День 24 лютого 2025 року: як «помиральна яма» перетворилася на окоп
25.02.2025 20:19
Укрінформ
У третю річницю Великої війни трапилися важливі для України події, були сказані правильні слова і проявилися багатообіцяльні тенденції
У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії – у Києві відбувся саміт «Підтримуй Україну» під головуванням Президента Зеленського. Захід об'єднав понад 40 лідерів держав, урядів, представників ЄС та міжнародних організацій у форматі онлайн та офлайн. Це багато. Сам масштаб саміту, його бездоганне забезпечення в місті, яке три року тому покинули ледве не всі західні дипломати, говорить про те, що по суті Україна перемогла в цій війні. Залишилося лише оформити цей факт. І одночасно визнати, що до цього ще багато доведеться докласти зусиль.
Звісно, ложка дьогтю була. А як ще назвати те, що ключовий союзник – Сполучені Штати – участі в саміті на рівні високопоставленої делегації не брали, і заяви президента Трампа, зроблені напередодні, відчутно вплинули на загальну атмосферу в Україні і в Європі. Втім, ніщо так швидко не змінюється в сучасному інформаційному світі, як геополітична ситуація.
У ці ж години, коли в Києві проходив представницький європейський саміт, у Вашингтоні до Білого дому під’їхав автомобіль Еммануеля Макрона. Президента Франції зустріла помічниця(!) державного секретаря. Але Макрон, якщо й образився, то цього ніхто не помітив, зате дав майстер-клас сучасної ефективної дипломатії. Він чітко заявив Трампу про те, хто на кого напав у російсько-українській війні, хто, скільки і як платив за війну, і чому Європа була, є і буде на боці України. Там, де треба «підмазав» самолюбство Дональда і в результаті при Макроні Трамп сказав кілька цілком прийнятних для України речей і навіть особисто анонсував свою зустріч з Президентом України.
Між тим у Нью-Йорку, в ООН, пройшло голосування по двох резолюціях щодо третьої річниці – україно-європейській і американо-російській (де-факто). Українська дипломатія отримала тут беззаперечну моральну перемогу. Обидва проєкти набрали голосів «за» порівно – 93. Але перед тим з «не нашого» документу було вилучено російські забаганки, а натомість були внесені «європейські» поправки, які цілком нас задовольнили.
Так, у Радбезі ООН було прийнято іншу американську резолюцію про «конфлікт», який почав «невідомо хто», але теж без російських забаганок.
Уже в середині дня стало відомо про перемогу на виборах у Німеччині Фрідріха Мерца з його ХДС, який одразу заявив, що працюватиме задля гарантування безпеки Європи силами саме Європи. Майбутній канцлер натякнув навіть на новий оборонний союз, який може бути створений паралельно НАТО. Чим не новина №1 для України?
Нарешті під вечір з Москви почулося дещо незвичне. Путін сказав, що не заперечує української державності й навіть висловив готовність обговорити обмеження воєнних видатків на 50% згідно пропозиції президента США. А про що це свідчить? Про те, що вже не витримує Раша неймовірного напруження війни на українському фронті й санкційний тиск Заходу.
Отак, здавалось би дивовижним чином, протягом одного змінилася геополітична ситуація навколо України. Втім, нічого «дивовижного» тут насправді нема. Це все склалося з героїзму ЗСУ, твердості керівництва України, вправності української дипломатії і, безперечно, вірності й сили об’єднаної Європи.
КЛЮЧОВІ ЗАЯВИ ЛІДЕРІВ НА САМІТІ: МИ З УКРАЇНОЮ
Президент України Володимир Зеленський: «Наша повага зараз – українців, українок, також мільйонів людей в усьому світі – наша повага усім вам. І таким лідерам і народам, як ваші. Які з нами від початку. Які допомогли врятувати тисячі життів. Які допомагають нам захищати наше небо та зберігати позиції на фронті. Які розбудовують разом із нами виробництва зброї, щоб наповнити і наші, і свої арсенали. Які прихистили українців, коли це було так потрібно. Які не мовчать, коли світ повинен чути, що відбувається. І які – ми це дуже-дуже цінуємо – підтримують сильну дипломатію заради миру. Я хочу подякувати всім вам за підтримку! Я дуже пишаюся нашою з вами дружбою».
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн: «Боротьба України за свою незалежність є боротьбою за майбутнє всієї Європи. Ми стоїмо пліч-о-пліч з українським народом у цей важкий час».
Президент Європейської ради Антоніу Кошта: «Європейський Союз продовжуватиме надавати всебічну підтримку Україні, доки її територіальна цілісність не буде повністю відновлена».
Президент Литви Гітанас Науседа: «Настав час лідерства, тож європейці без жодної затримки мають взяти на себе відповідальність за свою безпеку, яка залежить від безпеки України. Саме тому давайте прискоримо вступ України до Європейського Союзу. Я пропоную дату – 1 січня 2030 року, а перший кластер переговорів можна відкрити вже протягом кількох тижнів. Давайте зробимо шлях України до ЄС невідворотним».
Президент Чехії Петр Павел: «Мир, який будується на приниженні жертви – це зрада, а не справжній мир. Чехія має такий досвід – це Мюнхенська угода 1938 року. Кожні перемовини повинні починатися з чіткого визнання, хто такий агресор, а хто жертва. Володимир Зеленський – демократично обраний президент, і його легітимність не викликає сумнівів».
Прем’єр-міністр Фінляндії Александр Стубб: «Підтримка України – це підтримка ідентичності та історичного досвіду. Путіну довіряти не можна, і якщо Росія отримає те, що хоче, то на Україні не зупиниться. Тому Фінляндія підтримуватиме Україну так довго, як буде потрібно. Росії треба дати зрозуміти: не вона вирішуватиме, чи буде Україна в ЄС і НАТО і чи буде вона мати миротворців, як і не їй вирішувати, яким буде порядок безпеки в Європі».
Канадський прем’єр Джастін Трюдо: «Україна не заслужила на жоден день війни. Вона не провокувала і не хотіла війни. Росія розпочала війну з однієї причини – прагнення стерти Україну і розширити свої території. Мир не може бути без українців за столом переговорів».
Прем'єр Словенії Роберт Голоб: «Те, як проходитиме мирний процес, визначатиме майбутнє Європи».
Прем'єр-міністерка Ісландії Кріструн Фростадоуттір: «Без поваги до міжнародного права у світі маленькі країни, зокрема, такі як Ісландія, можуть постати перед загрозою. Україна бореться за усю Європу».
Прем'єр Греції Кіріакос Міцотакіс: «Жертви України у війні не повинні бути даремні. Лише Україна має вирішувати, яким має бути мир. Лише Київ має визначити, яким має бути її майбутнє».
Це далеко не повний перелік заяв. Але ключове – цей саміт продемонстрував незмінну підтримку України, яка втілилася у конкретних рішеннях щодо фінансової, військової та гуманітарної допомоги.
НЕ ЛИШЕ СЛОВОМ, А Й ДІЛОМ
Єврокомісія обіцяє підтримку 3,5 млрд євро в березні поточного року. Крім того, на рівні ЄС розглядають можливість надання Україні нового військового пакета допомоги у розмірі від 20 до 30 мільярдів євро.
Велика Британія анонсувала найбільший з наданих цією країною пакет військової допомоги Україні на суму 4,5 млрд фунтів стерлінгів ($5,6 млрд).
Іспанія надасть Україні військовий пакет допомоги на 1 млрд євро у 2025 році, заявив голова уряду Іспанії Педро Санчес, не уточнивши, що увійде до цього пакету.
Норвегія виділить 3,5 млрд євро військової допомоги Україні у 2025 році, 1 млрд євро – на гуманітарну підтримку, 300 млн євро – на енергетику, ще 300 млн євро – на розвиток промисловості.
Данія додатково виділяє $280 млн на боєприпаси для України і навчання військових.
Естонія цього року збільшить військову допомогу Україні ще на чверть, придбавши для неї 10 тис. снарядів за додаткові 25 млн євро. До цього додасться вже обіцяна допомога естонської оборонної промисловості в розмірі 100 млн євро.
Ісландія у 2025 році подвоїть оборонну допомогу Україні, пообіцяла прем'єр-міністерка Ісландії Кріструн Фростадоттір.
Це теж далеко не повий перелік
ПЛЮС – НОВІ САНКЦІЇ ПРОТИ РФ
Цього дня глави МЗС країн Євросоюзу також схвалили 16-й пакет санкцій проти РФ. Санкції введено проти 48 російських фізичних і 35 юридичних осіб, які «відповідальні за дії, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету й незалежності України». Крім того, під санкції Євросоюзу потрапили 74 танкери тіньового російського флоту, які перевозять нафту з РФ в обхід заборон.
Велика Британія в пакеті санкцій проти країни-агресора Росії заборонить в'їзд у країну всім російським міністрам, керівництву федеральних і регіональних відомств, керівництву великих фінансових, енергетичних і медіакомпаній.
МИ ПОЧУЛИ ЧІТКІ ЗАЯВИ ПРО ПІДТРИМКУ – БЕЗ РОЗМИТИХ ФОРМУЛЮВАНЬ ТА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТРАКТУВАНЬ
Укрінформ розпитав у політологів та дипломатів, що ми, українці, важливого почули від наших союзників, що конкретно цей саміт нам приніс, які загалом висновки напрошуються?
«Як на мене, найкращим підсумком вчорашнього дня є те, що попри весь потік треш-току з боку Трампа, Україна зберігає та навіть посилює коло друзів. І відсутність офіційної делегації США саме на річницю повномасштабного вторгнення лише підкреслила, що Європа (та інші партнери) змушені зараз як ніколи виявляти ініціативу», – коментує політичний експерт Юрій Богданов.
За його словами, ми побачили, що європейці не збираються «зливати» Україну, натомість показують готовність надалі інвестувати в безпеку та відбудову: «Це були не тільки заяви – пролунали конкретні анонси постачань зброї і спільних оборонних проєктів».
Суто з практичної точки зору цей візит (і загалом захід у Києві) був корисний як морально-політичний сигнал: Трамп може атакувати Україну словесно, сіяти сумніви в американських цінностях, але європейці (і не лише) показують, що Україна стала важливим елементом європейської безпеки.
«Це підтверджує, що навіть у разі божевілля США ми не залишаємося наодинці», – наголосив експерт.
«Навіть Дональд Трамп не може цей процес відкотити. Наші партнери з Європи й інших притомних країн не втомилися від допомоги, навпаки розуміють, що зараз ключова фаза війни. Україна залишається тим центром, навколо якого об’єднується цивілізований світ (принаймні, його переважна більшість)», – підкреслив Юрій Богданов.
Його останню фразу «підхопив» Олег Саакян, голова платформи Єдиний координаційний центр: «Європа опинилася між путінським ковадлом та трампівським молотом. Звідси вона вийде або загартованішою, або Європа може опинитися на місці сьогоднішньої України. Мабуть, вперше за всі 11 років Європа відчуває, що вона опинилася в одному човні з Україною і, думаю, що більшість не могла собі уявити подібного, що на саміті європейських лідерів в Україні з причини третіх роковин повномасштабного вторгнення, президент України на тлі інших лідерів буде виглядати як єдиний дорослий у кімнаті. Це, як на мене, і є найкращою ілюстрацією того, наскільки змінився світ і згідно з біблейською мудрістю перші стали останніми, а останні стають першими».
Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, каже, що хоч до Києва не приїхав жоден високий делегат від США, проте «їхня тінь безперечно відчувалася».
«Що важливого приніс цей саміт? Перш за все – чіткі заяви про підтримку України. Без розмитих формулювань, без альтернативних трактувань. Партнери вкотре наголосили: війна має завершитися на справедливих умовах, а допомога Києву продовжуватиметься», – акцентує політолог.
Ще один важливий сигнал – Європа поступово усвідомлює свою роль у світовій безпековій архітектурі.
«Якщо раніше подібні саміти були радше демонстрацією позиції для Москви, то цього разу чіткий меседж полетів і за океан. Європа прагне більшої суб'єктності у відносинах зі США, і, схоже, готова до серйозних кроків. А Трамп? Він у своєму стилі. Не знайшов часу особисто зустріти Макрона, відправивши замість себе помічницю держсекретаря, відповідальну за дипломатичні ноти. Раніше змусив Дуду півтори години чекати, щоб, урешті-решт, лише 10 хвилин для розмови виділити. На саміті G7, який проходив 24 лютого, теж не обійшлося без його звичних випадів, приміром, він укотре назвав прем’єра Канади «губернатором». Ну, таке…».
У будь-якому разі саміт у Києві дав чіткий сигнал: підтримка України залишається міцною, а Європа дедалі активніше формує власний порядок денний у сфері безпеки.
«Хтось влучно написав у соцмережах: за кілька днів до 24 лютого українці викопували «помиральну яму», а в сам день річниці поступово перебудували її в окоп. Це, мабуть, найкраще відображає нинішню ситуацію. Вона дуже непроста і як вона розвиватиметься далі – передбачити складно. З одного боку – єдність Європи, бажання допомагати далі, анонсовані 20–40 мільярдів євро підтримки. Так, Угорщина традиційно заявила, що голосуватиме проти. Але реалії такі, що європейські лідери можуть знайти спосіб обійти її позицію. Кожна країна окремо може взяти на себе фінансові зобов’язання, і це вже не виглядає нереалістичним. Бо Європа розуміє просту річ: поки тримається Україна – вона тримає і стабільність на всьому континенті. З іншого боку – США, де ситуація залишається нестабільною. Трампа «хитає» настільки, що складно робити будь-які прогнози. Проте одна річ стає зрозумілою: його ідея «домовитися з росіянами, змусити Україну підписати що завгодно» виглядає все менш реальною. Європа підтримала Україну й чітко показала, що такий сценарій її не влаштовує».
Дипломат Вадим Трюхан теж називає роковини з моменту широкомасштабного вторгнення РФ знаковим днем для України: «Прибуття в Київ лідерів Канади, Іспанії, країн Північної Європи, Балтії та керівництва ЄС – це чіткий сигнал: Європа остаточно усвідомила загрозу й демонструє солідарність з Україною. Попри тиск адміністрації Трампа, який намагається змінити баланс сил, європейці стоять на боці України не лише словами, а й конкретними діями. 24 лютого 2025 року став не просто датою чергової річниці війни, а й символом нового етапу для України».
Це був день, коли європейська перспектива нашої країни окреслилася чітко й безповоротно: «Відтепер перед нами немає вибору між Вашингтоном і європейськими столицями – Україна є частиною Європи, і наш стратегічний курс має бути спрямований на глибшу євроінтеграцію».
Важливим стало й ухвалення Генеральною асамблеєю ООН резолюції, яку ініціювала Україна разом з європейськими партнерами. Вона засуджує російську агресію і тут США опинилися у вкрай незручній позиції, проголосувавши проти в одній компанії з Росією та Північною Кореєю.
«Навіть Китай, Іран та Сирія утрималися, що лише підкреслює масштаб провалу американської дипломатії. Це не просто помилка – це репутаційний удар по глобальному іміджу США як лідера демократичного світу. Вашингтон самоусувається від ключових процесів, що загрожує не лише Україні, а й самій системі міжнародного права та безпеки».
Однак у нинішніх реаліях Україні слід розраховувати насамперед на Європу та інших союзників із демократичного табору – Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Японію.
«Водночас ми маємо зміцнювати власний оборонний потенціал. Якщо у 2024 році Україна самостійно забезпечувала 50% потреб у зброї, то у 2025 році цей показник має зрости до 60-65%. Зрозуміло, що США навряд чи постачатимуть нам додаткові види пакети озброєння. Дай Боже, щоб були використані ті кошти, які були закладені ще при адміністрації Байдена. Щоб були виконані ті контракти, які підписані були минулого року. Втім, Україна не залишилася на самоті у цій боротьбі, але тепер головна ставка – на власні сили та підтримку європейських партнерів».
А – це політолог-міжнародник Олександр Юсупов: «Приємно було почути, що в ЄС активно обговорюють можливі дати вступу України і це може статися вже через 4-5 років. Позитивним моментом є й збільшення військової допомоги ЗСУ на фоні невизначеності з подальшими поставками від Вашингтону. А ще відзначте Фрідріха Мерца, переможця виборів у Німеччині, який заявив про намір будувати незалежну від США Європу і, можливо, навіть альтернативу НАТО, що сигналізує про поступовий вихід найпотужнішої європейської країни зі сплячки та відкриття нових можливостей для Києва».
Однак, було й те, чого бракувало. Насамперед – готовності Європи до повної заміни американської допомоги.
«США надають Україні допомоги – військової і фінансової – десь близько $60 мільярдів доларів на рік, це лише десь 1,5% від загальних видатків європейських країн. Країни ЄС мають на озброєнні приблизно 2000 танків Leopard 2, ЗСУ поки що отримали сотню з них», – справедливо нагадує Юсупов. Але наголошує: подальша доля України залежатиме від партнерів меншою мірою, а більшою – від здатності українців до консолідації всередині та посилення держави у найжорстокіших умовах: «Маємо продовжувати виконувати надважливі домашні завдання щодо розробки озброєнь, проведення реформ, заохочення інвесторів, тощо. Тоді будуть і власні інструменти для довготривалої боротьби, і допомога, й майбутнє. У лютому 2022-го Україна була сам на сам проти РФ й лише завдяки прояву внутрішньої сили держава отримала життєво необхідну зброю від партнерів».
Втім, очевидно, що українці, Україна цього не забувають, бо весь день 24 лютого 2025 року, третю річницю Великої війни, слова, сказані у Києві, Вашингтоні, події в ООН, щось схоже на зміну риторики і курсу нашим ворогом – є тому підтвердженням.
Мирослав Ліскович. Київ
Новини з передової