Інсулінорезистентність – фізіологічний стан чи початок діабету?

Інсулінорезистентність – стан, при якому знижується чутливість тканин організму до гормону інсуліну. Інсулінорезистентність (переддіабет) – це раннє порушення вуглеводного обміну, яке характеризується підвищеним вмістом глюкози у крові (вище верхньої норми) та внаслідок якого може розвинутись діабету II типу.

Сьогодні у світі існує близько 380 млн. людей, які мають порушення вуглеводного обміну та переддіабет. Переддіабет є доволі поширеним станом у людей від 20 до 79, а до основної групи ризику належать люди старше 45 р. 1 із 13 дорослих у віці від 20-79 років має порушення толерантності до глюкози. Перед проявом діабету, стадія переддіабету триває 6-12 р. У цей період у людини є можливість зупинити порушення вуглеводного обміну і не допустити діабету II типу.

Інсулінорезистентність буває й фізіологічною. Це спостерігається у здорових людей у деякий період їхнього життя та при певних станах (вагітність, у підлітковому віці та в людей похилого віку, під час сну, при дієті насиченій жирами). Також буває й патологічна інсулінорезистентність. У межах норми інсулін виробляється бета-клітинами підшлункової залози в тій кількості, якої достатньо для підтримки фізіологічного рівня цукру крові. Коли чутливість до інсуліну знижена, глюкоза вже не може потрапити у клітини, концентрація інсуліну у крові зростає, але клітини відчувають «голод при надлишку їжі».

Інсулінорезистентність може розвинутись, якщо є:

надлишок вживання вуглеводів (не тільки солодощів, смаколиків із високим глікемічним індексом, але й крохмалистих продуктів);

абдомінальне ожиріння. Завдяки тому, що жирова тканина має досить високу метаболічну активність, чутливість тканин до інсуліну при індексі маси тіла 35% знижується на 40%;

гіподинамія (при малорухливому способу житті використовується і спалюється мало глюкози);

прийом деяких ліків (гормони, адреноблокатори)

деякі ендокринні захворювання (патології щитоподібної залози, хвороба Іценко-Кушінга);

тютюнопаління.

Патологічна інсулінорезистентність призводить до розвитку захворювань, що надалі потребують серйозної та тривалої корекції. Інсулін, який виробляється у великій кількості впливає на обмін холестерину, посилює створення жирних кислот, атерогенних ліпідів, які відкладаються на внутрішній стінці судин (ендотелію), пошкоджують його та призводять до розвитку атеросклерозу, виснажується і підшлункова залоза.

Інсулін у межах норми завдяки вивільненню оксиду азоту спричиняє розслаблення стінки судин. У людей з ожирінням та інсулінорезистентністю здатність інсуліну посилювати ендотелій-залежну вазодилатацію (розширення судин) значно понижується. Так формуються ангіопатії (порушення мікроциркуляції), які характерні для більшості людей із діабетом. Інсулінорезистентність може сприяти порушенню в обміні ряду факторів згортання крові, що приводить до атеросклерозу.

Переддіабет – це не час впадати у відчай чи паніку. Зміна способу життя, збалансоване харчування допоможуть повернути в норму рівень глюкози та уникнути діабету II типу.

Як усунути інсулінорезистентність і запобігти розвитку діабету II типу

Насамперед, бажано перевірити не тільки рівень цукру у крові, але й індекс НОМА-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance) НОМА = (рівень глюкози (ммоль/л) * рівень інсуліну (мкМЕ/мл))/22,5. Індекс НОМА у межах норми не перевищує 2,7. Цей показник однаковий для чоловіків і жінок і після 18 р. не залежить від віку.

Профілактика інсулінорезистентності:

Знизити інсулінорезистентність можна за рахунок зменшення кількості жирової тканини тіла, що приведе до збільшення чутливості клітин організму до інсуліну.

Правильне харчування з обмеженням або виключенням простих вуглеводів (цукор, цукерки, борошняні вироби), зменшення порцій їжі, збільшення вживання клітковини приведуть до бажаного результату.

Регулярні фізичні навантаження (3 рази на тиждень по 45 хв) – це ще один із засобів зменшити інсулінорезистентність.

Таким чином поступово і долається інсулінорезистентність.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні