свідком яких була на гідроакумулюючій, яку бачить і відчуває долею за кілька сотень метрів від рідного обійстя.
А попереду – найголовніше, найомріяніше для кожного українця: наша Перемога, весна, розквіт своєї праотчої землі, щасливе життя і, звичайно ж, енергетична безпека і стабільність такого важливого енергооб’єкта, народження і розбудова якого тривало направду на її очах, частинкою якого була і є упродовж майже 13 літ.
Інна Гончар
Пресслужба Дністровської ГАЕС
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні