Пам’яті командира інженерно-саперного відділення Олександра Ринкевича
Хвилина мовчання
13.02.2025 09:00
Укрінформ
Він загинув, розчищаючи від мін шлях для піхоти
Олександр був звичайним чоловіком і аж ніяк не сподівався, що у пору своєї зрілості не дітей роститиме, а стане на захист України.
Відео: Спогади України
Він народився у 1980 році в місті Бар на Вінниччині. Мама працювала медичною сестрою, а батько – слюсарем-зварювальником у кузні Барського машинобудівного заводу. Батьки виховували Олександра із сестрою в повазі до людей і любові до праці.
Після дев’яти класів школи хлопець вступив до Барського автомобільно-дорожнього технікуму. Навчався за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів та двигунів». Після коледжу Олександр здобував освіту у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії.
У 2003 році почав працювати на Барському машинобудівному заводі, де трудився його тато. Спочатку став помічником, потім різальником, а згодом інженером-технологом на лазерній установці.
А у 2016 році Олександр пішов служити добровольцем в АТО/ООС. Три місяці проходив навчання на Яворівському полігоні за участі інструкторів НАТО. Після цього його направили на службу до 28-ї ОМБР. В її складі він брав безпосередню участь в бойових операціях на Донеччині – у Волновасі, Новотроїцькому. Освоїв спеціальність сапера. За гідну службу військового неодноразово нагороджували медалями та грамотами командування.
«Після повернення з АТО Олександр працював конструктором на Барському машинобудівному заводі. У 2012 році ми одружились, у 2013 році у нас народилась донька Ірина, а у 2014 – син Ігор. Любив подорожувати, побував у Карпатах, замках та фортецях Хмельниччини. Ми разом їздили у тур по Херсонщині. Прививав нам любов до природи. Мріяв жити у вільній, процвітаючій країні, де немає корупції. Був дуже принциповим. Хотів побачити, як ростуть наші діти, виховувати та навчати їх. Був чудовим сім’янином, в усьому підтримував і допомагав» – розповідає дружина Тетяна.
Та мирним планам родини завадило повномасштабне російське вторгнення. Як людина, яка пройшла АТО, Олександр добре розумів, яке лихо прийшло в Україну. Тому вже першого дня пішов добровольцем захищати країну.
За розподілом Олександр потрапив до 61-ї бригади інженерно-технічних військ, яка базувалася в Одесі. Як людину із бойовим досвідом, його призначили командиром відділення саперів. Відтоді разом із побратимами їх раз-по-раз відряджали на Херсонський напрямок з виїздами на «нуль».
Востаннє старший солдат, командир інженерно-саперного відділення військової частини А3425 Олександр Ринкевич потрапив на бойовий виїзд 19 серпня 2022 року. Його група вийшла розміновувати дорогу, щоб відкрити прохід піхоти. Знайшли міни. Відвівши за протоколом групу на безпечну відстань, Олександр як командир почав сам їх знешкоджувати. Та раптом неподалік вибухнув невідомий пристрій. Внаслідок вибуху захисник отримав множинні ушкодження внутрішніх органів та кінцівок, від яких помер під час евакуації.
У пам’ять про героїчно загиблого захисника 28 січня 2025 року на будівлі Барського ліцею №1, в якому навчався Олександр, встановили й урочисто відкрили меморіальну дошку.
Слава Герою!
Фото з сімейного архіву, Барська міська рада
Новини з передової