Пам’яті будівельника, співробітника херсонського театру Олександра Киричка

09.10.2024 09:00

Укрінформ

Служив у складі 151-ї окремої механізованої бригади

Олександр Киричок загинув 29 серпня 2024 року на Покровському напрямку.

Народився 3 березня 1976 року на Хмельниччині, але з 1994 року жив і працював у Херсоні. Тут зустрів свою майбутню дружину Ольгу.

Жінка ділиться, що вони познайомилися у 1997 році.

– Ми обоє – Риби за гороскопом, дні народження у нас фактично поряд. Він добрий, справедливий, надійний… Любий, – каже Ольга.

Олександр понад 10 років працював у Херсонського музично-драматичному театрі імені Куліша.

– Як правило, з багатьох театральних професій знають переважно творчий склад… Та є люди, які забезпечують життєдіяльність самої театральної будівлі. Одним із таких професіоналів, майстром-будівельником, людиною з неймовірно позитивними життєвими поглядами і відповідальним ставленням до всього, що доводилось втілювати, і був Олександр Киричок, – каже директор театру Олександр Книга.

Додає, що коли Олександр отримав повістку з ТЦК, він сказав, що має важливу військову спеціальність, тому потрібен там – серед сотень тисяч справжніх чоловіків, які боронять країну.

На фронт чоловік пішов 15 грудня 2023 року.

– Він поклав мені на стіл документи, коли вже пройшов комісію. Сказав: «Тримайся, поки усіх кацапів не переб’ю – не вернусь», – говорить пані Ольга.

Додає, що її чоловік був веселою людиною, навіть у критичних ситуаціях знаходив привід пожартувати. Він надсилав дружині відео з фронту – звісно, не було зрозуміло, де саме знімав, але коментував із гумором.

– На відео – казанок стоїть, сало порізане, каремат, – ніде ні деревця, нічого. А він каже: «Ось наш пансіонат, тут ми зібралися – чотири товариша і чобіт». І справді, бачу, що валяється один чобіт, інший вони десь у болоті втопили, – згадує жінка.

А ще вона розповідає, що Олександр дуже любив свою роботу. Він був гарним будівельником, і люди, для яких працював, запрошували його й на інші проєкти.

– Саша будував більше 20 років. До нього люди у чергу ставали, чекали по пів року, щоб саме він будував, ремонт робив. Чоловікові довіряли, адже був дуже відповідальним, – розповідає пані Ольга.

Вона каже, що у них вдома все зроблено руками Олександра. Він дуже чекав на ротацію, щоб приїхати додому у відпустку.

– Але не дочекався ні ротації, ні відпустки, – плаче жінка.

Весь шлях Олександра вона відмічала на карті. Він загинув у Гродівці на Покровському напрямку.

– Востаннє ми говорили на День незалежності о 19:44. Він сказав: «Або вони нас, або ми їх». Потім із ним зник зв’язок. Я не спала кілька діб. 30-го зателефонувала сусіду, запитала, де військкомат. Дощило. Я перечекала та о дев’ятій ранку вийшла з дому. На пів дорозі до зупинки мені зателефонували… Сказали, що він загинув, – розповідає Ольга.

Прощались із Олександром Киричком 5 вересня у Херсоні. Поховали воїна на Алеї Слави.

У нього залишилися дружина та 12-річний син.

Вічна пам'ять і шана Герою!

Фото з родинного архіву

   
Новини з передової