Новини
«Ми закохані, наче в юності»: військовий із Буковини зустрів перше кохання у 45 років
15.06.2024
Фото з фб-сторінок Інни та Марка Чорних
Подружжя Марка та Інни Чорних своїм прикладом довело, що справжнє кохання можна зустріти й після 45 років.
Вони познайомилися в соцмережах, хоч і не були одне в одного “в друзях”. Марко закохався в Інну з першого погляду. Досі ніколи не одружений, він відчув: його парубоцькому життю настав край. Уже невдовзі закохані одружилися. Інні на той момент було 44 роки, Маркові – 45.
Дивовижну історію кохання розповіла кореспондентці ” ” Інна Чорна, пише molbuk.ua
З паном Марком поспілкуватися не вдалося: від початку повномасштабної війни він боронить Україну, зараз перебуває на дуже гарячому Куп’янському напрямку.
Почалося все із фотосесії, яку зробила Інна торік до свого дня народження, 14 червня. Світлини жінка опублікувала у соцмережах. Якось вони трапилися на очі Маркові. Приваблива білявка відразу полонила серце військового. Свої почуття він спочатку обережно виливав у вподобайки під фотографіями Інни. Через якийсь час зважився їй написати. Жіноче чуття підказало Інні, що вона сподобалася цьому гарному чоловікові. Тож підсвідомо очікувала, що рано чи пізно він їй напише.
Її дивувало, що вони не знайомі, хоча мають багатьох спільних друзів, та й народилися не так далеко одне від одного. Марко – з Кіцманя, Інна – з Лужан.
“Пізніше ми зіставляли, де могли перетинатися, і виявилося, що часто бували майже поряд, але розминалися. У нас чимало спільних знайомих через колег, однокласників”, – каже жінка.
Марко та Інна почали спілкуватися в мережі, дізнаватися більше одне про одного. Говорили про життя, звички, уподобання, друзів.
Через місяць чоловік приїхав у відпустку й запросив подругу на каву.
“Він тоді спізнився на дві години, – з усмішкою згадує жінка. – Думаю, ну гаразд, це ж військовий, зачекаю. Але причина справді була поважна – терміново мусив здати звіт. Ми трохи посиділи, потім попрощалися, бо я втекла на благодійний концерт у філармонії. Подругам сказала, що більше не піду на побачення. Відчувала, що Марко закоханий, і мені було якось страшно: яка любов у 44 роки? Боялася глибоких почуттів, не вірила в них”.
“Відчула, що також влипла”
Наступного разу Марка відпустили додому на похорон побратима. Вони знову зустрілися.
“Чоловік повів мене знайомити зі своїми найближчими друзями. Там я себе відчула наче вдома. Здавалося, ніби знаю Марка все життя. Він такий простий, щирий. Тоді зрозуміла, що також “влипла”. Це неймовірне відчуття!” – ділиться жінка.
Далі все стрімко закрутилося – і вже через три місяці закохані вирішили одружитися.
“Усе якось так швидко пішло. Визначальну роль зіграла війна: ми розуміли, що чекати ніколи. Марко розповідав: “Учора говорив із другом – сьогодні його уже нема…” – зітхає Інна.
Подали заяву в “Дії”. На День закоханих Марко освідчився – і за пів години вони розписалися. Обвінчалися в церкві. Наречені одягнулися у кольори символу української протестної боротьби: Марко був у чорному костюмі, Інна – у червоній сукні. У вінчальних батьків замість звичайних квіткових бутоньєрок красувалася калина.
Приїхав із Польщі й пішов до війська
Чоловіка відпустили із військової служби за сімейними обставинами на 10 днів додому. За приготуваннями до весілля час швидко промайнув. Наступного разу він зміг приїхати навесні на два тижні, після Великодня повернувся на фронт. Відтоді молодята бачаться лише через відеозв’язок. Разом не вдалося набутися навіть місяць…
Інна важко переживає розлуку, хвилюється за коханого.
“Жалкую лише про те, що триває війна і ми не можемо бути разом тут. Марко вже 27 місяців на війні. Бійці морально й фізично втомилися, виснажилися. Мені й самій уже підриває дах, коли надсилаю чоловікові повідомлення, а він його не отримує. Зараз їхній підрозділ на Куп’янському напрямку, і це щось жахливе. Стараюся його нічого не запитувати про війну. Захоче – сам розповість. Але й так чую під час розмови, як там літають ракети, усе довкола падає, гуркотить. Дуже страшно”, – зізнається.
Вона переконана: військових треба замінювати. Бо хоч вони й налаштовані рішуче, готові йти до кінця, але їхнім силам є межа.
“Міняти треба, а нема на кого, – зітхає жінка. – Ганьба тим здоровим чоловікам, які ховаються по хатах. Мій Марко працював у Польщі, та щойно почалася повномасштабна війна, відразу приїхав сюди. Тоді як деякі його друзі втікали… Власне, вони вже йому не друзі”.
Інна каже, що навіть не намагалася утримати коханого тут.
“Марко – націоналіст, справжній патріот. Він не міг би спокійно сидіти в тилу, коли його країна в небезпеці. Розумію його. Сама навіть думала йти на фронт, та чоловік не пускає. Каже, досить нам одного військового у сім’ї”, – усміхається.
Близькі пари добре сприйняли їхні стосунки. У Марка Чорного гарні стосунки з обома синами Інни. Її одразу полюбила свекруха: каже, слава Богу, що син хоча б в 45 одружився.
Подружжя навіть замислюється про спільних дітей.
“Та для цього потрібно щонайменше двоє. Це розписатися зараз можна в “Дії”, а народити дітей через телефон поки що не виходить. Тож за мою вагітність відповідає комбат”, – жартує жінка.
Подружжя щодня пише одне одному ніжні повідомлення. А Марко нещодавно зробив коханій оригінальний подарунок із передової: розсипав у формі серця російські трофейні патрони, підпалив і зняв на відео. Вийшло дуже романтично.
“Ми закохані, наче в юності. Про свої почуття можемо написати одне одному по кілька десятків разів на день. Чоловік часто каже, що чекав на мене все життя. Знаєте, раніше я не вірила в кохання. А Марко взяв і все в мені перевернув, показавши, що воно таки є! Він мій герой, мій всесвіт. Не уявляю життя без нього!” – не стримує почуттів Інна.
” ”
–>
Джерело