Пам’яті захисниці Маріуполя Анастасії Куницької

28.10.2024 09:00

Укрінформ

Відмовлялася залишати завод при обороні «Азовсталі» через коханого, що теж був його захисником

Анастасія народилася 1998 року в Урзуфі на Донеччині. Згодом переїхала до Маріуполя, а військову службу проходила на основній базі полку «Азов» у рідному Урзуфі.

Там у 2019 році під час підготовки рекрутів познайомилася з «азовцем» Владиславом Оксеньчуком, покохали один одного.

«Настя потім мені розповідала, що Влад їй одразу сподобався, можна сказати, з першого погляду. Вона своїй мамі на телефоні показала фото Влада і сказала: «Дивись, який хороший хлопець, треба з ним познайомитись»», – згадує сестра Владислава Ольга Оксеньчук.

З початком повномасштабного вторгнення Анастасія разом з коханим обороняла Маріуполь. На «Азовсталі» вони опинилися у різних бункерах.

«У них були дуже важкі умови. І до того ж Настя з Владом були в різних бункерах «Азовсталі». За цей час вони жодного разу не побачились, але дуже хотіли потрапити один до одного», – розповідає сестра Владислава.

Командування пропонувало Насті та іншим жінкам залишити завод, але дівчина відмовилася: «Поки Влад тут, я не вийду!»

У ніч з 2 на 3 травня 2022 року 23-річна Анастасія загинула внаслідок авіаудару по «Азовсталі».

«У ту ніч їм дали можливість помитися. Люди у бункері набрали воду у відро – одне на всіх. Настя мені якраз написала, що йде митися. Одразу після того, надійшло повідомлення, що щось летить, якась загроза, й поступила команда одягти каски й бронежилети. Настя, на жаль, не встигла цього зробити», – розповіла Ольга. 

Владислав же разом з іншими захисниками «Азовсталі» у середині травня 2022 року потрапив у російський полон, де перебував до 14 вересня цього року, коли нарешті повернувся додому після обміну.

Його перший допис в Інстаграмі на волі Владислав присвятив загиблій коханій.

«Досить багато часу мав я для роздумів, думок про те, як так сталося і чому все закінчилося настільки трагічно для тебе. Відповідей я не знайшов. Як і не знайшов відповіді на те, як у такому маленькому тілі могло бути стільки хоробрості й відваги …Нехай наша ситуація буде прикладом того, що потрібно нарешті почати цінувати близьких людей, навчитися їх поважати й оберігати, цінувати кожен момент, проведений разом», – написав хлопець.

Анастасія Куницька посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.

Вічна пам'ять Героїні!

Фото з відкритих джерел

   
Новини з передової