Пам’яті харківського комунальника, військового Володимира Касьяненка

23.03.2024 09:00

Укрінформ

До повномасштабного вторгнення РФ Володимир працював у “Харківзеленбуді”, під обстрілами рятував пам’ятники міста, та зрештою пішов добровольцем на фронт

Володимир Касьяненко – з тих самих незламних комунальників, чия робота у 2022 році надихала і підтримувала не лише харків’ян, а й українців з різних областей. Попри ризики російських обстрілів співробітники “Харківзеленбуду” залишалися в місті, як і працівники ЖКГ: вони доглядали за парк та сквери, рятували пам’ятники, а навесні висаджували клумби, заявляючи: “Харків живе та буде квітнути”.

Володимир закінчив професійне училище за спеціальністю “газоелектрозварювальник”, а згодом – Українську інженерно-педагогічну академію, був старостою групи. Та зрештою обрав фах озеленювача, бо любив цю роботу з дитинства.

Хлопець був комунальником у другому поколінні, ще студентом він приходив у сад імені Шевченка допомагати мамі з клумбами, розповідає начальниця дільниці зеленого господарства “Центр” спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд” Алла Єрьоміна.

“На підприємстві його знали з підліткового віку. Академія розташована в центрі – і він після пар ішов частенько до мами, а під час літніх канікул – постійно. Після закінчення навчання Володимиру запропонували роботу в нас, і у 2013 році він став майстром. А пізніше вже був відповідальним за озеленення, стан та догляд рослин у центральній частині міста”, – зазначає пані Алла.

Любив працювати на техніці.

“Багато приділяв часу нашій малій механізації – вмів працювати на всіх видах машин, які в нас є. Загалом не було процесу, яким би він не володів, він міг замінити будь-якого співробітника”, – наголошує керівниця.

За активної участі Володимира у березні 2022 року в місті закривали від обстрілів пам’ятники.

“Одним із перших узявся за цю роботу. Пам’ятники Незалежності, Шевченку, козаку Харьку – з вишок не злазили по кілька днів хлопці. Працювали під обстрілами. Приходили їм допомагати добровольці – просто жителі міста. Ризикували життям”, – каже жінка.

За її словами, Володимир став на військовий облік і мав відстрочку від військової служби.

“Він неодноразово ходив до військкомату, його не брали. Але він морально не міг залишатися осторонь, говорив, що почуває себе не у своїй тарілці. Це було не по його натурі. Він так вирішив, дуже мотивований був. Пішов добровольцем. На початку листопада 2022 року поїхав у навчальний центр. У перші дні січня 2023 року дорогою на фронт він мав добу, щоб заїхати додому. Тоді мама, яка виховувала його сама, побачила сина востаннє”, – зауважує пані Алла.

Володимир служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ, був командиром взводу.

“Якось я спитала, як він справляється з відповідальністю, емоціями? Так, йому було складно. Але він сказав, що, навіть знаючи, через що доведеться пройти, усвідомлено вчинив би так само – пішов захищати країну, не роздумуючи ні хвилини”, – згадує Єрьоміна.

Загинув Володимир разом із побратимами 29 березня 2023 року під час мінометного обстрілу, боронячи українські позиції поблизу Білогорівки Луганської області. Йому було 33 роки.

“Це така була світла людина, я не можу передати… Щирий друг і колега. Він не мав власної родини, але, напевно, прийшов у це життя зі своєю місією. Був таким працьовитим і готовим прийти на допомогу – у будь-чому і будь-який час доби. Ми зараз, якщо виникає якась виробнича проблема, розуміємо, наскільки нам не вистачає Вови, його плеча, професіоналізму”, – зазначає керівниця.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Любові Касьяненко. Вклоняємося та дякуємо за гідне виховання сина. Розділяємо біль непоправної втрати…

Спочивай, харківський Герою. Ти – в серцях людей, у житті яких був. Наша подяка за красу, яку ти створював у рідному місті, та захист свободи всіх українців!

Фото надані пресслужбою КП “Харківзеленбуд” та з відкритих джерел

   
Новини з передової