Пам’яті солдата Максима Єрпульова (позивний «Магніт»)

26.12.2024 09:00

Укрінформ

Вивозив з поля бою поранених, урятував десятки побратимів

Військовослужбовець 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади загинув у жовтні 2023 року, боронячи Кліщіївку Донецької області.

Максим Єрпульов народився та виріс у містечку Мерефа на Харківщині. Після навчання у школі закінчив Харківську національну академію міського господарства. Працював водієм, захоплювався ремонтом автомобілів.

Як розповідає мати Максима Лариса Єрпульова, рішення йти захищати країну син прийняв 8 березня 2023 року: цього дня він пішов до військкомату.

– Для мене як для матері це, з одного боку, найстрашніший подарунок, який можна було уявити, до Міжнародного жіночого дня, – згадує зі сльозами на очах пані Лариса. – А з іншого – найвеличніший та наймужніший, бо моя дитина прийняла рішення не відсиджуватись удома, а встати на захист своєї Батьківщини, своєї родини.

Максим став військовослужбовцем Збройних Сил України, водієм десантно-штурмового відділення. Від самого початку і до кінця перебував на «нульових» позиціях.

– Син був вправним водієм. Він не лише міг віртуозно управляти будь-яким транспортом, а й знав, як технічно влаштовані внутрішні механізми багатьох машин. Звичайно, його відразу посадили за кермо, – зазначає мати. – Максим вивозив поранених з поля бою. Хлопці розповіли, що він врятував так близько 70 побратимів. А коли у підрозділі було багато поранених і загиблих, він узяв зброю і пішов відбивати російську атаку.

За час служби у Збройних Силах України Максим отримав два бойових поранення, після лікування повертався у стрій.

– Там, де він боронив країну, ситуація завжди була надскладною. Бійці щодня і щоночі стримували ворога на передовій. Було дуже важко вижити, бо це просто пекло… Його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю «Незламним Героям російсько-української війни», – говорить пані Лариса.

У військовослужбовця росте донька Марія, дуже на нього схожа. Дівчинці 14 років.

– Найтяжче було сказати онучці, що її тато загинув. Вона перша відчула, що з ним щось трапилось… Він понад усе хотів, щоб його дівчинка була захищеною, щоб ворог не торкнувся її дому, його родини, – наголошує мама. – Він, навіть перебуваючи на «нулі», майже щодня був із донькою на зв’язку. Усміхаючись, попри втому та той жах, який його оточував, розповідав історії про побратимів, про їх бойове життя, потім, переводячи подих, говорив: «Тяжко, але ми витримаємо, ми їх переможемо!»

За словами пані Лариси, останній свій день народження, 17 вересня, Максим відзначив у бліндажі з побратимами, які йому запалили іменинні свічки, щоб він їх задмухав і загадав бажання.

– Цей епізод навіть був закарбований у відеосторіз на його Інстаграм-сторінці. Він зі сльозами на очах промовив, що за 33 роки його вперше так вітають і що це, мабуть, добрий знак. Він загадав Перемогу і мир… Але практично за місяць його не стало… Син був справжнім воїном, людиною слова, мужнім, міцним духом, був відданий Україні до останнього.

З 10 жовтня 2023 року Максим Єрпульов уважався зниклим безвісти. Згодом його загибель підтвердили за допомогою експертизи ДНК. Військовий загинув, рятуючи поранених побратимів на полі бою.

Рідні створили петицію на сайті Президента з проханням надати Максиму звання Героя України.

Вічна шана Захисникові!

Фото надані родиною Максима Єрпульова

   
Новини з передової