Українську писанку визнали об’єктом нематеріальної спадщини ЮНЕСКО: як долучилися буковинці

Про це повідомляє Міністерство культури України.

Заявку Україна подавала спільно з Естонією.

За словами міністра культури та стратегічних комунікацій Миколи Точицького, 2013 року Таллінн визнав писанку об’єктом нематеріальної спадщини своєї країни. Згодом Естонія та Україна спільно звернулися до ЮНЕСКО, аби писанку визнали таким обʼєктом на світовому рівні.

Фото: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

Роботу над номінацією розпочали 2017 року. Всього вона складається з трьох елементів: «Українська писанка: традиція і мистецтво», «Традиція гуцульської писанки» та «Українська писанка, традиція і мистецтво оздоблення великодніх яєць».

«Долучали майстрів, які будуть розвивати цей елемент, зберігати та охороняти його»

Як розповів у коментарі «Шпальті» директор Буковинського Центру культури та мистецтва, голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстер та колекціонер писанки Микола Шкрібляк, 14 буковинських майстрів (разом із Миколою Шкрібляком – ред.) долучилися до подання елемента до Національного переліку, а відтак до переліку ЮНЕСКО. Серед них майстри з Топорівців, Рідківців, Кіцманя, Берегомета, Кам’янки та Чернівців. 

Фото з фейсбук-сторінки Миколи Шкрібляка

«Спілка майстрів разом із Буковинським центром культури та мистецтва збирали носіїв культурної спадщини на Буковині, їхні згоди. Описали буковинську частину та подали до загальної облікової катки», – розповідає Микола Шкрібляк.

За його словами, долучали тих майстрів, які будуть працювати та розвивати цей елемент, зберігати його та охороняти.

«Внесення елемента до ЮНЕСКО – це не тільки визнання культурної спадщини держави, а й обов’язки з охорони. Охорона – це робота, яка зводиться до того, щоб цей елемент жив у побуті, а не тільки на фестивалях, у медіа тощо. Наприклад, зробити так, аби у певному селі не зменшилася кількість писанкарів або й взагалі не зникла».

Як зауважує Микола Шкрібляк, можливо, для збереження окремих елементів потрібна державна підтримка. Хоча писанка не потребує підтримки, але є елементи, наприклад, такі як «гуцульська боднарка», де без державних проєктів не обійтися. 

«Троє майстрів “гуцульської бондарки” залишилися, і один із них тільки працює. Тому цей елемент увійшов до державного переліку, який потребує негайної охорони. Українська писанка ввійшла до репрезентативного переліку – а це означає, що цей елемент живе, писанка розвивається і потребує звіту лише раз на п’ять років», – пояснює Шкрібляк.

За його словами, обов’язок майстрів-писанкарів, які долучилися до номінації, – зробити все для того, аби мистецтво жило в правдивому середовищі. Серед загроз: комерціалізація; фестивальна популяризація писанки (а саме забуття про її сакральність, традиційний контекст); ідеологічна, як це було в 1960-х роках) та інші.

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media