Пам’яті рятувальника Сергія Курінного

18.03.2024 09:00

Укрінформ

Чоловік дуже пишався своєю професією, бо знав, що рятує життя людей

Прапорщик служби цивільного захисту, водій-сапер групи піротехнічних робіт Сергій Курінний загинув 24 грудня 2022 року внаслідок підриву на російській міні під час розмінування Херсонщини.

Сергій народився 2 квітня 1988 року у Житомирі. Змалку прагнув допомагати людям. І мріяв про кар’єру військового. Йому вдалося її здійснити – чоловік служив у 95-й бригаді, був гранатометником в антитерористичній роті.

Але життя склалося так, що Сергій змінив свій фах. І піти працювати у піротехнічну службу понад 10 років тому чоловіку запропонувала мама Зінаїда.

«Я спитала: «Сину, ти підеш?» – і він аж загорівся. У нього тоді вже була робота, але від цієї ідеї він аж підскочив. Потім через кожні три роки ми його питали: «Сину, чи будеш підписувати далі контракт?» і він казав: «Буду». Він працював заради людей», – каже пані Зінаїда.

У 2014 році чоловік брав участь у розмінуванні Слов'янської ТЕС. А після початку повномасштабної війни Сергій розміновував села Малинського району Житомирської області та упродовж майже двох місяців у складі зведеного загону був долучений до розмінування деокупованих територій Харківщини.

Сам рятувальник розповів про період, коли він розміновував Харківську область, що найбільше роботи було у Чкаловському: ворог щільно його замінував.

«Там було найбільше роботи, причому найнебезпечнішої, бо там російські солдати залишили дуже багато мінних «сюрпризів». Різних. Вони там жили довго. Часу для фантазії їм вистачало. Тому ми побачили багато», – казав піротехнік.

На запитання доньки Каріни, чи йому не страшно, чоловік відповідав. «Я якось йду собі вільно і розумію, що усе буде добре», – цитує його слова дівчина.

Сергій загинув 24 грудня 2022 року внаслідок підриву на російській міні на Херсонщині.

«Це був Святий вечір, ми мали їхати до батьків. І десь о третій годині дня хтось постукав у мої двері. Це приїхали хлопці з його групи – сповістити, що його вже немає», – зазначила дружина Інна.

Церемонія прощання із Сергієм Курінним і двома іншими загиблими під час цього інциденту у Херсонській області рятувальниками пройшла 27 грудня 2022 року у Житомирі. Його поховали на Смолянському цвинтарі.

Указом Президента Володимира Зеленського №81/2023 від 15 лютого 2023 року прапорщика служби цивільного захисту було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня. Цю нагороду вручили родині рятувальника 11 липня 2023 року у Житомирській міськраді.

Ті, хто знав Сергія, пам’ятатимуть його як надійного друга і позитивну, світлу, безстрашну людину.

«Він умів об’єднати людей, залагодити якісь конфлікти. Міг згладити будь-яку ситуацію. Був дуже чуйною, справедливою людиною», – сказав колега чоловіка Олександр Павленко.

Інший товариш Сергія по службі, Іван Левандівський, зазначив, що вони стільки пережили і переробили разом, що стали як дві частини одного організму.

«Мені було спокійно, коли я з ним працював. За стільки років ми розуміли один одного не те що з пів слова, а читали думки один одного», – заявив Левандівський.

Сапер-водій ДСНС Дмитро Коваль вважає товариша по службі комунікабельним і цікавим чоловіком.

«Він був класним. Завжди нагадував про техніку безпеки, ніколи не відпускав без настанов, ділився досвідом», – розповів Коваль.

Сергій дуже пишався своєю професією, бо знав, що справді рятує життя людей. Хотів навчатися по профілю – але не заради кар'єри.

«Він просто хотів бути старшим у групі, щоб допомагати тим, хто тільки починає працювати сапером, і вчити людей, що і як правильно робити, щоб вберегти їхні життя», – зазначила пані Зінаїда.

За словами дружини Інни, її коханий мав почати навчання у січні минулого року у Національному університеті цивільного захисту України – дуже мріяв стати офіцером.

«Скільки мені радості було, коли він мені зателефонував і сказав: «Тату, ти не уявляєш – для тебе це буде шок. Я стою під поліклінікою – пройшов медкомісію і у телефонному режимі склав вступний іспит», – розповів батько Володимир.

Але через загибель від російської міни Сергію не судилося цього досягти. Як і здійснити інше своє бажання – придбати для їхнього відділення покращений транспорт, аби було комфортніше працювати.

На вшанування пам’яті загиблих колег 26 жовтня 2023 року рятувальники висадили у Житомирській громаді 4 тисячі дерев.

«Ми з братом були рідними душами. І нестерпні муки сумувати за рідною людиною, знаючи, що ти більше її ніколи не побачиш. Сподіваюсь, тобі там добре і ти нарешті відпочив», – зазначила сестра піротехніка Вікторія Лось.

Вічна пам'ять!

Фото: Головне управління ДСНС України у Житомирській області, Суспільне.Житомир, Фейсбук-сторінка Вікторія Лось 

   
Новини з передової