Цілюще диво Ольги Кобилянської

Ниточка щастя сама собі в’ється
Десь від самотності між суховій.
Жінці себе відчувати вдається
Просто Царівною в долі своїй?

Де ж тая доля – блукає у тінях,
Надто спішить, помилившись в думках?
Жінка – то погляд тривожно-осінній
Чи запізнілої радості птах?

Осінь дарує тепло на прощання,
Листя зітхає на голій землі.
Жінка для когось несе сподівання,
Прагнучи теж у щасливий політ.
Листопад 2003

Надзвичайно хвилююче згадувати мені таке ж 27 листопада, день народження знаної мисткині, але 2006 року, коли у літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях – у невеликому одноповерховому особняку, першій власній оселі видатної української письменниці, під час перших урочистостей з нагоди заснування отримала диплом лауреата літературно-мистецької премії (яка віднедавна вже має статус Міжнародної) імені Ольги Кобилянської у номінації «Поезія». Таке визнання здобувають щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві, ситуацію щодо гендерної політики в державі; а засновниками премії були редакція газети «Буковинське віче» на чолі з Вірою Китайгородською та дирекція туристично-готельного комплексу «Буковина» – Валерій Чинуш.
Із року в рік шанувальники майстерно виплітають яскраву канву життя і творчості нашої славетної землячки, до творчості якої, як зазначала письменниця Соломія Павличко, «ми й сьогодні приходимо по естетичну насолоду і знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі».
А мені згадались мої рядки присвяти, написані свого часу до 130-ої річниці Ольги Юліанівни:

Я біля вашого рояля
Одна розгублено стояла.
Всміхалась осінь за вікном
В очах заплаканих алей.
І у мовчанні цілий світ
Я із надією питала:
«Чи можна поряд у житті
Зустріть Людину між людей?!»

Горіло світло над столом,
Душа за всім спостерігала:
Ішла Царівна поміж рос,
До щастя линучи крильми.
Гірська орлиця в кожну мить
Букети осені збирала
І виглядала ще крізь скло
Нових вітрів за ворітьми.

Мовчав покинутий рояль,
Змарніла вишивка у тиші,
Годинник мовчки віддавав
Хвилини болю й самоти.
Жіноча доля ж попри все
В сльозах всміхається і пише
Рядки любові і розлук,
Надії й болю гіркоти.

Цілющим дивом, направду, видаються мені щоразу рядки, написані Ольгою Юліанівною, тому, уже з нагоди 150-річчя із дня народження знаної нашої землячки, і зʼявилася  у мене однойменна присвята:

Не часто радість гостювала
У її долі особливій,
Душа ж у слові раювала,
У благодатній своїй зливі.

Цілющим дивом — клавіш звуки
Несли у гори понад плаї,
Торкались пензлем серця руки
Між білих стін, немов за гаєм.

Єство шукало промінь сонця,
Густими хмарами укрите,
А едельвейс сухий в сторонці
Вбирав його в святошну свиту.

Вода була у склянці морем,
Гойдався човник без чорнила
І так манили небо й звори,
А вона мріяла, безкрила.

На струни зграйкою, мов птиці,
Слова злетілися мимоволі —
Тамує Горлиця-Орлиця
Заспраглим душам давні болі.
20.11.2013

Тож будьмо справжніми царівнами у долі, дорогі жінки, і всією силою нашої жіночої душі вимолюймо мир і довгоочікувану українську Перемогу!

Інна Гончар, лауреат літературно-мистецької премії  їм. Ольги Кобилянської (2006р.), член НСЖУ і НСПУ, авторка  радіопрограми «Окрилене слово на «Новодністровському радіо»

З повагою – провідний фахівець групи взаємодії з органами влади і громадами Дністровської ГАЕС Інна ГОНЧАР

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні