Щодня опівдні гуцул грає на трембіті: як на Буковині відновлюють автентичні традиції

У Путилі ж музикант та викладач музики Петро Самашко виконує гуцульські коломийки. Його дід та прадід також грали на трембіті.

Пан Петро каже, що в такий спосіб хочуть відновити традиції та зацікавити туристів. Людям це подобається, адже вони зупиняються, слухають, записують відео.

«Гуцули грали на трембіті для того, щоб сповіщати про різні свята. Чи то весілля, день народження, хрестини, поховання. Або ж фестивалі. У нас на Путильщині з давніх-давен заведено звуком трембіти розпочинати будь-які свята».

Як розповідає Самашко, сьогодні звук трембіти на весіллях не використовують. Більше на фестивалях, святах, у будинку культури чи похованнях. Раніше, коли ще не було телефонів, трембіта існувала як сповіщення про будь-що.

«Вийшов гуцул на гору і, наприклад, на хрестини заграв мелодію. Тоді люди знають, що там мають бути хрестини. Тоді й приходили. Аналогічно і з весіллям. На полонині грали на трембітах для того, щоб чули, де вівчарі з вівцями, бо трембіта – то інструмент, який чути дуже далеко».

Поки музика грає на власній трембіті. А майстер гуцульських народних музичних інструментів Михайло Тафійчук виготовляє таку ж.

Сподіваються, що надалі її будуть використовувати учні Петра Самашка. Трембіту виготовляють зі смереки й оббивають корою берези. Її назва походить від того, що вона має три метри. Хоча насправді найдовша трембіта в Україні сягає 10 метрів. Виготовляв її також Михайло Тафійчук.

На трембіті Петро Самашко грає з 2006 року. Тоді він уперше купив інструмент, та з колегою сформували колектив «Карпатська тайстра». Разом із гуртом чоловік їздив на українські та міжнародні фестивалі.

Після 24 лютого минулого року колектив Самашка рідше бере участь у фестивалях. Зараз грають у військовому оркестрі на похованнях загиблих військових.

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media