Новий Рік

Так склалося, що різдвяна атрибутика в нашому суспільстві перекочувала й на відзначення початку нового року. Різдвяні ялинки та вогники прикрашають й новорічні свята. Та з часом акценти й сенси переміщуються, все більше, в бік Різдва. В нас тепер не новорічні ялинки, а різдвяні, а до діток приходить Святий Миколай, а не Дід Мороз.

Деякі речі здаються настільки звичними, що не підлягають сумніву — сонце встає на сході, а Новий Рік приходить 1 січня. Але так було не завжди.

Святкування Нового Року відоме з часів Месопотамської цивілізації. 12-денні урочистості там припадали на весну. Цей час вважався часом відродження та перемоги над злими силами. Закони тимчасово припиняли діяти, і навіть вавілонські царі на період святкувань Нового Року виїжджали з міста, щоб не заважати своєму народу  веселитися.

У Давньому Єгипті прихід Нового Року відзначали з появою на небі зірки Сіріус. Це явище співпадало з розливом Нілу, що символізувало родючість земель у наступному році. Святкування включало в себе релігійні обряди, жертвоприношення та народні гуляння.

В Азії та на Близькому Сході Новий Рік співпадав з весняним рівноденням. Вважається, що це було частиною зороастрійської релігії. Правителі використовували свято для проведення бенкетів та роздавали подарунки своїм підданим.

Давні римляни мали бога, якого звали Янус. Це був бог дверей, воріт, початку та змін. Янус мав два обличчя, що дивилися вперед та назад. Рим у той час жив за місячним календарем. Імператор Юлій Цезар хотів скасувати старий та неточний календар, і вирішив, що місяць бога Януса — січень — стане дверима в новий рік.

Новий юліанський календар, створений у 46 році до нашої ери, базувався на сонячному циклі, а не на місячному, як було раніше.  Цезар встановив 1 січня першим днем року. Цього дня римляни обмінювалися один з одним подарунками та добрими побажаннями.

Після розпаду Римської імперії та розповсюдження християнства в середньовічній Європі святкування Нового Року стали вважати язичницькою традицією. Тому в багатьох країнах перший день року був перенесений на традиційні християнські свята — на Благовіщення, Різдво чи Великдень.

Крім того, при створенні юліанського календаря не було враховане точне значення сонячного року, тому це призвело до плутанини та появи зайвих 10 днів у році до середини XV століття.

Для вирішення цієї проблеми  християнська церква в 1582 році запровадила григоріанський календар, у якому кожний четвертий рік став високосним. Приблизно в той самий час більшість католицьких країн стали відзначати Новий Рік 1 січня. Але протестантські країни не одразу сприйняли нові правила. Наприклад, Велика Британія не приймала григоріанський календар до 1752 року і святкувала Новий Рік у березні.

В Русі, як і в більшості давніх народів, Новий Рік наставав у дні весняного рівнодення, коли позаду були зимові холоди, а природа переживала відродження. Разом із запровадженням християнства  змінилася й дата новорічного святкування — нею стало 1 березня.

В 1348 році Візантійською православною церквою було встановлено новий початок року — 1 вересня. Але на українських землях, які входили спочатку до Великого князівства Литовського, а згодом – Речі Посполитої, з 1362 року початок нового року відзначався 1 січня. В тій же Московській державі лише за Петра Першого прихід Нового Року почали відзначати 1 січня, щоб синхронізувати відлік часу з європейськими країнами.

Деякі православні церкви, в тому числі Православна Церква України, не прийняли григоріанський календар, тому офіційно Новий Рік у нас настає 1 січня, а за юліанським календарем довго було у суспільстві популярне неофіційне свято 14 січня – Новий Рік за старим стилем. Дві новорічні дати — це доволі рідкісне явище, іноземців воно зазвичай дивує. Однак, останніми роками суттєво знизилась популярність “старого нового року”, бо його почали сприймати як культурний спадок “совка”. Й нарешті ПЦУ у вересні 2023 року запровадила календарну реформу й Свято Василя тепер співпадає з святкуванням Нового року. У ХХ столітті 1 січня остаточно перестало асоціюватися з релігійним святом. Новий Рік — це світська подія, тому відзначається людьми найрізноманітніших вірувань.

В наші часи 1 січня майже всюди визнається початком року, але є й винятки. Наприклад, китайський Новий Рік і дотепер визначається місячним календарем та випадає на кінець січня або початок лютого — на другий молодий місяць після зимового сонцестояння.

Кожен рік в Китаї пов’язаний з однією з 12 зодіакальних тварин. В ісламських країнах Новий рік відповідно до руху Місяця випадає кожного року на різні дати, а у єврейській традиції початок року настає у вересні.

В різних країнах Новий Рік зустрічають по-різному, але всюди святкувати починають ще з 31 грудня.

Наприклад, у Відні, столиці Австрії, жителі міста у новорічну ніч збираються біля собору Святого Стефана, щоб під звучання його найбільшого дзвону зустріти свято.

Італійці позбавляються від старих речей оригінальним способом — викидають їх у вікно. Також в Італії намагаються провести новорічне свято в одязі червоного кольору — на щастя.

У В’єтнамі є звичай на Новий Рік випускати у водойми живих коропів. Вважається, що на спині цієї риби любить плавати Бог.

Жителі островів Мікронезії мають звичку 1 січня змінювати своє ім’я. Таким чином вони ніби стають недосяжними для злих духів та можуть прожити наступний рік без негараздів.

Українці кожного року намагаються вигадати щось цікаве до цього веселого свята — змінити інтер’єр, купити оригінальні подарунки, урізноманітнити новорічне меню.

Власне святкування Нового Року в нашій країні багато в чому базується на традиціях, що переходять з року в рік. Це яскрава  ялинка, святкові гучні феєрверки, яскраві мандарини, приємна компанія, привітання Президента. Не обходиться й без тостів з келихом шампанського. До речі, найпопулярніший новорічний звичай пов’язаний саме з ним — коли записку з бажанням спалюють, а попіл розчиняють у  шампанському та випивають.

Але найголовніша традиція для українців — в Новий Рік не бути на самоті. Тоді життя в наступному році обов’язково принесе приємні події.

Як би не склався для нас минулий рік — але якщо ми прикрашаємо ялинку, значить, ми подолали всі труднощі!

Ми залишаємо в минулому році все, що принесло розчарування й біль, прощаємося зі зрадниками й назавжди закриваємо двері в минуле. Попереду — цілий рік нових спроб, досягнень, доленосних зустрічей та справжнього щастя.

В Новий Рік ми відчуваємо вдячність долі за те, що вона дарує ще один шанс почати життя спочатку, навчитися чомусь новому чи продовжити втілення в дійсність найбажаніших планів.

Для дітей це свято теж одне з найулюбленіших. Канікули, зимові розваги, подарунки — що може бути краще? Чим довше діти вірять в існування новорічної магії, тим довше новорічні свята для них є казковими. Та й батьки можуть відчути себе добрими чарівниками, коли будуть крадькома ховати під ялинку подарунки для своїх малюків.

Не любити це свято просто неможливо. Новий Рік — це насолода від спілкування з родиною та друзями, відпочинок від трудових буднів, активні розваги чи м’який і теплий плед, приємний фільм чи хороша книга, ароматний чай, шоколад та улюблена музика. Кожен може провести це свято так, як прагне душа, при цьому не зраджуючи традиціям.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні