Музика настільки полонила його, що хотів стати дипломованим музикантом

У Сокирянах раніше частіше доводилось бачити духові оркестри. Переважно це було на свята, коли вони марширували, видуваючи із мідних блискучих труб бравурні і веселі мелодії, які особливо брали за душу людей. Захоплювалась ними молодь, яка згодом могла навчатися гри на духовних інструментах у музичній школі.

Серед тих сокирянських оркестрантів був і скромний та нічим особливим не помітний, але зачарований музикою, Іван Данилович Беніцький.

Народився талановитий композитор 10 серпня 1938 року у селі Стара Ушиця, що на Хмельниччині. Ще з юних літ зачаровувався маминим голосом, який здавався йому чи не найкращим і милішим, а батькове дзвінке «соло», як згадує, було чути, мабуть, і понад Дністром. Бо він не тільки сам чудово грав на трубі, а й керував цілим духовим оркестром.

Іван Данилович повірив у себе як музиканта і батькові сказав, що хоче продовжити традицію роду Беніцьких.

Як служив у армії, теж оркестру не полишав. Брав участь у художній самодіяльності, грав на баритоні та тромбоні, баяні. Музика настільки полонила його, що юнак прагнув вдосконалюватися, хотів стати дипломованим музикантом, щоб знати усі секрети мистецтва і виступати на великих сценах. Навчався він поближче до рідного дому – в Кам’янець-Подільському культосвітньому технікумі на естрадно-духовному відділенні, а згодом вступив у Хмельницький медінститут на зуболікарське відділення і після одержання диплома як молодий фахівець був направлений на роботу в Сокиряни.

Працював лікарем-стоматологом аж до виходу на заслужений відпочинок , але музики не полишав. Багато літ був незмінним учасником вокально-інструментального ансамблю «Ровесник» та декілька років Іван Данилович Беніцький сам був керівником ансамблю «Зорі Дністра», що діяв у тому ж колективі. І весь цей час його завжди можна було бачити стрункого і по-офіцерськи підтягнутого й зосередженого у військовій формі серед учасників духових оркестрів.

Та знають сокирянці Івана Даниловича і як самодіяльного композитора. А писати музичні твори він почав ще з 1972 року, у творчому доробку музиканта і композитора – понад 60 музичних творів. З-поміж них він виділяв «Пісню про Сокиряни» на слова журналістки Галини Будняк, «Летять ключами журавлі», автором слів якої є київська поетеса Олена Журлива. А ще одна, яка називається «Лебідки», яка присвячена його донькам Надії та Альоні.

Любить пісню й дружина Івана Даниловича, Лідія Миколаївна, яка була учасницею хору в райлікарні, виступала перед жителями міста із сольними номерами.

Дружина Лідія Миколаївна та доньки Надія та Альона завжди підтримували батька Івана Даниловича у музичній творчості.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні