День воєнної розвідки України
7 вересня – професійне свято воєнних розвідників України, яке не є загальнонаціональним, а має відомчий характер – День воєнної розвідки України. Мета цього дня – продемонструвати громадськості особливе значення воєнної розвідки. Адже саме від неї залежить, на якому рівні будуть знаходитися та захищатися національні державні інтереси. Особливого значення цей день набув в реаліях сьогодення, коли наша країна перебуває у стані війни з росією. Тільки завдяки ефективній розвідці, яка надаватиме достовірні розвідувальні дані, можливо здійснювати якісні прогнози і приймати важливі рішення у сфері нацбезпеки нашої країни.
День воєнної розвідки України було впроваджено влітку 2007 року згідно до спеціального Наказу Міністра оборони нашої держави. А Указ «Про управління військової розвідки МО України» було видано 7 вересня 1992 року. Розвідувальний відділ став стратегічним у складі Міністерства оборони. А взагалі історія воєнної розвідки України була досить довгою.
Історики стверджують, що в епоху Хмельниччини існувала досить ефективна військова розвідка, яка вважалася найрозвинутішою в усій Європі. Проте в документах Запорізької Січі того часу згадок про існування розвідувального органу нема.
Про існування розвідки свідчать письмові документи, які збереглися з козацьких часів. Це записи звичайних військових, які розповідали про розвідувальні завдання, людей, які їх виконували, а також про розробку стратегічних рішень на основі здобутих в результаті розвідки даних. Хроніки свідчать, що це було не просто розвідка, а організована структура зі складною ієрархією.
Таким чином, вважається що розвідувальна система в Україні була створена запорізькими козаками в 16 столітті. Її головним завданням було протистояння степовикам. Зусиллями організованої розвідки здобувалася інформація про розташування та дію ворожих загонів ще задовго до їхньої появи.
В структурі було створено підрозділ, що відповідав за завдання розвідки, забезпечуючи повну конфіденційність здобутих відомостей. Таким чином, розвідка велася на дійсно високому рівні, коли вся інформація зберігалася у максимальній секретності. Керівництво розвідки було об’єднане в окрему Старшинську раду. Надскладні розвідувальні операції здійснювали пластуни з Пластового куреню. Вони займалися розвідкою в тилу ворога.
В 1917 році було проголошено Українську народну республіку, у зв’язку з чим виникла необхідність у формуванні військових структур. А для того, щоб якісно оцінювати політичну та воєнну ситуацію навколо країни та приймати ефективні рішення, необхідно було створити розвідувальну систему з ретельно продуманою структурою.
Перед розвідкою того часу стояла низка стратегічних завдань:
- Оперативне виявлення поведінки армії сусідніх країн, а саме військової підготовки для вчинення агресії.
- Спостереження за місцем дислокації ворожих військ.
- Виявлення відомостей про численність, стан та дії армії супротивника.
- Проведення диверсійно-розвідувальних заходів, виведення з ладу інженерних споруд та обладнання супротивника.
- Дослідження бойового духу ворожих військ, а також мирного населення, яке проживає у місцях, де будуть відбуватися бойові дії.
Головним очільником розвідки був Голова Ради народних міністрів УНР, а безпосередньо плануванням та організацією розвідувальних дій займалися міністр внутрішніх справ та начальник генерального штабу.
В 1991 році, коли розпався Радянський Союз, в суверенній державі виникла нагальна необхідність у незалежній військовій розвідці, оскільки до цього всі військові структури знаходилися в підпорядкуванні Москві. Поява воєнної розвідки була безпосередньо пов’язана з розвитком ЗСУ.
Взимку 1992 року було сформовано спеціальне розвідувальне управління Генштабу Збройних сил України. А через 2 роки було видано Наказ Президента України про створення Головного управління розвідки МОУ. З цього часу військова розвідка в Україні почала активно розвиватися.
Розуміння про організовану військову розвідку у тому вигляді, в якому вона виглядає сьогодні, з’явилося у європейських країнах в 19 столітті. Згідно словника Єфрона і Брокгауза цей термін означає збір інформації про противника, його моральний стан, сили, можливості та плани. Розвідувальні роботи повинні проводитися постійно, а не тільки під час проведення військових дій. Завдання розвідки в мирний час – слідкувати за настроями сусідніх країн, бути в курсі їхніх політичних та військових намірів. З цією метою створюється таємна воєнна агентура, яка впроваджується в стратегічно важливі підрозділи сусідніх держав.
ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ РОЗВІДНИКИ ЗНАХОДЯТЬ ІНФОРМАЦІЮ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ РІЗНОМАНІТНІ ДЖЕРЕЛА
- Таємні шпигуни.
- Полонені.
- Співпраця з місцевим населенням.
- Рекогностування – обстеження території з метою визначити способи розміщення армії, військового обладнання чи спланувати майбутні дії військ.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні