Нев’януча енергія слова і пам’яті
A
A
A
Вклонитися світлій пам’яті письменника і журналіста Івана Нагірняка
Першого вересня вкотре зібралися гідробудівники біля меморіальної дошки на БНТД «Молодіжний», аби вклонитися світлій пам’яті Почесного громадянина Новодністровська і села Ломачинці, знаного письменника, поета, драматурга, журналіста, члена Національних спілок письменників та журналістів України, літописця Дністровського гідрокомплексу та сучасного спорудження ГАЕС Івана Нагірняка.
Душевними обіймами щирих слів людської вдячності від громади ведучі Неля Паламарчук та Сніжана Яцко згадували про життєві шляхи-дороги та творчий доробок Івана Семеновича, який віршами, новелами, нарисами, п’єсами утверджував у наших душах людські чесноти, насамперед людяність і любов до родини та своєї праотчої землі. А ще направду заслужив, аби його називали почесним жителем наших душ і нашим Буковинським Кобзарем.
Силою своєї мудрості, відданості слову та особливій глибині небайдужого до кожної людини серця Іван Семенович став уособленням особливого світла для майбутніх поколінь, зокрема – майстрів слова: відділом культури Новодністровської міської ради було засновано літературно-мистецьку премію його імені.
У день його відходу у вічність її вручили вже вдруге: згідно з одноголосним рішенням відповідної комісії, її володаркою стала поетеса Олена Богуцька.
Вітаючи лауреатку, Новодністровський міський голова Наталя Цимбалюк зворушила усіх словами: «Кожен на своєму фронті робить нині дуже важливу справу, а особливою зброєю є слово. Іван Семенович залишив після себе цю зброю, яка на всі покоління захищатиме все нові покоління новодністровців та нашу землю».
Тримаючи в руках диплом і нагрудний знак лауреата, Олена Богуцька хвилювалася, раділа, і, тамуючи сльози, висловлювала вдячність рідним і близьким, друзям та шанувальникам її слова, а також тим, хто віддав свій голос за її кандидатуру. А ще, вдивляючись в очі Івана Семеновича на меморіальній дошці, дякувала наставнику, котрий свого часу підтримав і вселив віру, завдяки кому її вірші почали з’являтися у місцевому віснику.
Неймовірним трепетом проймало душі присутніх і хвилююча промова дружини Івана Нагірняка – Євгенії Семенівни, яка кожним словом, подихом та поглядом, сповненим любові, згадувала свого чоловіка, вірного друга та порадника. Від душі привітала вона Олену Кирилівну, дякуючи за її творчі врожаї і силу нескореної душі.
Букети лягли до портрета на могилі Івана Семеновича, куди невелика делегація приїхала на пошанівок. Ще довго звучали вірші на ломачинецьких просторах недалеко від Гострої скали, а спільні фото залишили в душі щем, радість і особливі моменти, котрі надихатимуть і світитимуть особливим сяєвом – світлом душі Івана Нагірняка.
Інна ГОНЧАР, перша лауреатка літературно-мистецької премії ім. Івана Нагірняка
Новини Чернівецької області